вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у видачі судового наказу
06.12.2024м. Дніпро№ 904/5267/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бєлік В.Г., розглянувши заяву:
заявник: Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Благоустрій", Дніпропетровська область, м. Кам'янське
боржник: ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Кам'янське
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором про використання (об'єктів) елементів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням № 1857ТН від 28.08.2020 у розмірі 29 813,89 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області 03.12.2024 надійшла через систему "Електронний суд" заява Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Благоустрій" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості договором про використання (об'єктів) елементів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням № 1857ТН від 28.08.2020 у розмірі 29 813,89 грн.
Заявником боржником визначено саме фізичну особу - ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.12.2024, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Сергієнко С.В. здійснено 02.01.2023 за її рішенням, про що здійснено відповідний запис в реєстрі №2002230060008006786.
В обґрунтування можливості звернення до фізичної особи в порядку наказного провадження, заявник зазначає, що правовідносини заявника та боржника виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у боржника з втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати, остання відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
В той же час, вказані посилання заявника відхиляються судом з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно з ч. 2 ст.12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 155 ГПК України, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Згідно з п.16 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (ч.ч. 1, 2 ст.41 ГПК України).
3а приписами ч.3 ст.147 ГПК України, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч.1 ст.45 ГПК України).
Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, з аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що законодавцем чітко визначено, що заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути виключно юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Фізичні особи, при розгляді вимог у наказному провадженні не відносяться до складу учасників такої справи.
В той же час, фізичні особи можуть бути стороною у справах позовного провадження, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, фізична особа, навіть після втрати статусу як ФОП, враховуючи зміст спірних правовідносин, може бути стороною у справі позовного провадження.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/8729/18 від 13.02.2019.
Суд звертає увагу, що справа № 910/8729/18 розглядалась в порядку позовного, а не наказного провадження.
Частиною 2 статті 154 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Згідно з п. 6 ч.1 ст.175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
У зв'язку з викладеним, оскільки станом на дату звернення із заявою про видачу судового наказу боржник припинив підприємницьку діяльність, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Згідно з ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. 147, 148, 152, 153, 154, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Благоустрій" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості договором про використання (об'єктів) елементів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням № 1857ТН від 28.08.2020 у розмірі 29 813,89 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 06.12.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя В.Г. Бєлік