Справа № 462/9208/24
провадження 1-кс/462/2138/24
05 грудня 2024 року слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024141390001095 від 13.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України про арешт майна,
встановив:
слідчий СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 , звернулась до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на речові докази, телевізор чорного кольору марки «Bravis» модель: LED43-E2000 Smart+T2 та пульт чорного кольору на якому є надпис сірого кольору «Bravis», які були вилучені 03.12.2024 року протоколом добровільної видачі.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що існує реальна загроза приховування, пошкодження та знищення речей, зазначених у клопотанні.
Слідчий суддя вважав за можливе розглядати клопотання за відсутності слідчого та прокурора, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України і приймаючи до уваги підставне прохання слідчого з цього приводу, викладене у клопотанні, а також за відсутності власника чи володільця майна, оскільки відомості про такого та його контактні дані у матеріалах клопотання відсутні.
Дослідивши клопотання і додані до нього матеріали, перевіривши матеріали кримінального провадження № 12024141390001095, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12024141390001095 від 13.11.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що у ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області надійшло повідомлення через службу «102» про те, що 12.11.2024 року невідома особа таємно шляхом віджиму вхідних дверей проникла в житлове приміщення квартири що за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 12.11.2024 року 08:00 год. по 12.11.2024 року 20:40 год. звідки викрала телевізор марки «Bravis», грошові кошти у розмірі 100 доларів США та настільний годинник білого кольору «Quartz Pearl», чим спричинила матеріальну шкоду в сумі 12 279 грн.
03.12.2024 року ОСОБА_5 , добровільно видав в приміщенні службового кабінету № 120 СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області телевізор чорного кольору марки «Bravis» модель: LED43-E2000 Smart+T2 та пульт чорного кольору на якому є надпис сірого кольору «Bravis».
Постановою слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 03.12.2024 року зазначені речі визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України, та згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України.
Таким чином, з огляду на положення ч. 2 ст. 167, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, слідчий у клопотанні мав право ставити питання про накладення арешту на вказані речі, з тих підстав, що це майно відповідає критеріям, вказаним у ч. 2 ст. 167, 98 КПК України, тобто з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України.
Слідчий суддя не знаходить у клопотанні про накладення арешту порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Надані слідчим матеріали містять достатньо підстав та підозр вважати, що вилучені в ході проведення особистого обшуку речі можуть бути використано, як доказ у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що вилучені речі, має статус тимчасово вилученого майна та відповідають критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, слідчим доведено, що у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що зазначені речі є речовим доказом, можуть бути приховуваними, пошкодженими, зіпсованими, втраченими, знищеними, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки встановлено наявність для цього правових підстав.
Керуючись ст. 131, 132, 167, 170-173, 237, 309 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
клопотання задовольнити.
Накласти арешт на речові докази, телевізор чорного кольору марки «Bravis» модель: LED43-E2000 Smart+T2 та пульт чорного кольору на якому є надпис сірого кольору «Bravis», які були вилучені 03.12.2024 року протоколом добровільної видачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосереднього до Львівського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Оригінал ухвали.