Справа № 490/351/22
нп 2/490/193/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
06 грудня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
у складі головуючого судді Шолох Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Горбань М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом адвоката Матвієнко Ігоря Юрійовича, який діє в інтересах позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевич Степан Вікторович, про визначення виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У січні 2022 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В., приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевич С. В., у якому позивачі просили визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи № 672 від 27.04.2020 року та № 673 від 27.04.2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В.
В обґрунтування позову представником зазначено, що звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення оскаржуваних виконавчих написів відповідач приховав від нотаріуса ту обставину, що 08.10.2015 року направив позичальнику та майновому поручителю листи-вимоги за вих. №114-0000/15-50400 та №114-0000/15-50396 від 05.10.2015 року, у яких керуючись умовами Кредитного договору та діючого законодавства визначив строк виконання зобов'язання за кредитним договором таким, що настав у повному обсязі через 60 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги» зазначаючи при цьому, що заборгованість за кредитом становить 53 944,99 дол. США, заборгованість за відсотками - 1 408,29 дол. США (що на 17 387,94 дол. США менше ніж вказано у виконавчому написі), усього 55 353,28 дол. США. Тож строк виконання основного зобов'язання по кредитному договору у повному обсязі настав 07.12.2015 року, а загальна сума заборгованості, що підлягала достроковому поверненню кредитору склала 55 353,28 дол. США. Проте сума визначена відповідачем у розрахунку заборгованості наданому приватному нотаріусу для вчинення оскаржуваних виконавчих написів складає 72 098,21 дол. США, та є значно завищеною, що є цілком безпідставним, неправомірним, порушує права позивачів та спростовує безспірність заборгованості за кредитним договором що вказана у виконавчих листах, що у свою чергу є окремою підставою для визначення їх такими, що не підлягають виконанню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2022 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.01.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.07.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач станом на час розгляду справи правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У судове засідання 17.09.2024 року сторони не з'явилися з невідомих суду причин.
За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 279 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
05.04.2007 року між ВАТ «Райффаузен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/08-112/62491, згідно умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 75 000 дол. США на строк до 05.04.2027 року під 9,25 % річних.
В забезпечення виконання зазначеного кредитного договору №014/08-112/62491, 05.04.2007 року між банком та ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є. та зареєстрований в реєстрі за №8032, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 ,яка належить ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першої державною нотаріальною конторою Миколаївської області 05.05.1995 року, в реєстровій книзі 96, номер запису 17239 та в ЕРПВНМ за р. №18420211.
Згідно п.5.1. вказаного Іпотечного договору, у разі порушення основного зобов'язання або умов цього Договору іпотекодержатель надсилає позичальнику або іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якому викладається зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. За п. 5.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитною угодою, забезпеченого цією іпотекою, а якщо вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п. 5.4 Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Вимоги про усунення порушення основного зобов'язання направлялась відповідачем на адресу ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобом поштового зв'язку 08.10.2015 року, які ними отримано - про що зазначають в своєму позові самі позивачі.
Згідно вказаних вимог про усунення порушення основного зобов'язання, заборгованість за кредитним договором станом на 15.09.2015 року визначена Банком у розмірі 53 944,99 дол. США - заборгованість по сумі кредиту та 1 408,29 дол. США - заборгованість за відсотками. Також у вимогах про усунення порушення основного зобов'язання зазначено Банк вимагає протягом не більше ніж 60 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги здійснити погашення вищезазначеної заборгованості. У разі, якщо позичальником зобов'язання щодо погашення заборгованості не будуть виконані, Банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору іпотеки та чинного законодавства.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. 27.04.2020 року, зареєстрованого в реєстрі №672 та №673 вчинено за заявою Банку виконавчі написи, згідно яких запропоновано звернути стягнення на частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Заборгованість ОСОБА_3 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно кредитного договору №014/08-112/62491 від 05.04.2007 року станом на дату розрахунку 01.08.2019 року складає: за кредитом - 53 301,98 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 1 333 655,78 грн; по відсоткам - 18 796,23 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 470 295,87 грн.
Виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і може бути пред'явлений до виконання протягом одного року.
Виконавчі провадження відкриті за виконавчими написами приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області - Булахевічем С.В. 02.06.2020 року, відповідно до постанови про відкриття виконавчих проваджень №62227994 та №62227981.
Серед представлених суду доказів відсутнє підтвердження направлення Банком на адресу іпотекодателей та отримання позивачами будь-яких інших вимог (іпотечних повідомлень) від відповідача щодо сплати заборгованості за Кредитним договором №014/08-112/62491 від 05.04.2007 року - після жовтня 2015 року.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» щодо можливості здійснення виконавчого напису на підставі оригіналу кредитного договору.
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Серед документів наданих фінансовою установою нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній. Наданий нотаріусу розрахунок не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржник, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця/боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця/боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.( Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року,Справа № 645/1979/15-ц).
Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18), відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Верховний Суд Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.
У зазначеній Постанові Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання». Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання( п. 35 Постанови).
Окрім того, в п. 54 Постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Вчинений виконавчий напис здійснено поза межами встановленого трирічного строку. Право у кредитора на звернення про стягнення заборгованості виникло в грудні 2015 року, тоді ж і настав строк виконання основного зобов'язання, проте оспорюваний виконавчий напис вчинено 27.04.2020 року за заборгованістю за відсотками, вочевидь нарахованими поза межами вказаного строку - станом на 01.08.2019 р.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність доказів безспірності вимог кредитора, здійснення виконавчого напису по кредитному договору поза межами трирічного строку з моменту настання права вимоги кредитора, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову та позбавлення можливості позивачів захищати свої права та висловити заперечення на стадії вчинення виконавчого напису, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Суд здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано доказів на підтвердження існування заборгованості позивачів перед відповідачем у сумі 72 098,21 доларів США. Також відповідачем не надано суду доказів в спростування обґрунтувань позову на які посилаються позивачі.
Відтак сума заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 72 098,21 доларів США не є безспірною, тому не може бути звернуто стягнення на частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити в повному обсязі.
Виконавчі написи № 672 від 27.04.2020 року та № 673 від 27.04.2020 року вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. про звернення стягнення на частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності, слід визнати такими, що не підлягають виконанню.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, відповідно до приписів частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача АТ «Райффайзен Банк Аваль» слід стягнути витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн за подання позовної заяви ОСОБА_1 , 908,00 грн за подання позовної заяви ОСОБА_2 , 454,00 грн за подання ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову та 454,00 грн за подання ОСОБА_2 заяви про забезпечення позову до суду.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 672 від 27.04.2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною про звернення стягнення на частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першої державною нотаріальною конторою Миколаївської області 05.05.1995 року, в реєстровій книзі 96, номер запису 17239 та в ЕРПВНМ за р. №18420211.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 673 від 27.04.2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною про звернення стягнення на частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першої державною нотаріальною конторою Миколаївської області 05.05.1995 року, в реєстровій книзі 96, номер запису 17239 та в ЕРПВНМ за р. №18420211.
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн 00 коп. за подання позовної заяви до суду.
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 908 грн 00 коп. за подання позовної заяви до суду.
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 грн 00 коп. за подання заяви про забезпечення позову до суду.
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 454 грн 00 коп. за подання заяви про забезпечення позову до суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Інформація про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
Позивач: ОСОБА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
Відповідач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 14305909, 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9.
Суддя Л.М. Шолох