465/2784/24
1-кп/465/915/24
підготовчого судового засідання
28.11.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
у ході чергового підготовчого судового засідання з розгляду обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 62024140110000029 від 17.01.2024 та № 62024140120000493 від 31.05.2024, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, Львівської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, раніше не засудженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , що на час підготовчого судового засідання утримується в ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19», учасника бойових дій,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,
Сторона обвинувачення -
Прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони
Західного регіону ОСОБА_4 ,
Сторона захисту - адвокат ОСОБА_5
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 62024140110000029 від 17.01.2024 ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке вчинив за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024140110000029 від 17.01.2024 року (судова справа № 465/2784/24, судове провадження № 1-кп/465/1465/24), поступили до Франківського районного суду м. Львова 12 квітня 2024 року від прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 та передані для розгляду судді в порядку, передбаченому ст.. 35 КПК України.
Відповідно до ухвали судді від 17 квітня 2024 року, обвинувальний акт призначено до підготовчого судового засідання, яке неодноразово переносилося, у зв'язку із неявкою обвинуваченого, у зв'язку з чим оголошувався привід з підстав зазначених в ухвалі від 10 червня 2024 року.
В межах підготовчого судового засідання з розгляду вище зазначеного обвинувального акту, даному складу суду, відповідно до положень ч. 2 ст. 334 КПК України, передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62024140120000493 від 31.05.2024 ( судова справа № 465/8093/24, судове провадження № 1-кп/465/1233/24), про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України в інший період.
В підготовчому судовому засіданні від 07 листопада 2024 року з розгляду обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 62024140110000029 від 17.01.2024 (судова справа № 465/2784/24, судове провадження № 1-кп/465/915/24) та № 62024140120000493 від 31.05.2024 (судова справа № 465/8093/24, судове провадження № 1-кп/465/1233/24), прокуроркою - публічним обвинувачем не доведено суду підстав заміни прокурора у кримінальних провадженнях, а та заміна яка відбулася, відбулася в супереч вимогам ст.. 36 та 37 КПК України, тобто заміна прокурора який затвердив обвинувальні акти та скерував їх до суду відбулася без підстав визначених у вказаних вище нормах Закону. Крім цього, прокуроркою на вимогу суду, не підтверджено процесуальних повноважень слідчих (відсутні постанови), які склали обвинувальні акти та звернулися з ними до прокурора.
У зв'язку з цим, судом постановлено протокольну ухвалу, про обов'язкову участь в судовому засіданні прокурора ОСОБА_4 , який затверджував обвинувальні акти.
Таке рішення судом прийнято ще й тому, що 07 листопада 2024 року через канцелярію суду подано клопотання за підписом прокурора ОСОБА_4 , згідно прохальної частини якого, прокурор просить суд обрати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у той час, коли останній уже перебуває під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2024 року, постановленій у кримінальному провадженні № 62024140120000493 від 31.05.2024 (судова справа № 463/8765/24) і визначений строк запобіжного заходу закінчується 17 листопада 2024 року.
Отже, судом встановлено, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , обирався у кримінальному провадженні № 62024140120000493 від 31.05.2024, натомість прокурор просив обрати йому, ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024140110000029 від 17.01.2024 (судова справа № 465/2784/24, судове провадження № 1-кп/465/915/24).
В черговому підготовчому судовому засіданні від 15. 11. 2024 року, ухвалою підготовчого судового засідання обвинувальні акти у вказаних кримінальних провадженнях об'єднані в одне судове провадження, продовжено ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02 грудня 2024 року включно, справу з об'єднаними обвинувальними актами призначено до судового розгляду.
Підстави такого рішення викладені в ухвалі.
В ході судового засідання з розгляду обвинувальних актів, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово лікувався у медичному закладі - через хворобу, що пов'язана із розладами психіки, у тому числі й період інкримінованих дій, що підтверджується також оголошеними в судовому засіданні прокурором медичними документами.
Відтак, в судовому процесі встановлено ряд обставин, що вимагають спеціальних знань для визначення психічного стану здоров'я підсудного.
З урахуванням встановлених обставин, адвокат підсудного заявив клопотання про призначення його підзахисному амбулаторної судово - психіатричної експертизи висловивши свою думку, щодо питань які підлягають з'ясуванню за участю експертів. Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні проти призначення йому амбулаторної судово - психіатричної експертизи не заперечував, підтвердив факти лікування у психіатричній лікарні.
Прокурор - публічний обвинувач в судовому засіданні, клопотання не заперечував, надав суду копії медичних документів, якими підтверджується факт перебування ОСОБА_3 на лікуванні.
Крім того, даний факт підтверджується відповіддю наданою медичним директором «Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні» ОСОБА_6 на запит суду.
У цьому ж судовому засіданні, прокурор - публічний обвинувач у кримінальному провадженні, подав клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, покликаючись на обґрунтованість підозри та ризики, які враховувалися слідчим суддею при обранні запобіжного заходу та судом при його продовженні.
Як зазначає прокурор, - вказані ризики не зменшилися. Обґрунтовуючи своє клопотання публічний обвинувач у кримінальному провадженні покликається на ст.. 177 - 178 та 194 КПК України, застерігаючи при цьому суд в тому, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 - 405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід , визначений п. 5 частини першої цієї статті.
Адвокат в судовому засіданні з клопотанням прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді виключного тримання під вартою, не погодився, наголосивши, що прокурор неправильно розуміє дану норму Закону. Адвокат вважає, що в даному випадку нівелюється роль суду в розгляді клопотань даної категорії. Просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, покликаюсь на те, що наведені прокурором ризики є надуманими, оскільки його підзахисний має визначене місце проживання, соціальні зв'язки, має дохід. Протягом часу, на який покликається прокурор, що нібито ОСОБА_3 переховувався від слідства та не прибував на виклики слідчого, ОСОБА_3 перебував дома та у військовій частині, жодних повісток не отримував..
Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив доводи прокурора, щодо продовження йому запобіжного заходу. Він, ОСОБА_3 , не ухилявся від виконання службових обов'язків, таких в нього у вказаний період не було. Він був виведений за штат і йому навіть не виплачували зарплату як військовослужбовцю. За станом здоров'я та медичними документами він непридатний для проходження військової служби в дисантно штурмовій бригаді, а до іншої частини його не відряджали. Просто тримали в частині. Він приходив в частину, тинявся без роботи, нікому не був потрібним, а коли надоїдало ішов до дому. Від слідства не переховувався, не знав про слідство нічого, повісток не отримував.
Розглянувши клопотання сторони захисту про призначення ОСОБА_3 амбулаторної судово - психіатричної експертизи та сторони публічного обвинувачення у кримінальному провадженні про продовження підсудному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши матеріали клопотань та заслухавши доводи сторін у їх обґрунтування, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла, об'єктів, явищ і процесів тощо з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Положеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз і експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.98 № 53/5, передбачено, що згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи (п.1.2.13).
Організаційні засади проведення судово-психіатричної експертизи визначені Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.05.2018 № 865.
Відповідно до пунктів 6 та 8 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, за формою судово-психіатрична експертиза може бути амбулаторною, стаціонарною, посмертною, за процесуальними ознаками - первинною, повторною, додатковою.
Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу (п. 10 вказаного Порядку).
Згідно з ч. 1 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 332КПК України, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу.
Згідно з ст. 242 КПК України, суд зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення психічного стану обвинуваченого за наявності відомостей, які викликають сумніви його осудності, обмеженої осудності.
Відповідно до ст. 509 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Частиною другою статті 509 КПК України, передбачено, що у разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена амбулаторна психіатрична експертиза, для чого особа на вимогу експертів доставляється до відповідного медичного закладу.
Враховуючи вищевикладене, з метою повного та всебічного дослідження обставин у кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_3 визначення психічного стану підсудного на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень та на даний час, для з'ясування чи усвідомлює він свої дії, та чи потребує заходів медичного характеру, а також у зв'язку поведінкою та висловлюваннями обвинуваченого у судових засіданнях, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід призначити амбулаторну судову - психіатричну експертизу.
Об'єктом експертного дослідження визнати психічний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 та медичні документи, що містяться в матеріалах кримінального провадження та в судовій справі, а також перебувають у розпорядженні Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня».
Проведення експертизи слід доручити судовим експертам Львівської філії судових експертиз державної установи « Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я» України (ДУ «ІСП МОЗ України»), що за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, яких попередити про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України. Обвинуваченого ОСОБА_3 зобов'язати прибути до експертів за першим їх викликом, а прокурора - публічного обвинувача, надати матеріали кримінальних проваджень.
Вирішуючи клопотання прокурора - публічного обвинувача у кримінальному провадженні, суд враховує підстави для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею, продовження запобіжного заходу судом та зміст і обґрунтування клопотання, перевіривши їх на узгодженість з фактичними обставинами справи, суд приходить до наступного.
В черговому судовому засіданні прокурором - публічним обвинувачем у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , подано чергове клопотання про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке він мотивує тим, що строк запобіжного заходу, котрий був продовжений судом відповідно до ухвали від 29 серпня 2024 року, збігає 27 жовтня 2024 року, проте судове слідство триває, а підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу сторона обвинувачення не вбачає.
У клопотанні прокурор продовжує стверджувати, що ризики, передбачені ст.. 177 КПК України, які враховувалися слідчим суддею при обранні запобіжного заходу та бралися до уваги цією ж колегією судів, що розглядає обвинувальний акт, як підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, й надалі є актуальними і не зменшилися.
Продовжуючи покликатись на обґрунтовану підозру, прокурор зазначає, що така підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які надані стороною обвинувачення, у тому числі й звуко та відеозаписами, а також результатами негласних слідчих дій та висновками експертиз.
Як і попередньо, прокурор клопоче перед судом врахувати, що вказане клопотання подано ними з урахуванням положень ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду.
За приклад для обґрунтованості свого клопотання, прокурор продовжує покликатися на справи « W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року та « Ільков проти Болгарії» від 26.07.2001 року, мотивуючи тим, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а також на Рішення ЄСПЛ у справі «Кавалла проти Туреччини», де Суд зазначив, що обґрунтована підозра означає наявність фактів чи відомостей, які б задовольнили об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила інкриміноване правопорушення.
В чергове звертаючись до суду із розглядуваним клопотанням, прокурор як і в своїх попередніх клопотаннях стверджує, що ОСОБА_9 в умовах воєнного стану може змінити місце свого проживання, у тому числі й шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України, зокрема окуповану російською федерацією територію, де має знайомих, які там проживають, є політичними та громадськими діячами, журналістами пропагандистських каналів рф та інше.
Для обґрунтованості такої позиції щодо вказаного ризику, прокурор й надалі вважає, що ОСОБА_9 не одружений, ніде не працює, у нього відсутній постійний заробіток ( окрім як від адміністрування, в тому числі антиукраїнських інтернет - спільнот та веб - сайтів), що знову ж
таки на його, прокурора, думку, вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків та факторів соціального стримування, а відтак, вважає далі прокурор, ОСОБА_9 може безперешкодно покинути своє місце проживання та ухилитися таким чином від відповідальності та суду.
Прокурор й надалі стверджує, що раніше визначені органом досудового розслідування, - зухвалість інкримінованих ОСОБА_9 правопорушень, свідчать про відсутність у нього будь - яких моральних принципів. Вказане й надалі дає йому, прокурору, підстави вважати, що ОСОБА_9 будучи обвинуваченим у вчиненні особливо тяжкого злочину - державній зраді, який спрямований на шкоду державі у якій продовжує діяти воєнний стан, може продовжити злочинну діяльність зважаючи на його проросійську позицію, сприянні у проведенні підривної діяльності на шкоду державі Україна, що підтверджується фактами здійснення такої у продовж 2013 - 2022 років.
За подальшими твердженнями прокурора, обґрунтована підозра ґрунтується наведеними доказами - матеріалами кримінального провадження, з яких майже усі досліджені судом.
Прокурор вважає, що вказані докази є достатньою підставою для обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні ним інкримінованих злочинів, а тому на тлі зазначених вище ризиків та обґрунтованої підозри, просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб, без визначення застави, покликаючись на те, що мета і підстави для застосування саме такого запобіжного заходу до обвинуваченого, й надалі залишаються актуальними.
Прокурор ОСОБА_7 , й надалі переконує суд, що перебуваючи на волі, у тому числі й під домашнім арештом чи під заставою, ОСОБА_9 зможе використовувати засоби зв'язку та телекомунікаційних мереж, безперешкодно продовжити свою злочинну діяльність і, зокрема, створювати та адмініструвати групи у соціальних мережах, веб - сайтах та розміщувати на них статті чи публікації деструктивного антиукраїнського характеру у вигляді тих, які йому інкримінуються. Вважає, що позиція підсудного не змінилася.
Просить суд зважити, що саме з огляду на зміст вказаних текстів, 25 серпня 2022 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ст. 436 та ч. 2 ст. 436-2 КК України, у кримінальному провадженні № 22022140000000028 від 02.03.2022.
Прокурор також просить суд зважити на те, що сторона захисту та обвинувачений ОСОБА_9 хоч і заперечують підозру у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст.110, ч. 1 ст. 111, ст. 436 та ч. 2 ст. 436-2 КК України, проте така, на його прокурора, думку, підтверджується доказами, здобутими процесуальним шляхом наводячи при цьому їх перелік як і в попередніх клопотаннях.
Опираючись на вищевказане, прокурор, як і попередньо, просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб, без визначення застави, вважаючи, що мета і підстави для застосування такого запобіжного заходу обвинуваченому й надалі залишаються актуальними та оправдовують саме такі обмеження для обвинуваченого.
Сторона захисту в судового засідання, а саме адвокати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , кожний окремо, з клопотанням прокурора як і попередньо, не погодилися. Вважають, що прокурором не наведено жодних об'єктивних аргументів щодо ризиків чи обґрунтованої підозри їх підзахисному. Натомість, як на їхню думку, прокурор покликається на одні й ті ж підстави як обґрунтованої підозри, так і ризиків, котрі ними неодноразово спростовувалися у тому числі й ті, що стосуються соціальних зв'язків. Просять суд врахувати, що в кожному судовому засіданні присутній батько їх підзахисного, проте прокурор й надалі стверджує про відсутність соціальних зв'язків. Не погоджуючись з клопотанням прокурора, сторона захисту покликається на мотиви про незмінність аргументів, висловлених у попередніх запереченнях. Просять суд розглянути питання про можливість визначення підсудному ОСОБА_9 застави.
Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні погодився з висновками своїх захисників та надав додаткові пояснення, що за своїм змістом повторюють раніше висловлені. Просить суд врахувати, що доводи прокурора не узгоджуються між собою та не доводять тих обставин, які сторона обвинувачення намагається йому інкримінувати.
Вважає, що клопотання прокурора й надалі не підлягає задоволенню, оскільки всі доводи прокурора є припущенням, а тому просить суд, обрати йому інший запобіжний захід, а у випадку продовження запобіжного заходу, визначити йому розмір застави.
Суд, розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора - публічного обвинувача у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , заслухавши висновок останнього, доводи і аргументи адвокатів, пояснення обвинуваченого про відсутність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підсудного ОСОБА_9 , приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
Так, станом на час розгляду клопотання судовий розгляд обвинувального акту й надалі продовжується. Суд завершує дослідження доказів, що надаються стороною обвинувачення. Дослідження доказів відбувається з дотриманням затвердженого порядку та одночасним вирішенням клопотань, що заявляються сторонами.
Суд й надалі констатує, що судовий розгляд обвинувального акту здійснюється із врахуванням всіх як об'єктивних, так і формальних (суб'єктивних) обставин від яких залежить можливість дотримання судом розумних та процесуальних строків у кримінальному провадженні. Такий порядок судового слідства погоджений з усіма учасниками процесу.
В ході розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, та досліджених у суді під час підготовчого судового засідання ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25.09. 2024 та ухвали Франківського районного суду м. Львова від 15.11. 2024, в частині обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме, запобіжний захід із тримання під вартою слід змінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) діб, протягом 22 ( двадцять два) год. на добу з перервою в 2 (дві) години для забезпечення можливості підсудному вирішувати побутові питання.
Приймаючи вказане рішення, суд виходить з наступного.
-розгляд обвинувальних актів, перебуває на стадії судового розгляду;
-необхідність проведення обвинуваченому амбулаторної судово - психіатричної експертизи, результати якої, можуть вказувати на те, що в інкримінований період, підсудний не міг бути суб'єктом кримінальної відповідальності;
-клопотання не відповідає вимогам ст.. 184 КПК України, оскільки в ньому не наведено жодної підстави, яка б не була врахована слідчим суддею при обранні запобіжного заходу чи судом при його продовженні, у тому числі й передбачених статтями 177, 94 КПК України;
- до клопотання не додано копії матеріалів, якими прокурор - публічний обвинувач обґрунтовує доводи клопотання; перелік свідків, яких прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; підтвердження того, що обвинуваченому надані копії клопотання та матеріали якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, що прямо вимагає ч. 3 ст. 184 КПК України.
Відповідно до ст.. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор має право подати не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як вбачається із матеріалів судової справи, таке клопотання прокурор подав у день судового засідання, тобто об 14 год. 20 хв., а судове засідання розпочалось об 14 год. 30 хв.
Відтак, суд наголошує, що клопотання прокурора подано з порушенням вимог процесуального законодавства, його зміст не відповідає встановленим вимогам, а крім того суд визнає, що прокурором не доведено наявність всіх обставин, передбачених частиною першою ст.. 194 КПК України. Судом також встановлено, що прокурор не зазначив жодного із нових ризиків, які б були підставою для продовження запобіжного заходу, покликавшись виключно на ч. 8 ст. 176 КПК України.
Натомість згідно ч. 2 ст. 194 вказаного Закону, , слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю 3ухвалою змінити скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Судом встановлено, що прокурор просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, натомість сторона захисту клопоче змінити такий на цілодобовий арешт.
Розглядаючи клопотання прокурора в частині обґрунтувань із покликанням на ч. 8 ст. 176 КПК України, зокрема, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 - 405, 407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті ( стаття 176 доповнена вказаною частиною згідно із законом № 2531- ІХ від 16.08.2022 із змінами внесеними згідно із Законом № 2810 - ІХ від 01.12.2022), суд наголошує, що таке тлумачення прокурора суперечить решті загальних положень про запобіжні заходи, а крім того, такий підхід не узгоджується із законодавством, яке було прийнято останнім часом та суперечить загальним засадам кримінального судочинства.
Крім того Конституційний суд України у своєму Рішенні від 25 червня 2019 року (справа № 3-68/2018(3846/17, 2452/18, 3657/18, 347/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини п'ятої статті 176 Кодексу, яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261 Кодексу.
Вирішуючи питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кодексу, Конституційний Суд України виходив з того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Конституційний Суд України вважає, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, визначених законами України. Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина та виключно на підставі вмотивованого рішення суду.
Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом серед усіх запобіжних заходів, передбачених Кодексом та є «винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу».
Конституційний Суд України також зазначає, що Законом статтю 176 Кодексу було доповнено частиною п'ятою, згідно з якою запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261 Кримінального кодексу України.
На думку Конституційного Суду України, положення частини п'ятої статті 176 Кодексу допускає застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення, що порушує принцип верховенства права. У Рішенні наголошується, що оспорювана норма обґрунтовує необхідність тримання під вартою самою лише кваліфікацією злочину, що не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність.
Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими. У разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи.
Висновок Конституційного Суду України кореспондується із статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», відповідно до якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Корнійчук проти України“ від 30 січня 2018 року наголошено, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади; обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання на додаток до наявності обґрунтованої підозри (§ 57).
У рішенні у справі «Харченко проти України“ від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України“ від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Конституційний Суд України наголосив, що встановивши оспорюваним положенням Кодексу для відповідної категорії осіб виключно такий запобіжний захід, як тримання під вартою, законодавець позбавив слідчого суддю, суд можливості застосовувати до таких осіб більш м'який запобіжний захід.
Із аналізу частини другої статті 29 Конституції України вбачається, що винятків стосовно підстав застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пов'язаних із тяжкістю вчиненого нею злочину, немає. Тобто, навіть коли йдеться про злочини, що посягають на національну безпеку України чи громадську безпеку, наявність вмотивованого судового рішення для тримання особи під вартою, яка підозрюється чи обвинувачується у їх вчиненні, є обов'язковою.
Водночас із частини другої статті 29 Конституції України випливає, що підставою для правомірного обмеження права на свободу через застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, зокрема, рішення, яке не просто формально ухвалює суд, а воно має бути обґрунтованим, справедливим. Формальне судове рішення нівелює мету та суть правосуддя, яке «визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах“ (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Таким чином, тримання під вартою за вмотивованим рішенням слідчого судді, суду у розумінні частини другої статті 29 Конституції України відповідає принципу верховенства права та мінімізує ризик допущення свавілля, чого неможливо досягти, враховуючи виключно тяжкість злочину та не оцінюючи конкретних обставин справи, реальних причин, що обумовлюють необхідність у триманні особи під вартою, неможливість застосування інших, більш м'яких, запобіжних заходів.
Відтак, приймаючи рішення про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні з тримання під вартою на домашній арешт, суд керується вказаним Рішенням Конституційного Суду України, яке стосується тієї ж норми Закону тільки іншої її частини, але з тих же підстав. Суд також керується Конституцією України, Законом України «про судоустрій і статус суддів» статтями 5, 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та статтями 2, 7, 8, 9, 11, 12, 370 КПК України.
При цьому суд наголошує, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці у подальших судових засіданнях, що визначені судом з наступною їх оцінкою, у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.
Погоджуючись з прокурором щодо обґрунтованості підозри, суд враховує те, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, такий обов'язок також вбачається й у визначенні ЄСПЛ та «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
З огляду на вказане, суд наголошує, що відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У даному випадку суд бере до уваги пояснення обвинуваченого про те, що він є учасником бойових дій, був контужений, проходив лікування в медичному закладі щодо встановлення психіатричних розладів, наявність відповідного висновку, виведення обвинуваченого за штат, що стороною публічного обвинувачення не заперечується.
Отже, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, які в даних умовах оголошеної рф повномасштабної війни потребують не тільки оперативного, а й правового захисту.
Відтак, зважаючи на стадію судового розгляду, прийняте судом рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 амбулаторної судово - психіатричної експертизи для проведення якої, на нього покладено обов'язок прибути до експертів на першу вимогу, заслухавши з цього приводу пояснення і доводи сторін, суд зберігає незмінною думку, що запобіжний захід Підсудному ОСОБА_3 слід змінити.
Керуючись статтями 176, 177 - 178, 182, 183, 194, 199, 242,332, 334, 369, 372, 376 КПК України, суд,-
Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальних провадженнях № 62024140110000029 від 17.01.2024 та № 62024140120000493 від 31.05.2024 (судова справа № 465/27894/24) амбулаторну судово - психіатричну експертизу.
Об'єктом експертного дослідження визнати психічний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 в період інкримінованих дій та на час розгляду справи судом.
Проведення експертизи доручити судовим експертам Львівської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я» (ДУ «ІСП МОЗ України»).
На вирішення експертам поставити наступні питання:
- Чи страждав (страждає) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психічними захворюваннями, якщо так, то якими?;
- Чи міг ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлювати свої дії та керувати ними в період з 02.05.2023 по 17.08.2023; 03.01.2024 по 03.04.2024; 04.04.2024 по 14.05.2024; 25.06.2024 по 24.09. 2024 року, з урахуванням наявних в матеріалах справи і медичному закладі медичних документів та його стану?;
- Чи може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час розгляду справи судом?;
- Чи потребує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування примусових заходів медичного характеру?.
Для проведення експертизи, експертам скерувати копію ухвали, матеріали кримінального провадження в 1 (одному) томі та обвинуваченого на час, визначений експертами.
Попередити експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову від дачі висновку, передбачену ст. ст. 384,385 КК України.
При можливості, експертизу провести у місячний строк
Клопотання публічного обвинувача у кримінальному провадженні - прокурора ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , задоволити частково.
Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 (сорок п'ять), строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 26 січня 2025 року, включно, починаючи з 12 год. 00. хв., 29 листопада 2024 року у період з 12 (дванадцять) год. 00 хв. до 10 (десяти) год. 00 хв. поточної доби, щоденно протягом дії ухвали із застосуванням електронного засобу контролю.
Організацію виконання ухвали в частині застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту покласти на начальника відділу поліції № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, з урахуванням зобов'язань ОСОБА_3 прибути на виклик експертів. Про виконання ухвали в частині організації забезпечення запобіжного заходу, належить повідомити суд.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 року 1982, ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти з 12 год. 00 хв. 29 листопада 2024 року.
Суд зобов'язує обвинуваченого ОСОБА_3 прибути до експертів за першим їх викликом, а прокурора - публічного обвинувача, надати матеріали кримінальних проваджень.
Копію ухвали скерувати начальнику відділу поліції № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області та ДУ ЛУВП № 19 для виконання в частині, що їх стосується.
На час проведення експертизи, провадження у справі зупинити.
Ухвала підлягає виконанню з часу її проголошення. В частині зупинення провадження, та зміни запобіжного заходу ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти/семи днів з часу проголошення повного її тексту.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено в судовому засіданні 02 грудня 2024 року об 08 год. 25 хв. з урахуванням графіку відключень електроенергії
Суддя ОСОБА_13