Справа № 592/1206/20
Провадження № 1-кп/592/71/24
06 грудня 2024 року м. Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання прокурора про закриття кримінального провадження № 12019200440001923, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2019 в частині пред'явленого обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Окружної прокуратури м. Суми - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
установив:
В провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми на стадії судового розгляду перебуває кримінального провадження № 12019200440001923, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2019 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України.
07.11.2024 прокурором ОСОБА_4 до суду подано клопотання про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 в частині пред'явленого обвинувачення за ч. 3 ст. 191 КК України, яке мотивовано тим, що враховуючи, що зміни, внесені Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024, скасовують злочинність діянь, пов'язаних з викраденням, шахрайствами, привласненням чи розтратою майна, якщо вартість такого майна становить до 1762 грн., слід вважати, що вказаний Закон має зворотну дію у часі. Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону. Таким чином, частково втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння за фактом вчинення якого ОСОБА_3 висунуте обвинувачення, оскільки вартість викраденого майна становить менше встановленої законодавцем нижньої межі від якої дії особи кваліфікуються як кримінально карні, а тому кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю, тому просить суд кримінальне провадження за №12019200440001923 щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України (по епізоду за 05.10.2018) закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У судовому засіданні 06.12.2024 прокурор підтримав заявлене клопотання та просив кримінальне провадження закрити в частині пред'явленого обвинувачення за ч. 3 ст. 191 КК України по епізоду від 05.10.2018.
Обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 підтримали у судовому засіданні клопотання прокурора та просили суд його задовольнити.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується, зокрема, в тому, що «повторно 05.10.2018 у ОСОБА_3 , виник умисел на незаконне збагачення шляхом привласнення грошових коштів відокремленого підрозділу № НОМЕР_1 ТОВ «Просто Позика», які надходитимуть у вигляді коштів призначених для видачі грошових коштів позичальникам.
Реалізовуючи свій злочинний намір на незаконне збагачення, діючи єдиним умислом, зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_3 знаходячись на робочому місці за адресою: АДРЕСА_3 , 05.10.2018 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, вніс відповідну заяву від імені ОСОБА_6 , на оформлення кредитного договору та отримання коштів на видачу кредиту до облікової системи ТОВ «Просто Позика». На підставі зазначеної заяви, бухгалтерією товариства було перераховано на корпоративну картку № НОМЕР_2 , кошти у сумі 1250 грн., з цільовим призначенням для видачі кредиту ОСОБА_6 . В подальшому ОСОБА_3 зняв з корпоративної карти грошові кошти в сумі 1250 грн., вніс вказані грошові кошти до каси відокремленого підрозділу № НОМЕР_1 ТОВ «Просто Позика», що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 78 від 05.10.2018 та № 79 від 05.10.2018.
В подальшому з метою укриття своїх злочинних дій ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище дав вказівку офіс-адміністратору відокремленого підрозділу № 9 ТОВ «Просто Позика» ОСОБА_8 підготувати та роздрукувати видатковий касовий ордер № 268 від 05.10.2018 де в якості позичальника вказати ОСОБА_6 , та видати йому кредитні кошти в сумі 1250 грн. ОСОБА_8 будучи не обізнаною в злочинних діях ОСОБА_3 видала останньому грошові кошти в сумі 1250 грн., з каси відокремленого підрозділу № 9 ТОВ «Просто Позика» з цільовим призначенням для видачі кредиту ОСОБА_6 .
В свою чергу ОСОБА_3 не видав грошові кошти ОСОБА_6 , а привласнив кошти в сумі 1250 грн., призначені для видачі кредиту ОСОБА_6 . Вказане підтверджується тим, що підпис у рядку «підпис одержувача» видатковому касовому ордері № 268 від 05.10.2018 виконано не ОСОБА_6 , а іншою особою згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 19/119/6-6/104е від 28.11.2019.
У результаті неправомірних дій, ОСОБА_3 спричинив відокремленому підрозділу № 9 ТОВ «Просто Позика» матеріальний збиток в розмірі 1250 грн., що підтверджується висновком судової-економічної експертизи № 19/119/11-3/95е від 28.12.2019.
Вчиняючи привласнення грошових коштів відокремленого підрозділу № НОМЕР_1 ТОВ «Просто Позика», які були йому ввірені та призначені для видачі позики ОСОБА_6 в сумі 1250 грн., Туманян усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки та бажав настання цих наслідків, тобто діяв із прямим умислом.
Своїми умисними протиправними діями, які виразились у повторному привласненні грошових коштів відокремленого підрозділу № НОМЕР_1 ТОВ «Просто Позика» на суму 1252 грн., які були йому ввірені та перебували в його віданні шляхом зловживання своїм службовим становищем - ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, тобто привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно».
У відповідності з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Водночас, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідності з якими дрібним викраденням чужого майна є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
У свою чергу, неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПКУ), яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно- правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПКУ для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 1762 грн.
Тобто, для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум складає 1762 грн. х 50% = 881 грн. 00 коп.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змін, внесених Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024, дрібним є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення (05.10.2018) не перевищує 1762 грн.
Розділом II указаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» опубліковано в офіційному виданні Верховної Ради «Голос України» від 08.08.2024.
Крім того, текст даного документа оприлюднений на офіційному сайті видання «Голос України», тобто Закон України № 3886-ІХ від 18.07.2024 набрав чинності 09.08.2024.
Згідно абзацу четвертого частини сьомої статті 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначенихст.479-2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_3 інкримінується вчинення епізоду від 05.10.2018 за ч. 3 ст. 191 на суму 1250 грн, що становить менше 1762 грн. станом на 2018 рік.
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Судом встановлено, що обвинувачений, під час судового розгляду, проти закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України не заперечував.
Таким чином, суд робить висновок, що клопотання прокурора про закриття кримінального провадження є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 284, 369-372, 479-2 КПК України, ст. 58 Конституції України, ст.ст. 4, 5 КК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12019200440001923, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2019 в частині пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із набранням чинності законом, яким скасована відповідальність за діяння, вчинені обвинуваченим - задовольнити.
Кримінальне провадження № 12019200440001923, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2019 в частині пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України (епізод від 05.10.2018) закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
На ухвалу може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1