Справа № 304/2561/24 Провадження № 3/304/1544/2024
05 грудня 2024 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,
за ч. 1 ст. 130, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
п'ятого жовтня 2024 року о 07.25 год ОСОБА_1 , рухаючись по автодорозі Н-13 між населеними пунктами Зарічево - Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області на транспортному засобі марки «Опель Меріва», р/н НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, через що не впорався з керуванням та з'їхав у кювет, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив п. 12.1., 2.9. «а» Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся.
Заслухавши його пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Європейським Судом з прав людини неодноразово було наголошено, що суди при оцінці доказів мають керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).
Встановлено, що вина ОСОБА_1 стверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 143208 та ЕПР1 № 143213 від 05 жовтня 2024 року, рапортом помічника чергового відділення поліції № 1 А.Оленя від 05 жовтня 2024 року, Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до протоколу серії ЕПР1 № 143208, Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатом тестування на алкоголь № 4534 приладу «Drager» ARВL-0607 від 05 жовтня 2024 року, згідно з яким результат тесту склав 1,01 ‰, схемою місця ДТП від 05 жовтня 2024 року, письмовими поясненнями пасажирів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та самого ОСОБА_1 від 05 жовтня 2024 року, а також записами відеофайлів « ОСОБА_1 ч. 1 ст. 130 КУпАП».
Наведені та досліджені в судовому засіданні докази дають підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Стаття 23 КУпАП визначає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності за скоєне правопорушення і застосовується не тільки з метою виховання особи, яка його вчинила, а й з метою загальної та спеціальної превенції.
Таким чином при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя беручи до уваги те, що він є особою, яка вчинила адміністративні правопорушення, що передбачені ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП, які у свою чергу створюють потенційну загрозу для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя і здоров'я людей, майнових прав фізичних та юридичних осіб, вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчинених правопорушень, особі порушника та ступеню вини, необхідним та достатнім для його виховання і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так й іншими особами.
За практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v. Austria) від 23 жовтня 1995 року, заява № 15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 61406/00).
Згідно із ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому характер вчиненого правопорушення, особа порушника його стан здоров'я, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника судом не враховуються (Глава 10 КУпАП).
Із врахуванням встановлених обставин та наявних даних про особу ОСОБА_1 , суддя прийшов до висновку, що відносно нього слід застосувати адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КпАП України у виді штрафу, розмір якого у санкції визначено безальтернативно, з призначенням додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2024 року згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» складає 605,60 грн.
Керуючись ст. 33, 36, 40-1, 283, 284, 298 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП і на підставі ч. 2 ст. 36 цього Кодексу накласти адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу в порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк звернення постанови для виконання - три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.
Суддя:Ганько І. І.