Справа № 305/1369/24
Провадження по справі № 1-кп/305/305/24
06.12.2024 року м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді: ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рахівського районного суду Закарпатської області кримінальне провадження № 12021070000000400 від 29.12.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рахів, Закарпатської області, українця, громадянина України, не одруженого, з вищою медичною освітою, працюючого лікарем ортопедом-травматологом КНП «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради Закарпатської області, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
В судовому засіданні встановлено, що 28 грудня 2023 близько 17 години 40 хвилин водій ОСОБА_4 , в нічний час доби, керуючи технічно-справним автомобілем марки «SKODA» моделі «Superb» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в населеному пункті по вулиці Київській, в місті Рахів у напрямку центру вказаного населеного пункту, поблизу приміщення магазину Тиса за адресою: АДРЕСА_2 . діючи всупереч вимогам п.п. 2.3, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, не забезпечив безпеку дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася під час здійснення обгону невстановленого транспортного засобу, рухаючись зі швидкістю біля 70 км/год., яка перевищувала максимально допустиму швидкість транспортних засобів в населених пунктах (50 км/год.), здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканку АДРЕСА_3 , яка в темпі швидкої ходи, переходила вказану ділянку дороги, з права на ліво відносно руху транспортного засобу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу в м'які тканини спини, перелом 3-4-5-6-7-8-9-10 ребер з права 4-5-6-7-8-9-10 зліва по задньопідпаховим та лопаточних лініях, перелом тіла та дуги 2-го грудного хребця з пошкодженням спинного мозку, поперечна тріщина тіла 10-го грудного гемоторакс, гемоперіторіум. Вище вказані тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням її смерті і відносно до живих осіб згідно Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, п. 2.1.1 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тулубу та кінцівок у вигляді перелому ребер, хребта, лівої стегнової кістки правої велико та мало-гомілкових кісток, гемотораксу там гемоперіторіуму, що ускладнився травматичним шоком, який і став безпосередньою причиною її смерті.
Своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги 2.3, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, якими визначено:
п.2.3. ПДР - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу ї не відволікатися від керування цим засобом;
п.12.3 ПДР - У разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об їзду перешкоди;
п.12.4 ПДР - У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Невиконання водієм ОСОБА_4 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з наставшими наслідками, а саме смертю пішохода ОСОБА_6 ..
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчиненого, та пояснив, що дійсно вчинив ДТП не навмисно. Просив суворо не карати та не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Запевнив суд, що в подальшому не буде порушувати обмеження швидкості руху та відповідально керувати транспортними засобами.
Захисник обвинуваченого просила врахувати всі пом'якшуючи обставини та призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з мінімальним випробувальним терміном.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена, обтяжуючі обставини відсутні, пом'якшуючими обставинами є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.
В судове засідання потерпіла не з'явилась, від подала до суду заяву в якій, просила розглядати справу без її участі, зазначивши, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, з позовом до суду звертатись вона не буде, а також просила суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_4 та обрати йому покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства. Зазначене також підтверджується розпискою потерпілої доданою прокурором до матеріалів справи.
Обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що його підтверджують та відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Оскільки викладені обставини обвинувачений не оспорює, повністю їх визнав, тому, з урахуванням позиції обвинуваченого і думки прокурора, які вважали недоцільним досліджувати докази, які ніким не оспорюються і повністю визнані обвинуваченим, суд розглянув справу згідно ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому суд в судовому засіданні переконався, що учасники кримінального провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, роз'яснивши, що в подальшому вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, а тому у суду відсутні сумніви щодо добровільності позиції учасників кримінального провадження проводити судовий розгляд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Окрім наведеного, за ініціативою сторін кримінального провадження в судовому засіданні досліджено письмові докази, які характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_8 , з яких встановлено, що останній характеризується позитивно, раніше не судимий, а також відповідно до досудової доповіді наданої органом пробації відносно ОСОБА_4 , у останнього низький рівень ризику вчинення нового злочину та небезпеки для суспільства.
Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження прийшов до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 за обставин, зазначених органом досудового розслідування в обвинувальному акті.
Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_4 доведеною повністю, його дії судом кваліфікуються за ч. 2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, дані, які позитивно характеризують обвинуваченого, з урахуванням позиції прокурора та думки потерпілої, керуючись принципами гуманності та справедливості судового рішення, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч. 2 ст. 286, КК України, у виді мінімального строку позбавлення волі передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
За змістом п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України№ 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило смерть потерпілої, з метою забезпечення міри виховного характеру, приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом в межах санкції статті.
Також суд враховує, що обвинувачений беззаперечно визнав свою вину, розкаявся, відшкодував шкоду потерпілій, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст.ст. 75, 76 КК України.
На думку суду, саме такий вид покарання за даних обставин буде достатнім та необхідним для виправлення й перевиховання обвинуваченого та забезпечить запобігання вчинення ним нових злочинів.
До обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід застосовувався ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у вигляді у вигляді особистого зобов'язання, який не продовжувався та на час розгляду справи сплив.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати: на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/107-24/200-ІТ від 16.02.2024 - 2271,84 грн.; на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/107-24/196-ІТ від 19.02.2024 - 2271,24 грн.; на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/107-24/3834-ІТ від 12.04.2024 - 3029,12 грн., долю яких суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину.
У відповідності до п.п. 1,2 ч. 1, п. 2. ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки протягом іспитового строку: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати: на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/107-24/200-ІТ від 16.02.2024 - 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривня 84 копійки; на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/107-24/196-ІТ від 19.02.2024 - 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривня 84 копійки; на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/107-24/3834-ІТ від 12.04.2024 - 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок, всього разом 7572,80 грн. (сім тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні вісімдесят копійок), в дохід держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України скасувати арешт майна накладений ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.01.2024 року, а саме на: автомобіль марки «SKODA» моделі « Superb» номерний знак НОМЕР_2 , вилучені на місці ДТП змиви та речі потерпілої.
Речові докази по справі: автомобіль марки «SKODA» моделі « Superb» номерний знак НОМЕР_2 , - повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як власнику; лазерний DVD-R диск, на якому наявний запис обставин ДТП, - залишити при матеріалах кримінального провадження; вилучені на місці ДТП змиви та речі потерпілої - знищити.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_4 та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1