Справа № 333/3732/24
Провадження № 2/333/2972/24
28 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі представника - адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
19.04.2024 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200146429 від 14.11.2014 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором № 200146429 від 14.11.2014 року у загальному розмірі 80 172 грн. 67 коп., яка складається з: суми заборгованості - 52 526,00 грн., суми інфляційних втрат - 22 915 грн. 63 коп., суми 3% річних - 4 731 грн. 04 коп.
Позов обґрунтований наступним. 14.11.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200146429, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 27 300,00 грн., з встановленим строком користування з 14.11.2014 року по 14.11.2017 року, а відповідач зобов'язувалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
Станом на 21.02.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 52 526,00 грн., з яких: 16 984 грн. 80 коп. - заборгованість за кредитом; 35 541 грн. 20 коп. - заборгованість за відсотками.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача суму збитків з урахуванням 3% річних 4 731 грн. 04 коп., суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 22 915 грн. 63 коп.
Враховуючи вищевикладене, позивач змушений звернутися до суду, а також просить поновити строк позовної давності.
Ухвалою суду від 19.04.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
10.09.2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов. Заперечення обґрунтовані таким. Дійсно 14.11.2014 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 200146429. Договором не було встановлено істотні умови договору, не вказаний строк дії договору, не встановлений максимальний кредитний ліміт, вказано, що кредитний ліміт складає 2 000,00 грн. Лише у довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, що надана позивачем вказано, що строк кредитування становить 12 місяців. Відповідач виконувала свої зобов'язання належним чином та проводила оплати. Відповідач не погоджується із заявленим розміром заборгованості. Позивачем заявляється вимога про стягнення суми боргу в розмірі 80 172 грн. 67 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту, відсоткам, інфляційним витратам та 3% річних. При цьому, Договір № 200146429 не містить інформації про те, яка саме послуга надається щомісячного позичальнику, за яку він зобов'язаний сплачувати комісію та відсотки. Фактично, між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит, умови якого суперечать вимогам статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо включення платежів, які споживач має сплатити банку за дії, які банк здійснює на власну користь, зокрема, щомісячну комісію за обслуговування кредиту. Як зазначає позивач, відповідне до копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, яка 01.07.2021 року набрало законної сили, 20.07.2020 року відбулось підписання договору № 7_БМ відступлення ПАТ «Банк Михайлівський» прав вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за результатами проведення публічних торгів лоту № GL16N618071 проведених 15.06.2020 року.
Позивач помилково вважає, що строк дії кредиту мав закінчитися 14.11.2017 року. Натомість у заяві, яка вважається позивачем кредитним договором, не встановлено строк дії договору. Разом із тим, Довідкою про умови кредитування встановлено строк 12 місяців. Оскільки останній платіж відповідачем було здійснено ще у квітні 2016 року, то саме з цього моменту повинна була почати спливати позовна давність.
Позивач не надає належного розрахунку заборгованості, усі надані платіжні документи підтверджують відсутність руху по рахунку з травня 2016 року. При цьому, відсутні докази розміру суми, яка видавалася банком та графік платежів.
Останній платіж по закриттю кредиту відповідач здійснила у травні 2016 року на рахунок ФК «Фагот», оскільки їй надали інформацію у банку щодо належного кредитора - правонаступника. При цьому, її вина у тому, що на протязі тривалого часу кредиторами не вчинялися дії з належного повідомлення клієнта банку щодо іі подальших дій - відсутня. Отже, наведені позивачем підстави з якості поновлення пропущеного строку позовної давності не є поважними, оскільки на момент придбання кредиту, строк позовної давності завершився у зв'язку з тим, що право кредитора на захист виникло із травня 2016 року, з того часу, як ОСОБА_1 припинила сплату кредитних коштів. Отже, строк позовної давності завершився у травні 2019 року, а ця дата не підпадає ані під дію карантинних обмежень, ані під дію воєнного стану. Більш того, на момент придбання активу у вигляді договору № 200146429 20.07.2020 року позивач вже був позбавлений можливості стягнення будь якої заборгованості у судовому порядку у зв'язку із спливом позовної давності. Отже, в будь-якому разі вимоги позивача перебувають поза межами позовної давності.
02.08.2024 року між ОСОБА_1 та АО «Право і захист» було укладено договір про надання правової допомоги, на день подання відзиву орієнтований попередній розрахунок розміру судових витрат становить 6 000,00 грн. Просить у позові відмовити та стягнути з позивача судові витрати та витрати на правову допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримає у повному обсязі.
Відповідач та її представник - адвокат Черненко Т.Ю. у судове засідання не з'явилися, представник позивача надала заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності сторони відповідача, врахувати позицію, що викладена у заяві про застосування строку позовної давності та відзиві, відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 14.11.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 200146429, який складається із заяви (оферти) № 200146429 від 14.11.2014 року, анкети № 887563 від 14.11.2014 року, довідки про умови кредитування та тарифів, погоджених відповідачем 14.11.2014 року.
14.11.2014 року відповідач отримала в банку платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується копією складеної нею розписки.
За умовами укладеного договору відповідач отримала кредит (кредитний ліміт) до 50 000,00 грн. на 12 місяців, з фіксованою процентною ставкою.
20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У поданому до суду відзиві відповідач ОСОБА_1 заявила про застосування строків позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 200146429 від 14.11.2014 року та зазначила, що вона не отримувала повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.
Зазначене дає суду підстави для висновку, що дійсно між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» 14.11.2014 року був укладений кредитний договір № 200146429 про надання кредитних коштів у вигляді встановленого ліміту. Зазначений висновок суду підтверджується також тим, що відповідач отримала в банку 14.11.2014 платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується копією складеної нею розписки.
В обґрунтування розміру заборгованості позивачем надано договір і Додаток № 1 (Витяг з реєстру боржників) до Договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020 року, в якому зазначено, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200146429 від 14.11.2014 року, сума заборгованості за тілом кредиту становить 16 984 грн. 80 коп., заборгованість за відсотками 35 541 грн. 20 коп., всього 52 526,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2022 року на адресу відповідача було надіслано претензію про сплату заборгованості за кредитним договором у строк до 31.01.2023 року, проте жодних доказів направлення вказаної претензії відповідачу до позовної зави позивачем не додано.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина перша ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною третьою ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У позові позивач зазначив, що строк позовної давності було пропущено з поважних причин, а саме у зв'язку з тим, що в ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» були відсутні оригінали вищезазначених документів. Зокрема, виконавче провадження № 66483131 та виконавче провадження № 66491947 було закінчено 23.12.2022 року та 17.01.2023 року відповідно. Тобто, без оригіналів договору кредитування та інших документів позивач не зміг би належним чином довести обставини на які посилається.
На момент звернення до суду з позовом, а саме 19.04.2024 року загальний трирічний строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України сплив 14.11.2022 року. В позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, однак в обґрунтування пропущення такого строку вказує саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позивач посилається на іншу обставину, а саме на Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вважає, що такий строк не було пропущено у зв'язку з коронавірусною хворобою та подальшим введенням воєнного стану.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 року (зі змінами та доповненнями) та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09.12.2020 року (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року на всій території України.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, ЦК України доповнено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень, яким встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан в Україні триває з 24.02.2024 року по сьогоднішній день, що є загально відомим фактом.
Тобто, з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року строки позовної давності продовжені під час дії карантину, з 24.02.2022 року по сьогоднішній день строки позовної давності продовжені під час дії воєнного стану.
Суд з даним твердженням погоджується з огляду на наступне. З березня 2020 року було внесено зміни до ст. 257 ЦК України згідно яких загальний строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину. Оскільки, строк дії договору був закінчений 14.11.2019 року, а після цього розпочався відлік загального строку позовної давності та в межах якого було введено в державі 12.03.2020 року карантин спричинений коронавірусом SARS-CoV-2. Карантинні обмеження закінчилися 30.06.2023 року, тобто до цього дня загальний строк позовної давності був продовжений.
Позивач звернувся із позовом 19.04.2024 року, тобто строк звернення до суду було дотримано.
За таких обставин, заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Щодо кредитної заборгованості то з цієї обставини суд зазначає наступне
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Як вбачається з аналізу правових норм, якими регламентуються відносини, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Суд зауважує, що у справі, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку саме по особовому рахунку позичальника відповідача ОСОБА_1 та детальний розрахунок, на підставі яких суд був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором.
З виписки по рахункам, наданої позивачем, слідує, що у період з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року у ній не відображено рух коштів саме по картковому рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий на підставі заяви (оферти), а також інших документів на ім'я відповідача про її відносини з банком «Михайлівський»
А тому, навіть з урахуванням наданих доказів (вказаної виписки), суд приходить до висновку, що не вбачається можливості встановити отримання відповідачем у 2014 році кредитних коштів, їх розміру (тобто розміру наданого кредиту), нарахування відсотків з 2014 по 23.05.2016 року (дата початку відображення руху у виписці), їх ставки, погашення заборгованості відповідачем, можливого списання банком коштів на погашення кредиту.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 200146429 від 14.11.2014 року в загальному розмірі 80 172 грн. 67 коп.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 року у справі № 199/7014/20.
Щодо понесених витрат на правову допомогу, то позивачем до суду надано лише договір про надання правової допомоги № 26 від 15.02.2024 року та додаткову угоду до договору № 26 про надання правової допомоги. У договорі зазначена лише тарифікація наданих послуг клієнту, доказів понесених витрат, опису виконаних робіт, часу витраченого на складання позову та інше до суду не надано, тому в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог, то судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, понесені позивачем, слід покласти на позивача.
Керуючись: ст. ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-
У позові ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі представника адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 листопада 2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик