Справа № 466/10699/24
Провадження № 2/466/3012/24
(заочне)
02 грудня 2024 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Костюк В. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом адвоката Маліцького Дмитра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Шевченківський ВДВС м. Львів ЗМУМЮ про стягнення пені за несплату аліментів,-
24 жовтня 2024 року адвоката Маліцького Дмитра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Шевченківський ВДВС м. Львів ЗМУМЮ про стягнення пені за несплату аліментів, у якій просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , пеню в сумі 141972 грн. за несплату аліментів у виконавчому провадженні № 64007742 та стягнути з відповідача судові витрати.
Стислий виклад позиції позивача.
Обґрунтування позивача.
Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 466/7040/20 видано 20.10.2020 судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів. Виконання цього рішення здійснюється державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Львів ЗМУМЮ.
З вересня 2020 року, боржник систематично допускає прострочення оплати аліментів, доказами цього факту є розрахунок заборгованості по аліментів, виданий державним виконавцем. Розмір заборгованості по аліментам, визначений державним виконавцем, відповідачем ОСОБА_2 не оскаржено.
Позивач зазначає, що на день надання виконавцем розрахунку заборгованості, у відповідача згідно ст. 196 СК України, виник обов'язок сплатити позивачу пеню в сумі 141972 грн.
Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.
Обґрунтування заперечень відповідача.
Відзив на позовну заяву відповідачем, в порядку ст. 178 ЦПК України у встановлений судом термін до суду подано не було не подано. Заяв чи клопотань на адресу суду подано не було.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, 14.11.2024 представник подав на адресу суду через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі позивача та представника. Позовні вимоги підтримують, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а також від нього не надходило відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 466/7040/20 видано 20.10.2020 судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, у розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, стягнення аліментів проводити з моменту пред'явлення заяви 16 вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття. Виконання цього рішення здійснюється державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Львів ЗМУМЮ.
Крім цього, згідно з розрахунку заборгованості по аліментів, виданим державним виконавцем з вересня 2020 року, боржник систематично допускає прострочення оплати аліментів. Розмір заборгованості по аліментам, визначений державним виконавцем, відповідачем ОСОБА_2 не оскаржено.
Встановлено, що на день надання виконавцем розрахунку заборгованості, у відповідача згідно ст. 196 СК України, виник обов'язок сплатити позивачу пеню в сумі 141972 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості.
При розрахунку пені за заборгованістю за аліментами необхідно виходити із положень, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Відтак, суд розраховує суму пені за наступною формулою:
р=(А1 х 1 % х Q1)+(A2 х 1 % х Q2)+………(An х l% х Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Таким чином, сума пені за несплату аліментів відповідача у виконавчому провадженні № 64007742 становить 141972 грн. (сто сорок одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві гривнi 00 копійок).
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню пеня за несплату аліментів в розмірі 141972 грн. (сто сорок одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві гривнi 00 копійок).
Виходячи з наведеного, наведений розрахунок пені відповідає вимогам Сімейного кодексу України та позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду. Розрахунок проведений за кожним місячним платежем за весь час затримки сплати, який помножений на кількість днів прострочення та помножений на 1 %. Суд, перевіривши розрахунки, вважає їх арифметично правильними.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1419,72 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат в розмірі 2000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи те, що представником позивача не подано суду документального підтвердження судових витрат та розрахунку таких витрат, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
позов адвоката Маліцького Дмитра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Шевченківський ВДВС м. Львів ЗМУМЮ про стягнення пені за несплату аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пеню в сумі 141972 грн. (сто сорок одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві гривнi 00 копійок) за несплату аліментів у виконавчому провадженні № 64007742.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1419,72 грн. (одна тисяча чотириста дев'ятнадцять гривень 72 копійки).
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Шевченківський ВДВС м. Львів ЗМУМЮ, ЄДРПОУ 35009321, місцезнаходження: м. Львів, вул. Котлярська, 6
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06.12.2024 року.
Суддя П. Т. Едер