Справа № 640/18838/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/1683/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.5 ст.191 КК України
03 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2024 року про повернення обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017220000000757 від 18.07.2017, -
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2024 року клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про повернення прокурору обвинувального акта - задоволено. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до ЄРДР за № 42017220000000757 від 18.07.2017 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , обвинувачених вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України - повернуто прокурору.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, повернути обвинувальний акт до суду першої інстанції для проведення судового розгляду зі стадії підготовчого судового засідання. Апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що судом не прийнято до уваги доводи прокурора про те, що дії обвинувачених утворюють окремий самостійний склад злочину з правовими наслідками, які викладені в обвинувальному акті. Під час проведення підготовчого судового засідання, сторони не можуть посилатися на рішення інших судів, тим більше досліджувати їх, надавати їм оцінку. Визначення обсягу обвинувачення належить виключно до повноважень прокурора, та суд до ухвалення вироку не може перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати. Суд в ухвалі вдався до аналізу суб'єктивної та об'єктивної сторони злочину, що є неприпустимим. Прокурор вважає, що обвинувальний акту повністю відповідає вимогами статті 291 КПК України. Щодо висновків суду про невручення копії обвинувального акта підозрюваним, прокурор зазначає, що 22.03.2023 ОСОБА_7 надіслала розписку про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, її захисник 17.03.2023 отримала копію обвинувального акта. Таким чином, твердження про те, що ОСОБА_7 не отримала копію обвинувального акта, є помилковим. Щодо ОСОБА_10 , прокурор зазначає, що 21.02.2023 був опитаний ОСОБА_11 , який пояснив, що квартиру орендує, йому відомо, що ОСОБА_10 виїхала до США. 01.03.2023 поштовим відправлення скеровано повістку про виклик ОСОБА_10 та залишено таку ж повістку за місцем мешкання ОСОБА_10 07.03.2023 обвинувальний акт із реєстром матеріалів досудового розслідування було скеровано за адресою місця реєстрації обвинуваченої, а також у месенджері Телеграм. Від захисника обвинуваченої ОСОБА_7 надійшли заперечення, в яких захисник посилається на те, що обвинувальний акт вже повертався прокурору для усунення недоліків та перебував на редагування у прокурора 1,5 роки. Разом з тим, первісний обвинувальний акт та новий, є абсолютно ідентичними. Отже, фактично прокурором проігноровано вимоги попередньої ухвали. В обвинувальному акті неналежно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, оскільки їх формулювання суперечить вироку, що був постановлений щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , дії у співучасті з якими, інкриміновані ОСОБА_7 . У вироку суду щодо цих осіб не вказано, що вони діяли у співучасті з ОСОБА_7 . Такі ж розбіжності є і з визначенням моменту початку вчинення злочинних дій, які відрізняються від тих, що викладені у вироку та в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 . Захисник стверджує, що неприпустимо висувати обвинувачення щодо однієї і тієї ж події, одних і тих же осіб, щодо того ж самого об'єкта злочину, але по різному викладати обставини вчинення злочину. У обвинувальному акті відсутній опис способу вчинення ОСОБА_7 злочину. Щодо вручення обвинувального акту, то сторона захисту не піддає сумніву отримання ОСОБА_7 обвинувального акта та набуття нею статусу обвинуваченої. Разом з тим, прокурором під розписку не надано обвинувального акта ОСОБА_10 . При цьому, стороні обвинувачення було відомо, що ОСОБА_10 перебуває за кордоном. Направлення обвинувального акту в месенджері Телеграм не може вважатися його належним врученням. Таким чином, ОСОБА_10 не набула статусу обвинуваченої, що є підставою для повернення обвинувального акта прокурору. Обвинувачена ОСОБА_10 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурора шляхом надіслання повідомлення на номер її телефона. Захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив, що обвинувачена обізнана про розгляд апеляційної скарги, однак не має можливості брати участь у судовому засіданні. З огляду на те, що інтереси обвинуваченої ОСОБА_10 представляє адвокат ОСОБА_9 , який не вбачав перешкод для розгляду апеляційної скарги прокурора без участі ОСОБА_10 , суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути апеляційну скаргу прокурора за відсутності обвинуваченої ОСОБА_10 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченої ОСОБА_7 та захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , перевіривши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
За змістом частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу, в межах апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю її доводів щодо відповідності обвинувального акту вимогам статті 291 КПК України, у тому числі вимог, передбачених пунктом 5 частини 2 цієї статті. Зазначені обставини підтверджуються змістом обвинувального акту, який за своєю структурою має три чітко визначені частини, а саме: формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин злочину, що інкримінується кожній із обвинувачених, тобто ті обставини, які вважає встановленими саме сторона обвинувачення, як того вимагає пункт 5 частини 1 статті 291 КПК України, а також правову кваліфікацію цього злочину з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта, суд першої інстанції посилався на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2021, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 02.11.2021, якою обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні вже повертався прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України, в частині викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та правової кваліфікації.
З мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що суд фактично аналізує об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_7 та ОСОБА_10 злочину та втрутився в аналіз кваліфікації їх дій стороною обвинувачення, що на даному етапі провадження є передчасним. Оцінка обґрунтованості обвинувачення й відповідні ознаки складу інкримінованого обвинуваченим злочину, належить до процесу доказування і, з огляду на цілі та завдання підготовчого провадження, не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання. На цій стадії судового провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення та, більше того, наявність чи відсутність його складу. Всі зауваження сторони захисту щодо невідповідності викладу фактичних обставин кваліфікації злочину, фактично зводяться до незгоди із пред'явленим обвинуваченням, перевірка якого, є завданням подальшого судового провадження. Безпідставними є посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що прокурором не враховано рішення Конституційного Суду № 12-р/2019 від 20.12.2019, яким положення частини 2 статті 135 ЖК УРСР визнані неконституційними, оскільки в обвинувальному акті є посилання на положення частини 1 статті 135, статті 137 ЖК УРСР.
Поряд з цим, як вбачається зі змісту обвинувального акта, посилання на положення частини 2 статті 135 ЖК УРСР при викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , відсутні.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що питання щодо доведення винуватості чи невинуватості осіб, перевірка наявності умислу, його спрямованості, підтвердження ролі обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину є завданнями судового розгляду та вирішується в ході судового розгляду провадження по суті, а не на стадії підготовчого судового провадження під час перевірки обвинувального акта на відповідність вимогам статті 291 КПК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені в ухвалі суду першої інстанції обставини підлягають з'ясуванню безпосередньо під час судового розгляду, оскільки доведення елементів кримінального правопорушення, обґрунтованості обвинувачення зібраними доказами покладається на прокурора під час судового розгляду, а суд, відповідно до норм частини 6 статті 22 КПК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Слушними є доводи прокурора про те, що на стадії підготовчого судового засідання суд першої інстанції позбавлений можливості досліджувати додаткові матеріали, зокрема посилатися на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.02.2018 у справі № 645/2857/17 щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та оцінювати з урахуванням обставин, встановлених судом при ухваленні даного вироку, обставини, викладені у обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . Факт наявності зазначеного вироку у загальному доступі, а саме в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не свідчить про наявність процесуальних підстав для його дослідження при вирішенні питання щодо відповідності обвинувального акта вимогам статті 291 КПК України. Суд першої інстанції зауважив, що є неприпустимим посилання в обвинувальному акті на прізвища осіб, стосовно яких кримінальне провадження не розглядається, але ж ця обставина не є безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору та не свідчить про його невідповідність вимогам статті 291 КПК України.
У мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції посилається на те, що обвинуваченій ОСОБА_7 прокурором не надано копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, у зв'язку із чим, вона не набула процесуального статусу обвинуваченої. Такі твердження суду першої інстанції є помилковими, оскільки до обвинувального акта долучена фотокопія розписки ОСОБА_7 про отримання нею копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Крім того, в запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 зазначила, що сторона захисту не піддає сумніву отримання ОСОБА_7 копії обвинувального акта. Щодо висновків суду першої інстанції про неналежне вручення обвинувального акта ОСОБА_10 суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до скріншотів, долучених до обвинувального акта, реєстр матеріалів досудового розслідування та обвинувальний акт у кримінальному провадженні були направлені в месенджері Телеграм на номер ОСОБА_10 . Захисник обвинуваченої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_9 суду апеляційної інстанції повідомив, що ОСОБА_10 не користується жодними месенджерами. Разом з тим, слід зазначити, що номер мобільного телефона - НОМЕР_1 , на який було направлено обвинувальний акт в месенджері Телеграм, зазначений в обвинувальному акті як контактний номер обвинуваченої ОСОБА_10 . На вказаний номер судом першої інстанції направлялося смс-повідомлення щодо виклику її в судове засідання, яке відповідно до довідки, доставлене абоненту. Крім того, вказаний номер зазначається захисником обвинуваченої ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_9 в заяві від 16.10.2024, як номер телефона ОСОБА_10 .
Як вбачається з додатків до обвинувального акта у вигляді скріншотів екрану, копія обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування 17.03.2023 була направлена на електронну адресу адвоката ОСОБА_9 , яка також зазначається ним у заявах та клопотаннях, що містяться в матеріалах провадження. Одночасно вказані матеріали були скеровані на поштову адресу адвоката ОСОБА_9 . З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав вважати, що прокурором не було надано копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_10 та при цьому, зазначає, що прокурор не в змозі примусово отримати від особи розписку в одержанні обвинувального акта.
За таких обставин колегія суддів вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017220000000757 від 18.07.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України відповідає вимогам статті 291 КПК України та не містить істотних недоліків, які можуть обумовлювати необхідність повернення обвинувального акту прокурору саме в розумінні положень статті 291 КПК України, та приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно ухвалив рішення про повернення обвинувального акту прокурору, а доводи апеляційної скарги прокурора є цілком обґрунтованими, у зв'язку із чим, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 404, 407, 418, 419 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2024 року про повернення обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_10 - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: