Справа № 481/1976/24
Провадж.№ 1-кп/481/109/2024
Іменем України
05.12.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження № 12024153270000142 від 02.11.2024 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Буг, Миколаївської області, українця, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, який на момент вчинення кримінального проступку проходив військову службу за контрактом на посаді механіка-водія 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, учасника бойових дій,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді механіка-водія 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 01.11.2024 року приблизно о 18:18 годині, будучи зупиненим поліцейським сектору реагування патрульної поліції ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області по АДРЕСА_1 , на законну вимогу поліцейського про надання документу на право керування транспортним засобом, діючи умисно, усвідомлюючи, що наявне у нього посвідчення водія НОМЕР_2 , видане 05.09.2022 року на його ім'я, є завідомо підробленим, оскільки ОСОБА_3 вказаний документ отримав без проходження відповідної процедури отримання посвідчення водія, що передбачає обов'язкове проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС України, в порядку передбаченому Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року, пред'явив працівнику сектору реагування патрульної поліції, чим використав в обґрунтування правомірності керування транспортним засобом, відповідний підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія НОМЕР_2 , видане 05.09.2022 року на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке не відповідає встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що знаходиться в офіційному обігу на території України, так як виготовлений у невідповідності до вимог, які пред'являються до даного виду документів. Тобто, використав завідомо підроблений документ.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Вказані обставини встановлені органом досудового розслідування і викладені в обвинувальному акті.
Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додана заява обвинуваченого ОСОБА_3 щодо беззаперечного визнання своєї вини, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, складена та підписана в присутності захисника.
У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження (ч.2 ст.87 КПК України).
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку та його заяву, в якій він зазначає про беззаперечне визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами і згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, який не є наслідком будь-якого примусу, так як заява складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, що підлягають доказуванню та мають значення для кримінального провадження, які сумніву у своїй об'єктивності не викликають та не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого кримінального проступку є повністю доведеною за результатами спрощеного провадження.
За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
В силу положень ст. 92 КПК України у кримінальному провадженні обов'язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).
Суд, оцінивши кожен доказ із погляду належності, допустимості, достовірності, а також сукупність зібраних доказів із достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, знайшла своє підтвердження й доведена поза розумним сумнівом.
Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого відповідно ст. 66 КК України є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.
Згідно з вимогами, визначеними ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до кримінального проступку, раніше не судимий, одружений, не маючий на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, який на момент вчинення кримінального проступку проходив військову службу за контрактом на посаді механіка-водія 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.4 ст.358 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, обставину, що пом'якшує покарання.
З урахуванням викладеного, за сукупності наведених вище обставин, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді штрафу в межах, встановлених санкцією ч.4 ст.358 КК України, у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Суд вважає, що за правилами ч.2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_3 слід стягнути на користь держави судові витрати на залучення експерта на суму 2785, 65 гривень та полягають у проведенні судової експертизи за експертною спеціальністю 2.3 «Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів».
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новобузького рвйонного суду ОСОБА_5 від 06.11.2024 року на посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 05.09.2024 року, підлягає скасуванню.
Долю речового доказу необхідно вирішити в порядку п.7 ч.9 ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 369-371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст.358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області ОСОБА_5 від 06.11.2024 року на посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 05.09.2024 року, у вигляді заборони користування і розпорядження, скасувати.
Речовий доказ: бланк посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 05.09.2024 року, що виданий ТСЦ 0541 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який упаковано до сейф-пакету ICR 0084250 та зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати, які понесені на залучення експертів з проведення судової експертизи за експертною спеціальністю 2.3 «Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів» 2785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п'ять) гривень 65 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.381 та ст. 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1