Справа № 304/996/24 Провадження № 1-кп/304/214/2024
05 грудня 2024 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023071130000024 від 24 січня 2023 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Сімер Перечинського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, розлученого (має на утриманні малолітню дитину), кулеметника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , громадянина України, у силу статті 89 КК раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України,
згідно з обвинувальним актом, не пізніше 13 листопада 2022 року обвинувачений ОСОБА_5 під час проходження військової служби поблизу населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області, знайшов неподалік пошкоджених окопів підсумок кольору цифра, всередині якого виявив (тим самим придбав) 26 набоїв, які являються бойовими автоматичними патронами центрального бою, калібру 5,45*39 мм, призначені для стрільби із зброї, після чого отримавши 13 листопада 2022 року поранення та будучи доставленим до госпіталю у місті Краматорськ Донецької області, вказані набої командиру не передав, а залишив при собі та наприкінці грудня 2022 року без передбаченого законом дозволу перевіз до місця свого проживання у АДРЕСА_1 , де по 23 січня 2023 року зберігав до виявлення і вилучення таких працівниками поліції, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім цього ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 21 лютого 2023 року близько 02.00 год, перебуваючи у спальні будинку АДРЕСА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, на ґрунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли до ОСОБА_4 , умисно висловив останньому погрозу вбивством, від чого у потерпілого були реальні підстави побоюватися таких погроз, після чого тримаючи у руках сокиру, замахнувся такою на потерпілого, при цьому надалі висловлюючи погрози, та почав хаотично ударяти нею по столу, а далі тримаючи сокиру над головою потерпілого мав намір нанести удар, однак ОСОБА_4 схопив обвинуваченого за руки та повалив на землю і відібрав сокиру, чим припинив протиправні дії ОСОБА_5 , за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 129 КК України.
П'ятого грудня 2024 року у місті Перечин між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог статті 472 КПК України, згідно з якою обвинувачений визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 129 КК України. Крім цього сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачений за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, та за ч. 1 ст. 129 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, та остаточного покарання, яке має понести обвинувачений на підставі ст. 70, 72 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до відповідного уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також визначили наслідки укладення, затвердження і невиконання зазначеної угоди.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 добровільність наміру щодо укладення угоди підтвердив та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості. Повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях та щиро розкаюється, готовий понести узгоджене покарання. Разом зі своїм захисником просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор у судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримав, просив суд затвердити таку, вказавши на відповідність угоди вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність кримінальних правопорушень до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, які підтверджуються сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Також вважав, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того звертав увагу суду на особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, неодружений, є діючим військовослужбовцем Збройних сил України і приймав безпосередню участь у відсічі збройної агресії рф безпосередньо у зоні проведення бойових дій, а також пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжують таке, через що вважав за можливим застосування відносно обвинуваченого обумовленого угодою покарання.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 проти затвердження угоди не заперечив, а також підтвердив, що надав прокурору згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подану на затвердження угоду, прийшов до такого висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні зокрема щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Частина 5 вказаної статті передбачає, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд прийшов до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , передбачене ч. 1 ст. 263 КК України як придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу та ч. 1 ст. 129 КК України як погроза вбивством з реальними підставами побоюватися здійснення цієї погрози. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
Окрім цього зі змісту угоди видно, що при узгодженні ОСОБА_5 покарання сторонами було враховано і дотримано положення ст. 65, 70 КК України, а саме: сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення; при визначенні виду та меж покарання виходили із положень розділів X-ХІ Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень; взяли до уваги особу винного, характер та ступінь участі у вчиненні кримінальних правопорушень та врахували поведінку після вчинення такого; визначили обставини, що пом'якшують та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання, застосування відносно ОСОБА_5 остаточного покарання у виді позбавлення волі з його подальшим звільненням від відбування покарання з випробовуванням відповідатиме меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України.
При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, яке буде до нього застосовано.
Ухвалюючи цей вирок, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, згідно з якою, зокрема, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності.
Також встановлено, що прокурор усвідомлює наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Крім цього у судовому засіданні встановлено, що дана угода укладена за письмової згоди потерпілого ОСОБА_4 , наданої прокурору, така відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та відповідно може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки її умови узгоджуються з вимогами вказаного Закону, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, який у силу положень ст. 89 КК України раніше не судимий, розлучений та має на утриманні малолітню дитину, є діючим військовослужбовцем Збройних сил України і приймав безпосередню участь у відсічі збройної агресії рф безпосередньо у зоні проведення бойових дій, де отримав поранення, щиро розкаявся у вчиненні даних кримінальних правопорушень та активно сприяв здійсненню досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
При цьому у відповідності до вимог ч. 3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 під час досудового розслідування та розгляду справи у суді не обирався, на даний час клопотання про його обрання суду не подано, отже питання щодо такого судом не розглядається.
Питання речових доказів та процесуальних витрат вирішуватиметься у порядку статей 100, 124 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувалися.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ч. 2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 05 грудня 2024 року між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України і призначити:
- за ч. 1 ст. 263 КК України - покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
- за ч. 1 ст. 129 КК України - покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ, а саме предмет, зовні схожий на магазин до автомату Калашникова з наявними предметами у кількості 26 штук, зовні схожими на набої, що знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - передати на потреби Збройних Сил України.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи зброї № СЕ-19/107-23/880-БЛ від 07 лютого 2023 року у розмірі 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) грн 12 коп стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1