Справа № 462/4168/24
06 грудня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді - Пилип'юк Г. М.
за участю секретаря судового засідання - Байдали М. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчатись,
встановив:
позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення ним 23-ох років за умови продовження навчання.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбних відносинах у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення суду відповідач позбавлений батьківських прав та сплачував на її користь аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття. На даний час син досягнув повноліття і навчається на першому курсі стаціонарного відділення Національного університету «Львівська політехніка» на контрактній основі. Після досягнення сином повноліття відповідач ухиляється від утримання останнього, матеріальної допомоги добровільно не надає. Зазначає, що перебуває у декретній відпустці, на її утриманні на даний час знаходиться ще неповнолітня дитина. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12.09.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як вбачається свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.07.2006 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 про що в книзі реєстрації народжень 06.07.2006 року зроблено відповідний актовий запис за № 3611. Батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 /а.с. 48/.
Згідно довідки виданої Національним університетом «Львівська політехніка» № 164 від 17.05.2024, вбачається, що ОСОБА_3 є студентом першого курсу денної форми навчання рівня вищої освіти бакалавр Інституту комп'ютерних технологій, автоматики та метрології Національного університету «Львівська політехніка». Закінчує навчання 30.06.2027 року /а.с. 8/.
Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесіє Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько (- ки) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).
Обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. У разі їх ухилення від його виконання аліменти можуть стягуватись за рішенням суду. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст. 198 СК України).
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом має той з батьків з ким проживає дочка, син, а також самі дочка син, які продовжують навчання.
Пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» урегулював, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років: продовження ними навчання: потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Батьки повинні робити все можливе для утримання своїх дітей, оскільки повнолітні діти, через свій молодий вік, стан фізичного розвитку, навчання у ВУЗі як правило, не можуть самі себе утримувати, не мають можливості повноцінно працювати.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 даного Кодексу.
Суд вважає правомірним звернення позивача з вимогами про стягнення з відповідача на її користь аліментів на час навчання, з врахуванням вимог розумності та справедливості визначає їх в розмірі частини усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, починаючи з дня звернення з даним позовом до суду і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.
Однак слід зазначити, що позивач помилково вказує, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки вказане положення не застосовується при визначенні розміру аліментів на повнолітню дочку, сина у порядку вимог ст. 200 СК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Задовольняючи позовні вимоги, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути понесений судовий збір на користь держави у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчатись - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20.05.2024 року, до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду в межах стягнення суми аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: Пилип'юк Г. М.
Оригінал рішення.