Справа № 308/15414/24
03 грудня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Наумової Н.В., при секретарі судового засідання Передерій Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом позивача - ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначила наступне: 24 жовтня 2015 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Шлюб зареєстровано у виконкомі Дубрівської сільської ради Ужгородського району Закарпатській області (актовий запис № 04 від 24 жовтня 2015 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).
Від цього шлюбу у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що одруження із ОСОБА_2 виявилося невдалим. Їхнє спільне життя погіршилося, між ними не має добрих сімейних відносин, взаєморозуміння, духовної близькості. Відповідач завжди тяготився домашніми обов'язками, легковажно відносився до шлюбу, бажає жиги життям не?обтяжуючись ніякими турботами, не рахується із інтересами сім'ї, не відчуває ніякого почуття відповідальності перед сім'єю. Його ставлення до сім'ї призвели до розладу і фактичного припинення шлюбних відносин.
Вважає, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини з відповідачем не має. Погляди відповідача на сімейне життя на даний час стали відрізнятися від її поглядів, тому вважає розлучення єдиним виходом із ситуації, що склалася.
Вони із відповідачем вже один рік проживають окремо, шлюбні відносини між ними припинились, існують лише формально. Шлюб із відповідачем ОСОБА_2 бажає розірвати, спільно жити з ним не бажає. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим.
Зазначає, що неповнолітні діти: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають зі позивачкою, отримують всі блага, які необхідні для нормального фізичного та духовного розвитку дітей.
Відповідач ОСОБА_2 є молодою, працездатною особою, без якихось вад зі здоров'ям, його стан здоров'я працювати дозволяє і може сплачувати аліменти на дітей, інших утриманців не має, а відтак може сплачувати аліменти на дітей. З метою забезпечення потреб дітей в даний час із відповідача слід стягнути аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), від дня пред'явлення даного позову, що відповідатиме принципу добросовісності, розумності та справедливості і забезпечить відповідний рівень життя дітей, необхідний для гармонійного їх розвитку.
На підставі викладеного просить суд прийняти ОСОБА_1 позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей до розгляду Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та відкрити у ній провадження.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у виконкомі Дубрівської сільської ради Ужгородського району Закарпатській області (актовий запис № 04 від 24 жовтня 2015 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ) - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення даного позову і до досягнення ними повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на дітей у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані із розглядом даної справи.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.10.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.
Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.. Подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.
Судове засідання у справі було призначене на 03.12.2024 року на 16 год. 00 хв., однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи, 24 жовтня 2015 року, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зареєстровано шлюб у виконкомі Дубрівської сільської ради Ужгородського району Закарпатській області, актовий запис № 04 від 24 жовтня 2015 року, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від цього шлюбу у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Як стверджує позивачка, що одруження із ОСОБА_2 виявилося невдалим. Їхнє спільне життя погіршилося, між ними не має добрих сімейних відносин, взаєморозуміння, духовної близькості. Відповідач завжди тяготився домашніми обов'язками, легковажно відносився до шлюбу, бажає жиги життям не обтяжуючись ніякими турботами, не рахується із інтересами сім'ї, не відчуває ніякого почуття відповідальності перед сім'єю. Його ставлення до сім'ї призвели до розладу і фактичного припинення шлюбних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя. Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного Кодексу.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
На даний час подружні відносини між сторонами фактично припинилися, фактичне проживання однією сім'єю, збереження сім'ї та примирення є неможливим, фактично сім'я припинила своє існування.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід розірвати.
З викладених в позовній заяві обставин вбачається, що на утримані позивачки перебуває двоє неповнолітніх дітей.
Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.
При визначенні розміру аліментів суд враховує майновий стан позивача, яка веде догляд за неповнолітнім сином, вік дитини, матеріальне становище платника аліментів (відповідача), який є особою працездатного віку, відсутність у матеріалах справи даних про наявність у нього аліментних зобов'язань та інших утриманців, а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги рівність обов'язку батьків щодо утримання дітей, з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилалася позивач, суд приходить до висновку, що в силу вимог ст. 180 СК України з відповідача слід стягнути на користь позивача аліменти на їх спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення ними повноліття.
Також суд бере до уваги, що згідно із Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить 2563 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину віком до 6 років на даний час становить 1281,50 гривень, мінімальний рекомендований - 2563,00 гривень, а для дитини віком від 6 до 18 років - 1598 гривень та 3196 гривень, відповідно.
Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості. При цьому, суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.
Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.
При цьому, оскільки позов із вимогами про стягнення аліментів пред'явлений 19.09.2024 року, то в силу вимог ч. 1 ст. 191 СК України аліменти слід стягувати із цієї дати, а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору.
На підставі викладеного, ст.ст. 21, 24, 55, 56, 105, 110, 112, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 141, 258, 265, 272, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, укладений 24 жовтня 2015 року, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований у виконкомі Дубрівської сільської ради Ужгородського району Закарпатській області, актовий запис № 04, від 24 жовтня 2015 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 вересня 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду, в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати зі сплати судового збору в розмірі в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , на користь Державного бюджету України, витрати із сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Наумова