Справа № 603/693/24
Провадження № 2-а/603/30/2024
"05" грудня 2024 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Галіяна І. М.
секретаря судового засідання - Сандалюка О. В.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду адміністративну справу:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович
відповідач: Головне управління національної поліції в Тернопільській області
предмет позову: скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Представник позивача - адвокат Андрусенко І. Я. звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови від 01.11.2024 року серії ЕНА №3391375 по справі про адміністративне правопорушення, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.11.2024 року інспектором СПД (м.Монастириська) ВП №2 (м.Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Грижаком М. П. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №3391375 з чим позивач не погоджується вважаючи дану постанову незаконною і необґрунтованою.
Так, у постанові вказано, що ОСОБА_1 01.11.2024 року, близько 18 год 55 хв у м. Монастириська по вул. Шевченка, 72, не подала сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку при зупинці, чим порушила п.9.2.б ПДР України, порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.
Також, в додатковому поясненні представник позивача зазначає, що позивач не порушувала п.9.2.б ПДР України так як вказане в постанові серії ЕНА №3391375 від 01.11.2024 року правопорушення передбачене п.9.2.а ПДР України, відповідно вважає, що працівником поліції належним чином не задокументовано та не доведено факту порушення ОСОБА_1 підпункту «б» п.9.6. ПДР України, що могло бути підставою для притягнення позивача до адміністративої відповідальності.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Андрусенко І. Я. в судове засідання не з'явилися, проте представник позивача в додаткових поясненнях просить розглянути справу без його участі та участі ОСОБА_1 .
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, проте направив суду відзив на позовну заяву в якому просить розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі з причин зазначених у відзиві. Окрім зазначеного, відповідач в підтвердження викладених в відзиві на позов обставин надав суду DVD-R диск із відеозаписом.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі (11.11.2024 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області відкрито провадження в адміністративній справі).
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглядаючи зазначений спір, суд керується таким.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом (з особливостями встановленими КУпАП).
Статтею 5 КАС України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Судом встановлено, що представник позивача звернувся до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовом про скасування постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Із змісту оскаржуваної постанови від 18.09.2024 року серії ЕНА №3072919 вбачається, що позивач, 18.09.2024, в м. Бучач, ДОРОГА Н18 54 км 400м, керував транспортним засобом із технічною несправністю, а саме із встановленими сторонніми світловими приладами які не відповідають конструкції даного транспортного засобу.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у випадку порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Пунктом 9.2.б ПДР України установлено, що водій повинен подати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
На підтвердження винуватості та дотримання процедури розгляду справи стосовно ОСОБА_1 представником відповідача надано відеозаписи зазначених подій, з яких вбачаються: підстави зупинки автомобіля позивача, виявлення порушення правил дорожнього руху при зупинці та розгляд справи про вчинене адміністративне правопорушення.
Так, під час дослідження відеозапису наданого представником відповідача, на якому зафіксовано транспортний засіб марки «Мітсубісі Грандіс», державний номерний знак НОМЕР_1 встановлено, що транспортний засіб, водієм якого була ОСОБА_1 , працівниками поліції був зупинений по причині керування транспортним засобом з виключеними світловими приладами та за не включення показника повороту при зупинці на вимогу поліції.
В подальшому, при спілкуванні з поліцейськими, ОСОБА_1 визнала, що дійсно не включила показник повороту при зупинці так як сильно розхвилювалася.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Знання та виконання правил дорожнього руху є ключовими не тільки для дотримання законодавства, але й для забезпечення безпеки на дорозі як для самого водія, так і для інших учасників руху. Правильна зупинка за вказівкою поліції може запобігти зайвим проблемам та знизити ймовірність ДТП.
Дотримання вимог працівника поліції при зупинці потребує від водія особливої уваги та виконання конкретних правил, щоб уникнути правопорушень та можливих штрафів.
Правилами дорожнього руху передбачено, що зупинка транспортних засобів на дорозі має здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка там неможлива, вона дозволяється біля правого краю проїзної частини якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху (п.15.2 ПДР України).
Перед тим як виїхати на обочину, необхідно увімкнути покажчик повороту. Це забезпечить інформування інших учасників дорожнього руху про ваші наміри змінити траєкторію та негайно включити аварійну сигналізацію після того, як ваш автомобіль зупинився на обочині, що забезпечить безпеку, попереджаючи інших водіїв про ваш стоячий транспортний засіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Як убачається з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Так, п.9.2.б ПДР України установлено, що водій повинен подати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом, що не відповідає даним викладеним в постанові, проте дане правопорушення викладене в постанові від 01.11.2024 року серії ЕНА №3391375 відповідає п.9.2.а ПДР України, де вказано, що водій повинен подавати сигнали світловими показчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 8 Конституції України задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, КУпАП, Законом України «Про автомобільні дороги», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).
Так, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП визначено, що оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Сутність пред'явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення.
При цьому суд, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесені оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення працівником поліції не було дотримано встановленого законом порядку її винесення, а саме застосовано не ту норму ПДР України (п.9.2.б ПДР України) за яку передбачена адміністративна відповідальність (п.9.2.а ПДР України).
Водночас питання наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню під час розгляду уповноваженим суб'єктом справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання накладення адміністративного стягнення, на які юрисдикція адміністративних судів, в силу приписів п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України, не поширюється.
Повноваження ж адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку ст. 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як убачається з висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.11.2021 року (справа № 185/8460/16-а) та від 30.08.2022 року (справа № 683/743/17), скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що позивач наполягає на відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, наслідком чого було б закриття провадження у справі згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області слід задовольнити частково - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3391375 від 01.11.2024 року, а справу направити на новий розгляд до ГУНП в Тернопільській області. В іншій частині вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при зверненні до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 605,60 грн, суд вважає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, з огляду на обсяг задоволених позовних вимог, з відповідача ГУНП в Тернопільській області на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії серії ЕНА №3391375 від 01.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення направити на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 302 (триста дві) грн 80 коп сплаченого судового збору.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління національної поліції в Тернопільській області, (Код ЄДРПОУ 40108720) юридична адреса місцезнаходження якого: вул. Валова, 11, м. Тернопіль.
Суддя І. М. Галіян