Справа № 473/6067/24
іменем України
"05" грудня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Гоженко В.О., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
у жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 57168, 50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 серпня 2021 року між сторонами був укладений кредитний договір №2001941690701, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби в вигляді відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту у розмірі 30000 грн. 00 коп. (в подальшому кредитний ліміт було змінено до 10000,00 грн) на платіжну картку на умовах, встановлених Договором комплексного обслуговування фізичних осіб, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит у розмірі, який вираховується від суми заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду з урахуванням фіксованої процентної ставки - 47,88% річних.
Крім цього, 13 вересня 2022 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем був укладений кредитний договір №1010543439, відповідно до якого банк надав останньому на споживчі потреби кредит у розмірі 32301, 94 грн зі строком користування протягом 36 місяців, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в термін до 13 вересня 2025 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % річних від суми заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,4 % від суми кредиту.
Проте відповідач умови договорів належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 09 вересня 2024 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 57168,50 грн, а саме:
- за кредитним договором №2001941690701 від 07 серпня 2021 року в розмірі 17960, 88 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 9977,71 грн, заборгованість за процентами в розмірі 7983,17 грн;
- за кредитним договором № 1010543439 від 13 вересня 2022 року в розмірі 39207,62 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 32301,94 грн, заборгованість за процентами в розмірі 5,59 грн, заборгованість за комісією в розмірі 6900,09 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.
В судове засідання представниця позивача ОСОБА_2 не з'явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься її заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав частково, не погодився з вимогами про стягнення заборгованості за процентами, комісією за обслуговування кредиту, невиконання кредитних зобов'язань обумовлював тяжким матеріальним становищем.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема суд встановив, що 07 серпня 2021 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем був укладений кредитний договір №2001941690701. Договір складається з підписаної сторонами заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 07 серпня 2021 року №2001941690701.
Відповідно до договору банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби в вигляді відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту у розмірі 30000,00 грн на платіжну картку, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит (у розмірі, який вираховується від суми заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду) з урахуванням фіксованої процентної ставки в розмірі 47,88% річних.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки кредитний ліміт по банківській картці, відкритій згідно кредитного договору №2001941690701 від 07 серпня 2021 року змінювався: 07 серпня 2021 року встановлений кредитний ліміт у розмірі 30000,00 грн, 27 лютого 2022 року його було зменшено до 5000,00 грн, 03 березня 2022 року більшено до 10000,00 грн.
Крім цього, 13 вересня 2022 року АТ «ПУМБ» уклав з відповідачем договір комплексного банківського обслуговування №1010543439. Договір складається із підписаної сторонами заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 13 вересня 2022 року №1010543439, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу на споживчі потреби кредит у загальному розмірі 32301,94 грн зі строком користування коштами протягом 36 місяців, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,4 % від суми кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав умови договорів щодо надання відповідачу кредитів.
Так, згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001941690701 від 07 серпня 2021 року, №1010543439 від 13 вересня 2022 року складені в передбаченій законом письмовій формі, підписані сторонами, містять усі умови, що є істотними для кредитних договорів (предмет договору, порядок та строк повернення кредиту, ціну).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином умови кредитних договорів не виконував.
У зв'язку з цим 09 вересня 2024 року АТ «ПУМБ» надіслав відповідачу повідомлення про наявність заборгованості за кредитними договорами з вимогою про погашення заборгованості протягом 30-денного строку з моменту отримання відповідної вимоги, тобто перед зверненням з позовом до суду дотримався положень ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно відкритих електронних даних трекінгу АТ «Укрпошта» 01 жовтня 2024 року відповідач особисто вручено повідомлення про наявність заборгованості за кредитними договорами з вимогою про погашення заборгованості від 09 вересня 2024 року (номер для відстеження 0504049736396).
Вказана вимога позичальником не виконана.
Згідно наявних у справі доказів, зокрема виписок з рахунку позичальника, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами, в зв'язку з чим станом на 09 вересня 2024 року виникла заборгованість в загальному розмірі 57168,50 грн, а саме:
- за кредитним договором №2001941690701 від 07 серпня 2021 року в розмірі 17960, 88 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 9977,71 грн, заборгованість за процентами в розмірі 7983,17 грн;
- за кредитним договором № 1010543439 від 13 вересня 2022 року в розмірі 32307,53 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 32301,94 грн, заборгованість за процентами в розмірі 5,59 грн.
Відповідач вказані розрахунки не спростував, не надав доказів їх неправильності або альтернативних розрахунків (ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Крім цього, позивач за кредитним договором № 1010543439 від 13 вересня 2022 року нарахував заборгованість за комісією в розмірі 6900,09 грн.
Проте суд не погоджується з таким розрахунком у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.
Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення комісії як щомісячної плати за обслуговування кредиту. Тобто позивач фактично встановив сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.
Проте суд не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість невиконання ним зобов'язань за кредитними договорами в зв'язку тяжким матеріальним становищем, виходячи з наступного.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 599 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічних однорідних вимог; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смертю боржника; ліквідацією юридичної особи (ст.ст. 599, 601, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Таким чином, матеріальне становище позичальника саме по собі не є підставами для припинення зобов'язань, яке діє до повного його виконання.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2131,71 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 88 %).
Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд
позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, ідентифікаційний код 14282829,
- заборгованість за кредитним договором №2001941690701 від 07 серпня 2021 року в розмірі 17960 грн 88 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 9977 грн 71 коп., заборгованість за процентами в розмірі 7983 грн 17 коп.,
- заборгованість за кредитним договором № 1010543439 від 13 вересня 2022 року в розмірі 32307 грн 53 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 32301 грн 94 коп., заборгованість за процентами в розмірі 5 грн 59 коп., а всього - 50268 грн 41 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, ідентифікаційний код 14282829, судові витрати в розмірі 2131 грн 71 коп.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 грудня 2024 року.
Суддя Л.В. Лузан