465/3789/24
2-а/465/231/24
Іменем України
05.12.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.,
секретаря судових засідань Лозинського Т.-Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №2035958 від 30.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 квітня 2024 року відповідачем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА №2035958 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн. 00 коп. Зі змісту постанови вбачається, що позивач 25 квітня 2024 року о 16:35:01 год. здійснив стоянку на тротуарі за адресою м. Львів, вул. Римлянина, 6, де своїми діями створив перешкоду в русі для пішоходів, чим порушив п. 15.10. Правил дорожнього руху України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьої статті 122 КУпАП України.
Вищевказану постанову позивач вважає незаконною, необґрунтованою, протиправною, а дії інспектора патрульної поліції при винесення постанови були протиправними, безпідставними та невмотивованими.
На думку позивача дії інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 є протиправними, постанову серії ЕНА №2035958 від 30.04.2024 про накладення адміністративного штрафу в розмірі 680 гривень просить скасувати, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 частиною 3 КУпАП закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки норма, на яку посилається інспектор скасована законодавцем Верховною Радою України, позивачу не було забезпечено право на адвоката.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.05.2024 року вказаний позов залишено без руху з підстав викладених в ухвалі.
28.05.2024 року на адресу суду надійшла заява на виконання ухвали від 15.05.2024 року про усунення вказаних недоліків.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.09.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14.10.2024 року представник відповідача для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому перераховує норми чинного законодавства, якими керується посадова особа при винесенні постанови про адміністративне правопорушення, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши адміністративну справу, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що вимога про скасування постанови ЕНА №2035958 від 30.04.2024 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 квітня 2024 року відповідачем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА №2035958 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн. 00 коп. Зі змісту постанови вбачається, що позивач 25 квітня 2024 року о 16:35:01 год. водій здійснив стоянку на тротуарі за адресою АДРЕСА_1 , де своїми діями створив перешкоду в русі для пішоходів, чим порушив п. 15.10. Правил дорожнього руху України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьої статті 122 КУпАП України
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 680 гривень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені частиною першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП.
За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За вимогами п. 15.1 ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Пунктом 15.10. «д» ПДР встановлено заборону стоянки транспортних засобів у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 25 квітня 2024 року, о 16 год. 35 хв. у місті Львові по вул. Римлянина, 6 Позивач, здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, де своїми діями створив перешкоду в русі для пішоходів, чим порушив пункт 15.10. «д» ПДР України.
Відповідно до термінів, наведених в п.1.10 Правил дорожнього руху: тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Пунктом 8 ч. 1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В позовній заяві Позивач не заперечує ні факту стоянки його автомобіля на вулиці Римлянина у місті Львові, ні факту зупинки його працівниками поліції, однак стверджує, що зупинив свій автомобіль вимушено через технічну несправність такого, оскільки в транспортному засобі заклинила коробка передач.
Так, згідно п.1.10 ПДР України терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: вимушена зупинка припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
ОСОБА_3 в позивній заяві вказує, що причиною вимушеної зупинки водія стала технічна несправність автомобіля, а саме, заклинила коробка передач, що і змусило водія зупинити автомобіль, аби не створювати перешкод для руху іншим учасникам.
Пунктом 15.14 ПДР України передбачено, що в разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил, зокрема у відповідності до вимог п. 9.9 ПДР увімкнути аварійну світлову сигналізацію, а у разі, якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар.
Однак, доказів на підтвердження виконання таких вимог ПДР України Позивачем до позовної заяви не надано.
Відтак, працівником поліції Позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.10. «д» ПДР України та накладено штраф в межах санкції ч.3 ст. 122 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що ч.3 ст.122 КУпАП станом на день винесення оскаржуваної постанови, як і станом на день складання рішення є чинною та передбачає відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Натомість, статтю 122-3 КУпАП (за якою Позивач не притягається до відповідальності в даній адміністративній справі) виключено на підставі Закону № 586-VI від 24.09.2008.
Такі доводи позивача ґрунтуються на власному тлумаченні норм ПДР України, при якому не враховуються положення Закону України «Про дорожній рух», спростовуються наведеним вище, а відтак не приймаються судом до уваги та розцінюються як можливість уникнення позивача від адміністративної відповідальності.
Частина 1 статті 77 КАС України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються й вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, із аналізу положення статті 77 КАС України вбачається, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що Позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
У постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17 викладено позицію про те, що хоч КАС України і покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на відповідача, однак це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог. Аналогічна правова позиція підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.
Так, суд не може витребовувати докази у Позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 727/6565/17.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За умовами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оскільки підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №2035958 від 30.04.2024 року не встановлено, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.241-246, 271, 272, 286 КАС України, суддя,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №2035958 від 30.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області, місце знаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19, ЄРДПОУ 39962825;
Суддя Ванівський Ю. М.