Справа № 587/2766/21
Провадження № 1-о/592/5/24
05 грудня 2024 року м.Суми Ковпаківський районний суд м. Суми у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми заяву засудженого ОСОБА_5 про відвід службових осіб органів прокуратури,
05.12.2024 засуджений ОСОБА_5 у судовому засіданні подав заяву про відвід службових осіб органів прокуратури і просить винести ухвалу, якою задовольнити заяву у повному обсязі, у зв'язку з порушенням рівності громадян перед законом (дискримінації).
Заява мотивована тим, що вироком Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 по справі № 1-3/2007 його визнано винним у вчиненні особливо тяжких злочинів та засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі. 12.07.2007 разом з касаційною скаргою на вирок Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 окремим документом ним було подане клопотання до Верховного Суду України про надання йому адвоката (захисника) для захисту його прав під час розгляду його касаційної скарги та надання можливості зустрітися з адвокатом (захисником) до розгляду його касаційної скарги.
16.10.2007 колегія суддів Верховного Суду України проігнорувала його клопотання та розглянула скаргу без участі професійного адвоката (захисника) та постановила ухвалу про відмову у її задоволенні. Таким чином його право на захист та отримання правничої допомоги у кримінальному провадженні за яким він засуджений до довічного позбавлення волі було порушено, а ухвала Верховного Суду України не відповідає Конституції України, нормам КПК України та нормам міжнародного права. Йому стало відомо, що 23.11.2017 Верховний Суд України розглянув справу за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 23.03.2017 щодо ОСОБА_8 у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої частиною 1 статті 52 КПК України, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. У даній справі прокурор вважав, що суд касаційної інстанції порушив право ОСОБА_8 на захист, оскільки касаційний розгляд здійснювався за відсутності його захисника, участь якого була обов'язковою, постановив постанову, якою ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 23.03.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 21.11.2022 та 01.02.2023 він звернувся до керівників Сумської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора з заявами про порушення його прав під час розгляду кримінальної справи у касаційній інстанції Верховного Суду України, які виразились у порушенні його права на захист, що призвело до незаконного засудження та звернутись з відповідним поданням до Верховного Суду України чи Генерального прокурора України та ініціювати перегляд ухвали Верховного Суду України від 16.10.2007 у кримінальному провадженні № 1-3/2007. Його заяви та скарги розглядалися керівником Сумської обласної прокуратури, зокрема, заступником керівника ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та керівником Офісу Генерального прокурора України І.Мустеца та Генеральним прокурором ОСОБА_11 , які дійшли висновку, що порушення права на захист в державі Україна є законним, узгоджується з практикою ЄСПЛ та відновлення прав людини не передбачено чинним законодавством. Тобто службові особи прокуратури України офіційно відмовились захищати права людини, чиє право на захист у кримінальному провадженні було порушено та яка засуджена до довічного позбавлення волі. Верховний Суд України, як суд касаційної інстанції порушив його право на захист, оскільки касаційний розгляд здійснювався за відсутності за відсутності захисника, участь якого в цьому провадженні була обов'язковою з огляду на вчинення особливо тяжкого злочину. Порушення права на захист у його кримінальній справі є аналогічним порушенням права на захист засудженого ОСОБА_8 . Відмовляючи у задоволенні його заяв та скарг службові особи прокуратури України порушили вимоги статті 24 Конституції України щодо рівності громадян перед законом, а встановлення різних правил щодо осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк і до довічного позбавлення волі є дискримінаційним заходом у розумінні Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2023 у справі № 11-р(ІІ)/2023 зазначає, що такі дії (бездіяльність) керівництва прокуратури України є підставою для відводу службових осіб прокуратури України у повному складі за ознаками порушення рівності громадян, дискримінації та упередженого ставлення до нього, як особи, засудженої до довічного позбавлення волі.
У судовому засіданні ОСОБА_5 наполягав на відводі службових осіб прокуратури України у повному складі, оскільки не довіряє жодній службовій особі прокуратури.
Захисник ОСОБА_6 підтримала заяву ОСОБА_5 про відвід службових осіб органів прокуратури.
Прокурор ОСОБА_7 заперечував проти задоволення заяви засудженого про відвід, оскільки у заяві заявлено відвід не конкретному прокурору, який приймає участь під час розгляду заяви засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, а відвід всіх службових осіб органів прокуратури не передбачено нормами КПК України.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.
Під час розгляду заяви ОСОБА_5 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 за нововиявленими або виключними обставинами останнім заявлено відвід службовим особам прокуратури України у повному складі.
Відвід як окремий правовий інститут, регламентований Кримінальним процесуальним кодексом України і є засобом усунення чи самоусунення, зокрема прокурора від участі у кримінальному провадженні за наявності передбачених обставин, що викликають сумнів у його об'єктивності та неупередженості.
Підстави для відводу прокурора визначені у статті 77 КПК України.
Так, прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Тобто, вказаною нормою Кримінального процесуального кодексу України визначені можливі підстави для відводу певного прокурора, у зв'язку з існуванням відповідних обставин.
Отже, заява про відвід має містити посилання на конкретні обставини, що об'єктивно можуть свідчити про упередженість конкретного прокурора у розумінні частини 1 статті 77 КПК України, які, у свою чергу, мають бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до частини 5 статті 80 КПК України відвід повинен бути мотивованим.
Під час розгляду заяви засудженого ОСОБА_5 за нововиявленими або виключними обставинами у суді приймає участь прокурор ОСОБА_7 . Ухвалою суду від 17.10.2024 відмовлено у задоволенні заяв засудженого про відвід прокурора ОСОБА_7 , а наступну заяву про відвід цьому прокурору залишено без розгляду на підставі частини 4 статті 81 КПК України.
Обґрунтовуючи свою заяву про відвід ОСОБА_5 зазначає, що він звертався до керівників Сумської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора з заявами про порушення його прав під час розгляду кримінальної справи у касаційній інстанції Верховного Суду України і його заяви та скарги розглядалися керівництвом Сумської обласної прокуратури, зокрема, заступником керівника ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , керівником Офісу Генерального прокурора України І. Мустеца та Генеральним прокурором ОСОБА_11 , за результатами розгляду яких прийнято рішення про відмову у їх задоволенні.
Таким чином, ОСОБА_5 фактично заявлено відвід службовим особам прокуратури України у повному складі в особі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , дії (бездіяльність) яких, на його думку мають ознаки порушення рівності громадян, дискримінації та упередженого ставлення до нього, як особи, засудженої до довічного позбавлення волі.
Згідно пункту 15 частини 1 статті 3 КПК України прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.
Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Участь прокурора в суді є обов'язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини 1, 3 статті 36 КПК України).
Відповідно до статті 318, частини 1 статті 466 КПК України участь прокурора під час розгляду заяви за нововиявленими або виключними обставинами в суді є обов'язковою.
Прокурори ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не приймають участь під час розгляду заяв засудженого ОСОБА_5 про перегляд вироку за нововиявленими або виключними обставинами.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_5 про відвід службових осіб органів прокуратури слід відмовити.
Керуючись статтями 77, 80 - 82, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
Заяву засудженого ОСОБА_5 про відвід службових осіб органів прокуратури - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Час проголошення повного тексту ухвали 09-50 год. 06.12.2024 року.
головуючий ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3