Миколаївської області
Справа №477/1731/24
Провадження №1-кс/477/1312/24
про арешт майна
06 грудня 2024 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 , внесеного у кримінальному провадженні №12024150000000568 від 14 червня 2024 року про арешт майна
29 листопада 2024 року до Жовтневого районного суду Миколаївської області надійшло клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024150000000568 від 14 червня 2024 року про накладення арешту на майно, що було вилучене 28 листопада 2024 року в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за частиною четвертою статті 190 КК України, за фактом заволодіння шахрайським шляхом невстановленими особами низкою об'єктів житлової нерухомості, що розташовані, зокрема, по АДРЕСА_2 в АДРЕСА_3 в АДРЕСА_4 в АДРЕСА_5 в АДРЕСА_6 в АДРЕСА_7 в АДРЕСА_8 , про що 14 червня 2024 року на підставі повідомлення від правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення кримінальних правопорушень внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000568.
Досудовим розслідуванням встановлено що ОСОБА_4 особисто подавав документи для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою АДРЕСА_3 державному реєстратору ОСОБА_6 , який у свою чергу здійснив державну реєстрацію права власності за померлою ОСОБА_7 , що в подальшому надало можливість вчинити дії по відчуженню нерухомого майна, що вказує на наявність у його діях ознак кримінального правопорушення, пов'язаного із заволодінням майном шляхом обману.
28 листопада 2024 року в межах вказаного кримінального провадження проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку.
Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор звернувся з даним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 повністю підтримав клопотання та просив накласти арешт на вилучене майно, з огляду на відповідність його критеріям речових доказів, так як вказане майно зберегло на собі відомості, що мають значення для досудового розслідування кримінального провадження
ОСОБА_4 , як володілець вилученого майна в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що не має відношення до кримінального правопорушення, а вилучене у нього майно не наділене ознаками речового доказу.
Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12024150000000568 від 14 червня 2024 року, кваліфіковане за частиною четвертою статті 190 КК України за фактом заволодіння невстановленими особами низкою об'єктів житлової нерухомості, що розташовані, зокрема, по АДРЕСА_2 в АДРЕСА_3 в АДРЕСА_4 в АДРЕСА_5 в АДРЕСА_6 в АДРЕСА_7 в АДРЕСА_8 , шляхом укладання сумнівних угод із залученням приватних нотаріусів Миколаївського міського нотаріального округу, посадових осіб органів БТІ, посадових осіб юридичної особи приватного права, та інших фізичних осіб.
Досудовим розслідуванням цього кримінального провадження встановлено, що після смерті фізичних осіб, які на праві користування володіли об'єктами житлової нерухомості на території м. Миколаєва, невстановлені особи, використовуючи третіх осіб, здійснювали оформлення на останніх права власності на ці житлові об'єкти, після чого в подальшому здійснювали їх відчуження на користь інших осіб.
В ході досудового розслідування, за результатами проведення слідчих (розшукових) дій встановлено адреси фактичного проживання вказаних осіб, місця їх роботи, місця можливого зберігання документації, носіїв інформації, предметів та документів, що можуть мати доказове значення для досудового розслідування.
За здобутою органом досудового розслідування інформацією вбачається, що нотаріальні дії з приводу відчуження житлових приміщень вчинялися низкою приватних нотаріусів Миколаївського міського нотаріального округу, а підставою для їх укладення слугувала реєстрація права власності на ці об'єкти нерухомості за померлими особами державними реєстраторами.
У свою чергу, проведеними слідчими діями, встановлено, що ОСОБА_4 особисто подавав документи для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою АДРЕСА_3 державному реєстратору ОСОБА_6 , який у свою чергу здійснив державну реєстрацію права власності за померлою ОСОБА_7 , що в подальшому надало можливість вчинити дії по відчуженню нерухомого майна.
28 листопада 2024 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2024 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого, було виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку.
Згідно постанови про визнання речовими доказами від 28 листопада 2024 року, вилучене, в ході проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12024150000000568 від 14 червня 2024 року.
З метою збереження речових доказів, прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно.
Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих органом досудового розслідування доказів, слідчий суддя виходить з такого.
Порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.
Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно частини десятої статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
За викладеного вбачається, що на майно, яке було вилучено у ході обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 може бути накладено арешт незалежно від того, кому належить вилучене майно, за умови наявності у вилученого майна, ознак, передбачених статтею 98 КПК України, що спростовую доводи ОСОБА_4 щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно через відсутність у нього будь-якого статусу у кримінальному провадженні
У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із заволодінням об'єктами нерухомості на території міста Миколаєва, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді від 16 листопада 2024 року слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання і вилучення речей та документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема, документів, що містять відомості про будь-які дії, щодо об'єктів нерухомого майна, що розташовані: по АДРЕСА_2 в АДРЕСА_3 в АДРЕСА_4 в АДРЕСА_5 в АДРЕСА_6 в АДРЕСА_7 в АДРЕСА_8 .
Наявність підстав для вилучення документів, зазначених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 28 листопада 2024 року, згідно з яким в ході проведення обшуку виявлено документи та речі на відшукання яких, в тому числі, надано дозвіл ухвалою слідчого судді.
Постановою слідчого вищевказані документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні як такі, що мають ознаки речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки фактично зберігають відомості, що згідно з частиною першою статті 98 КПК, можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
За вказаного надані органом досудового розслідування докази у сукупності з обставинами, встановленими слідчим суддею під час розгляду клопотання свідчать про те, що майно, вилучене під час обшуку може містити інформацію про обставини відчуження нерухомих об'єктів з приводу яких внесено відомості до ЄРДР та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критерію, зазначеному у статті 98 КПК України.
Слідчим доведено існування обґрунтованої підозри, щодо вчинення злочину такої тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту.
Вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон з сім-картою оператора мобільного зв'язку у ОСОБА_4 , як особи, яка перевіряється органом досудового розслідування на предмет причетності до вчинення противоправних дій, міг бути використаний як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення, та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критерію, зазначеному у статті 98 КПК України.
Зокрема, інформація, яка міститься на вилученому телефоні може мати суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження, що розслідується (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, дані про номери мобільних телефонів, використані під час вчинення злочину, зв'язки між особами, причетними до вчинення злочину, тощо).
З огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація яка міститься на вказаних речах та документах, може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення; кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та зв'язків між такими особами, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК, слідчий суддя дійшов висновку про відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК та доцільність накладення на нього арешту.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,
Клопотання про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 28 листопада 2024 року, під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном, а саме на:
- мобільний телефон марки «Iphone 14», чорного кольору, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , з сім картою мобільного оператора № НОМЕР_3 ;
- документація на 102 арк;
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_8