Справа №463/11237/24
Провадження №1-кс/463/9624/24
про накладення арешту
05 грудня 2024 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача ВД Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024142360000924 від 28 жовтня 2024 року про арешт майна,
встановила:
дізнавач ВД Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №12024142360000924 від 28 жовтня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
В обґрунтування клопотання дізнавач ВД Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 покликалася на те, що слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024142360000924 від 28 жовтня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
В ході розслідування встановлено, що 28.10.2024 до Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області надійшли матеріали звернення в.о. начальника Західного МГУ ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_5 з приводу того, що 24.10.2024 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 під час подачі документів для отримання Міжнародного ветеринарного сертифікату для некомерційного переміщення тварин, громадянка ОСОБА_6 надала висновок лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу сказу, виданого ДНКІБШМ за №06442 від 30.06.2024, в ході перевірки якого виявлено ознаки підробки. ІКС ІПНП №35754 від 28.10.2024.
28.10.2024 відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12024142360000924, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
25.11.2024 допитано в процесуальному статусі свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що 24 жовтня 2024 року до відділу прикордонного інспекційного контролю «Львів» (скорочено ВПІК « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), який знаходився за адресою АДРЕСА_2 подала заяву громадянка України ОСОБА_6 для отримання Міжнародного ветеринарного сертифікату для некомерційного переміщення тварин. Для видачі даного сертифікату остання подала до ВПІК «Львів» заяву про надання сертифікату «Про стан здоров'я тварини», паспорт собаки та оригінал результату лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу сказу. Так, ним згідно процедури оформлення сертифікатів ВПІК «Львів» на офіційному сайті Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів (скорочено - ДНКІБШМ), до якого має доступ кожен інспектор, проведено перевірку результату лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу сказу, виданий ДНКІБШМ, ідентифікаційний номер зразка НОМЕР_1 , дата видачі результату 30.06.2024, який подала ОСОБА_6 . У процесі перевірки дано сертифікату ним було виявлено те, що даних результатів проведених випробувань у базі не знайдено. Після чого було повідомлено керівника відділу, який у свою чергу повідомив ГУ ДПСС на державному кордоні. ГУ ДПСС Західне МГУ в межах своєї компетенції ознайомившись із наданими документами, скерували листом №2491/02.01-12 від 24.10.2024 Західне МГУ звернулось до ДНКІБШМ для підтвердження автентичності вищезгаданого результату лабораторних досліджень. 24.10.2024 отримано відповідь №736 від ДНКІБШМ, яким підтверджено фальсифікацію даного результату лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу сказу.
28.11.2024 в ході проведення досудового розслідування допитано в процесуальному статусі свідка ОСОБА_6 , яка повідомила, що 24 жовтня 2024 року вона прийшла до відділу прикордонного інспекційного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (скорочено ВПІК « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), який знаходився за адресою АДРЕСА_2 та подала заяву для отримання Міжнародного ветеринарного сертифікату для некомерційного переміщення тварин. Для видачі даного сертифікату вона пред'явила до ВПІК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » заяву про надання сертифікату «Про стан здоров'я тварини», паспорт собаки та оригінал «результату лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу сказу» та ще інші довідки на собаку, які були необхідними для вироблення сертифікату. «Результату лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу сказу», виданий ДНКІБШМ, ідентифікаційний номер зразка НОМЕР_1 , дата видачі результату 30.06.2024 вона замовила через інтернет за 5100 грн., який їй скерувати на відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові.
28.11.2024 громадянка ОСОБА_6 добровільно заявою видала оригінал «Результату лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу сказу», виданий ДНКІБШМ, ідентифікаційний номер зразка НОМЕР_1 , дата видачі результату 30.06.2024, який є фальсифікованим.
Беручи до уваги те, що «Результату лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу сказу», виданий ДНКІБШМ, ідентифікаційний номер зразка НОМЕР_1 , дата видачі результату 30.06.2024 - не видавався, відтак, наявно достатньо підстав вважати, що воно є предметом даного кримінального правопорушення, а тому може бути використаний як доказ обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.
В подальшому, дізнавачем ВД Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 прийнято рішення про визнання документу речовим доказом, про що винесено відповідну постанову від 29.11.2024.
Докумнт - «Результату лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу сказу», виданий ДНКІБШМ, ідентифікаційний номер зразка НОМЕР_1 є матеріальним об'єктом, який зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, матеріальними об'єктами, які містять відомості, які можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Крім цього, вказаний документ у подальшому буде використаний у даному кримінальному провадженні в якості об'єкту експертних досліджень. Враховуючи вищевикладене, оскільки потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, а також, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, відчуження згаданих речей виникла необхідність у накладені арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
В судове засідання дізнавач ВД Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 не прибули, присутність власника майна не забезпечили, подали клопотання про розгляд клопотання про арешт майна за їх відсутності.
Проте неприбуття слідчого, прокурора та власника майна не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ст. 172 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя дійшла наступних висновків.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з витягу з ЄРДР, 28.10.2024 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.358 КК України
Слідчою суддею встановлено, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що 28.10.2024 до Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області надійшли матеріали звернення в.о. начальника Західного МГУ ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_5 з приводу того, що 24.10.2024 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 під час подачі документів для отримання Міжнародного ветеринарного сертифікату для некомерційного переміщення тварин, громадянка ОСОБА_6 надала висновок лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу сказу, виданого ДНКІБШМ за №06442 від 30.06.2024, в ході перевірки якого виявлено ознаки підробки.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
В силу вимог ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України).
Сукупний аналіз вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства вказує на те, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, огляду незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається. Крім того, задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.
Дозвіл на відшукання певних речей, який надається слідчим суддею, не створює умов для їх автоматичного арешту. Натомість, вилучення речей, щодо яких надано дозвіл на відшукання, та як наслідок набуття такими речами статусу тимчасово вилученого майна, відбувається виключно за наявності достатніх підстав вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КПК України).
Дотримання умов, за яких майно набуває статусу тимчасово вилученого, відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до яких будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який створює таке обмеження, повинен мати належні правові підстави для його здійснення.
Набуття вилученими речами статусу тимчасово вилученого майна створює правові підстави задля перевірки наявності відповідних фактичних обставин для його вилучення та утримання у сторони обвинувачення.
Крім того, вимогами ч. 1 ст. 100 КПК України закріплено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Таким чином, все майно, вилучене під час обшуку, огляду має статус тимчасово вилученого майна безвідносно того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання. З метою ж недопущення необґрунтованого обмеження права власності особи під час кримінального провадження законодавцем визначений строк, у межах якого слідчий/прокурор зобов'язані звернутись із клопотанням про його арешт. Або ж у іншому випадку якнайшвидше повернути таке майно власнику.
В свою чергу, внаслідок арешту майна на підставі судового рішення правовий режим вилученого майна із режиму «тимчасово вилучене майно» трансформується у «арештоване майно» із відповідною правовою підставою, визначеною ч. 2 ст. 170 КПК України (як речовий доказ, предмет спеціальної конфіскації, конфіскації або майно, що може бути предметом відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення).
Постановою дізнавача ВД Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 про визнання предметів речовими доказами та прилучення їх до матеріалів кримінального провадження від 29.11.2024 вказані речі визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №12024142360000924 від 28 жовтня 2024 року /а.с. 18-19/.
Таким чином, арешт майна, що ініціюється дізнавачем відділу дізнання, необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, а завданням арешту майна у даному випадку є запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, відчуження. У разі повернення майна власникові (користувачеві) речові докази та сліди на них можуть бути втрачені, що може перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Накладення арешту на вилучене майно має важливе значення, зокрема, надасть можливість використати вказане майно як доказ у кримінальному провадженні, вилучене майно саме по собі або в сукупності з іншими речами та документами має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, забезпечить проведення необхідних експертиз (в тому числі почеркознавчої). Є достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
На підставі вищенаведеного слідча суддя, дослідивши наявні в матеріалах справи дані та врахувавши правові підстави для накладення арешту на майно, а також те, що вищевказане майно визнано речовим доказом, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, відчуження, з урахуванням зазначених положень діючого КПК України дійшла обґрунтованого висновку про можливість задоволення клопотання та накладення арешту на майно.
Таким чином, на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України дізнавач відділу дізнання довів необхідність накладення арешту на вищевказане майно.
Відтак слідча суддя дійшла висновку, що клопотання дізнавача про накладення арешту підлягає до задоволення.
Одночасно слід роз'яснити власнику чи володільцю майна, що ч. 2 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 40, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309 КПК України, слідча суддя
постановила:
Клопотання дізнавача ВД Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова, у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024142360000924 від 28 жовтня 2024 року про арешт майна, задовольнити.
Накласти арешт надокумент, а саме «Результату лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу сказу», виданий ДНКІБШМ, ідентифікаційний номер зразка 06442, дата видачі результату 30.06.2024, що полягає у позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали доручити дізнавачу ВД Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідча суддя ОСОБА_1