про залишення заяви без руху
6 грудня 2024 року м. Мукачево Справа №303/9655/24
2/303/2057/24
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1
до відповідача: публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
третя особа без самостійних вимог: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про відшкодування збитків,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
При вирішенні питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд, передусім, виходить з того, що позовна заява повинна бути подана з додержанням вимог, визначених ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Статтею 177 Цивільного процесуального кодексу України (частина четверта) передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Поряд з цим, до позову не долучено доказів сплати судового збору, або документів, які підтверджують підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.
Фактичний аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що такі пов'язані із вимогою про відшкодування збитків, які за доводами позивача завдані йому відповідачем за наслідками укладання між сторонами Договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні від 31.01.2018 року (надалі - Договір).
Позивач посилається на те, що 4 січня 2018 року в ході проведення відкритого та публічного аукціону його було оголошено переможцем торгів, після чого він здійснив повну оплату придбаного лоту (до якого, в тому числі, входила квартира АДРЕСА_1 ). Як вбачається з позовних матеріалів, між сторонами в місті Києві був укладений Договір купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні від 31.01.2018 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за №128, внаслідок чого, за позивачем зареєстровано право приватної власності на зазначене нерухоме майно.
Однак, в подальшому, за наслідками судового розгляду справи №303/1280/18 за позовом ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 було витребувано від ОСОБА_1 , що стало підставою для припинення права власності позивача на це нерухоме майно.
За доводами позивача, у зв'язку із втратою майна придбаного на підставі Договору йому було заподіяно збитки у розмірі вартості квартири - 1621153,00 грн., а також сплаченого судового збору в процесі захисту права власності - 18927,52 грн, орендної плати - 513436,00 грн, інфляційних втрат та 3% річних - 275531,13 грн.
Поряд з цим, позивач посилається на те, що звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі - Закон), згідно з якою, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Слід зазначити, що системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить про те, що для обґрунтування підстав застосування вищенаведених положень Закону, позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права саме споживача, із зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Вищенаведене відповідає правовій позиції сформованій у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» відповідно до якої, позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обгрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Згідно з ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
По відношенню до вищевикладеного, слід констатувати, що позивач, укладаючи з відповідачем договір купівлі - продажу квартири, що продана на аукціоні від 31.01.2018 року, виступав у цих правовідносинах як рівноправна договірна сторона, яка придбала на конкурентних засадах певний кредитний актив, сплативши за це відповідну суму коштів.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини за предметом позову не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки позивачем не зазначено конкретно, яке саме його право як споживача, що передбачене Законом України «Про захист прав споживачів», порушено, а тому приписи частини третьої ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають застосуванню в даному випадку.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позивачем фізичною особою позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але неменше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ОСОБА_1 слід сплати судовий збір за вимогу майнового характеру у сумі 15140,00 грн., виходячи з ціни позову (2429047,65 грн.) та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору.
Платіжні реквізити для перерахування судового збору: отримувач коштів - ГУК у Зак. обл/Мукачівська тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895; код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313141206000007383; код класифікації доходів бюджету 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір; призначення платежу «судовий збір за позовом (ПІБ чи найменування), Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.
Зазначене є підставою для залишення позовної заяви без руху на підставі частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
3. Копію даної ухвали надіслати позивачу.
4. Наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху передбачені частиною третьою ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.
5. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кость