вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
05 грудня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/898/24
Господарський суд Закарпатської області , розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", код ЄДРПОУ - 41084239, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Шендер Олександри Володимирівни, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення коштів,
Секретар судового засідання - Ігнатко О.С.
Без виклику учасників справи,
ТОВ "Бізнес Позика", код ЄДРПОУ - 41084239, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Шендер Олександри Володимирівни, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором.
Описова частина рішення.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.11.2024 в межах справи прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Витребувано у АТ КБ "Приватбанк" (код ЄДРПОУ - 14360570, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) документи (докази) з інформацією про: 1) підтвердження чи спростування, що держателем банківської картки (особою на чиє ім'я було емітовано банківську картку) № НОМЕР_2 , виданої (емітованої) АТ КБ "Приватбанк", є або була ОСОБА_1 (якщо банківська картка вже не обслуговується станом на даний момент, то зазначити період часу, коли вона була активна та використовувалась її держателем); 2) ПІБ отримувача грошових коштів, перерахованих на банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_2 , виданої (емітованої) АТ КБ "Приватбанк", на яку ТОВ "Бізпозика" 18 вересня 2023 були перераховані грошові кошти в загальному розмірі 50 000.00 грн.; 3) виписку про рух коштів по банківському рахунку, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_2 , виданої (емітованої) АТ КБ "Приватбанк", за період з 22 вересня 2023 (видача кредиту) по 28 вересня 2023 року, включно.
Суд зазначає, що відповідач не скористалася належним їй правом для подання відзиву до суду чи інших заяв по суті справи, хоча була своєчасно та в належний спосіб повідомлена про відкриття провадження у справі (ухвала суду від 05.11.2024 була направлена відповідачу за його юридичною адресою згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань). Однак, поштове відправлення разом з ухвалою суду від 05.11.2024 було повернуто за зворотною адресою суду 25.11.2024 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою". Отже, адреса місцезнаходження відповідача АДРЕСА_1 , вважається достовірною.
Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності, покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Також на виконання ухвали суду від 05.11.2024 на адресу суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла запитувана інформація стосовно ОСОБА_1 (вх. №02.3.1-02/9484/24 від 04.12.2024 року).
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суть спору за позицією Позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №472585-КС-004 від 22.09.2023 про надання кредиту (електронна форма) (далі - кредитний договір) ТОВ “Бізнес Позика» (далі - кредитодавець, позивач) надав Фізичній особі - підприємцю Шендер Олександрі Володимирівні (далі - позичальник, відповідач) у кредит грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. строком на 24 тижні - до 08.03.2024, зі сплатою фіксованої процентної ставки в день - 1,14957034% та комісії за надання кредиту в сумі 7500.00 грн.
Згідно твердження позивача, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе за зобов'язання перед позивачем за кредитним договором по поверненню отриманого кредиту у визначений договором строк, сплати відсотків за користування кредитом та комісії, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість в розмірі 217 145.38 грн., яка складається з 50 000.00 грн. - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом; 159 645.38 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом; 7500.00 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Мотивувальна частина.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке. Згідно з свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ФК №880 від 06.04.2017, виданим 25.05.2020 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.05.2017 №1593 «Про видачу ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", код ЄДРПОУ - 41084239, позивач вправі здійснювати господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до "Візуальної форми послідовності дій Клієнта", яку видано позивачем, відображено послідовність дій відповідача та позивача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача щодо укладення договору №472585-КС-004 від 22.09.2023 про надання кредиту (електронна форма).
До укладення кредитного договору через Українське бюро кредитних історій було перевірено, що фінансовий номер телефону (093) 131 - 22 -34 належить особисто відповідачу, що в повній мірі підтверджує факт звернення саме відповідача за оформленням кредиту до ТОВ "Бізпозика" та належності відповідачу фінансового номеру телефону (093) 131 - 22 - 34.
Після укладення кредитного договору він разом з Правилами був відправлений позивачем відповідачу на електронну пошту, яка належить відповідачу.
Таким чином, 22.09.2023 ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (кредитодавець) та ФОП Шендер О.В. (позичальник) уклали кредитний договір - договір №472585-КС-004 від 22.09.2023 про надання кредиту (електронна форма), який, а також Правила кредитування були відправлені позивачем відповідачу на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з позичальником, та розміщені в особистому кабінеті відповідача в цілодобовому онлайн доступі.
Відповідно до пункту 1 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000.00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям.
Зі змісту пункту 1 кредитного договору також вбачається, що сторони домовилися про надання ТОВ “Бізнес Позика» ФОП Шендер О.В. кредиту (для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або іншої незабороненої законом діяльності) в розмірі 50 000,00 грн. строком на 24 тижні (термін дії договору - до 08.03.2024), зі сплатою фіксованої процентної ставки в день - 1,14957034 і комісії за надання кредиту в розмірі 7500.00 грн.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 129 960.00 грн.
За умовами пункту 2 кредитного договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом із зарахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів, який узгоджений сторонами у пункті 3 договору за період часу з 06.10.2023 по 08.03.2024 року.
Згідно п. 3 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником графіка погашення заборгованості, Позичальник має сплатити так звану "стандартну" (фіксовану) процентну ставку - 2,00000000 за кредитом в день.
Згідно з пунктом 5 кредитного договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до пункту 8 кредитного договору, підписанням цього договору позичальник підтверджує що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема частиною другою ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Наприкінці кредитного договору у пункті 12 «Юридична адреса та реквізити сторін» щодо відомостей про позичальника ФОП Шендер О.В.. зазначено про його підписання 22.09.2023 о 16:29:27 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "UA-5150".
Поряд з цим, згідно з п.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», які затверджені наказом директора цього Товариства 03.11.2021 №25-ОД (далі - правила), вказаний документ визначає порядок і умови надання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (кредитодавцем) кредитів, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення і належного виконання умов договору, а також регулює відносини, що виникають між кредитодавцем і фізичною особою - підприємцем (позичальником).
Пункт 1.3. правил передбачає, що для договорів, що укладаються в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», ці Правила є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 5.2. правил, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно).
Отже, зі змісту та умов договору №472585-КС-004 від 22.09.2023 про надання кредиту (електронна форма), з урахуванням Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям та положень статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), судом встановлено, що 22.09.2023 сторони уклали кредитний договір про надання ТОВ “БІЗНЕС ПОЗИКА» ФОП Шендер Олександрі Володимирівні у кредит грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн. строком на 24 тижні, зі сплатою фіксованої процентної ставки в день - 1,14957034 та сплатою комісії за надання кредиту в сумі 7500.00 грн.
На виконання умов кредитного договору, 22.09.2023 кредитодавець надав позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 50 000.00 гривень шляхом їх перерахування у цей день двома платежами у сумі 25 000.00 грн. і 25 000.00 грн. на картковий банківський рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується: витягом з анкети клієнта ФОП Шендер О.В.; двома квитанціями платіжної системи ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС" від 22.09.2023 за №№653390484 та 653390593 (видача кредиту); двома довідками ТОВ "ФК "Елаєнс" від 22.10.2024 (видача кредиту), чим виконав свої грошові зобов'язання за кредитним договором своєчасно та в повному обсязі.
Видача кредиту відповідачу здійснювалась позивачем через партнера ТОВ "Елаєнс" (ТМ FONDY), з яким укладено договір №41084239 від 14.12.2017 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту) та який мав на момент здійснення платежу ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21/778-рк від 30.04.2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушив умови договору, за графіком грошових коштів не сплатив, отже, має сплатити домовлену "стандартну" (фіксовану) процентну ставку - 2,0 за кредитом в день.
Матеріалами справи, а саме розрахунком заборгованості за кредитом станом на 01.11.2024 підтверджено, що відповідачем, як позичальником, неналежним чином виконувалися зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та комісії в строк, що зазначений в п. 1 кредитного договору, згідно якого термін дії договору закінчується 08.03.2024 року.
У зв'язку з цим, станом на 08.03.2024 за відповідачем обліковується заборгованість по кредитному договору в розмірі 217 145.38 грн., з яких: 1) 50 000.00 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 2) 159 645.38 грн. - прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом; 3) 7500.00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Несплата відповідачем зазначеної заборгованості стала підставою для звернення позивачем за захистом свого порушеного права до Господарського суду.
Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст.174 ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст.1049 ЦК України).
Частина 1 ст. 180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», згідно статті 6 якого для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, права та обов'язки суб'єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг регулюються Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Закон України "Про електронну комерцію" регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 цієї статті Закону).
Згідно з ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За положенням п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій Суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
За таких обставин, судом встановлено, що договір №472585-КС-004 від 22.09.2023 про надання кредиту (електронна форма) підписаний обома сторонами з використанням електронного підпису, зокрема такий договір підписаний позичальником ФОП Шендер О.В. електронним підписом одноразовим ідентифікатором "UA-5150", тобто у порядку визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію". Тому в даній справі належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення кредитного договору між ФОП Шендер О.В. і ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
Отже, підписавши електронним цифровим підписом кредитний договір, згідно з яким відповідач 22.09.2023 отримав у позивача у кредит грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. строком на 24 тижні, зі сплатою фіксованої процентної ставки в день - 1,14957034 та сплатою комісії за надання кредиту в сумі 7500.00 грн., відповідач саме як фізична особа-підприємець підтвердив, що він погоджується виконувати його умови та розуміє їх зміст. Укладення ТОВ «Бізнес позика» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Бізнес позика» ідентичного за змістом кредитного договору, які підписані власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей договір прирівнюються до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідно до змісту кредитного договору він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, виникають з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: розрахунку заборгованості за кредитом, відповідачем, як позичальником, неналежним чином виконувалися зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та комісії в строк, що зазначений в п.1 кредитного договору та згідно Графіку платежів, погодженого сторонами у договорі. Зокрема, на час звернення ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до суду з позовом, ФОП Шендер О.В. не сплатив жодних коштів у рахунок сплати боргу по тілу кредиту, допустивши прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 50 000.00 грн.
За таких обставин, прострочена заборгованість позичальника перед кредитодавцем за кредитом становить 50 000,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 159 645.38 грн. та комісії в сумі 7500.00 грн. за період з 22.09.2023 по 08.03.2024, суд при ухваленні рішення у справі виходить з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За умовами ч. 1-3 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно з пунктами 1 та 2 кредитного договору сторони погодили, що плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 1.14957034%, а також передбачена комісія за надання кредиту в сумі 7500.00 грн. Також сторони погодили, що протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту.
Матеріали справи свідчать, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 22.09.2023, терміном кредитування до 08.03.2024, а відтак, правомірним суд вважає нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом та комісії по 08.03.2024 року.
З урахуванням викладеного, з огляду на ту обставину, що відсотки за користування кредитом в сумі 159 645.38 грн. та комісія в сумі 7500.00 грн., нараховані кредитодавцем за період з 22.09.2023 по 08.03.2024 (відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.11.2024), тобто в межах строку кредитування, виходячи з визначених у п. 1 кредитного договору ставки, а відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Перевіривши розрахунок розміру заборгованості щодо стягнення суми прострочених платежів за процентами та заборгованості за прострочення платежів за комісією, господарський суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача на його користь заборгованості по кредитному договору в сумі 50 000.00 грн. за користування кредитом та в сумі 7500.00 грн. у виді прострочених платежів за комісією.
Враховуючи наведене, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості позичальника перед кредитодавцем за кредитним договором, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, становить 217 145.38 грн. та складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 50 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 159 645.38 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 7500.00 грн.
Щодо обґрунтованості рішення.
Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2605.74 грн., сплачені позивачем згідно з платіжною інструкцією №3142 від 01.11.2024 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шендер Олександри Володимирівни, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", код ЄДРПОУ - 41084239, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, заборгованість за кредитом у загальному розмірі 217 145.38 грн. (двісті сімнадцять тисяч сто сорок п'ять гривень 38 копійок), з яких заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 50 000.00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок); заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 159 645.38 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот сорок п'ять гривень 38 копійок); заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією - 7500.00 грн. (сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шендер Олександри Володимирівни, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", код ЄДРПОУ - 41084239, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, сплачений судовий збір у розмірі 2605.74 грн. (дві тисячі шістсот п'ять гривень 74 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 05.12.2024 року.
Суддя П. Д. Пригуза