Справа № 534/293/24 Номер провадження 22-ц/814/2745/24Головуючий у 1-й інстанції Морозов В.Ю. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
28 листопада 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Одринської Т.В.
при секретарі Філоненко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" - Полякової Інни Юріївни на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 травня 2024 року ухвалене у складі головуючого судді Морозова В.Ю., повний текст судового рішення виготовлено - дати не вказано
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ТОВ «УкрКредитФінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1089-9266 від 23.09.2022 у сумі 30 500 грн та понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 23.09.2022 року між ТОВ «УкрКредитФінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УкрКредитФінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1089-9266. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УкрКредитФінанс» взяло на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 6100,00грн.; строк кредитування-300 днів; базовий період 14 днів; знижена відсоткова ставка - 2,5% в день; стандартна відсоткова ставка -3,00% в день. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі. Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. У зв'язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 08.01.2024 року становить 58 011,00 грн., що складається із: - заборгованості за кредитом 6 100,00 грн., - простроченої заборгованість за нарахованими процентами - 51 911,00 грн.
Разом з тим Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УкрКредитФінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 30500 грн.
Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просив суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише частину, а саме:
Прострочену заборгованість за кредитом - 6100 грн та прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 24 400 грн., що разом становить 30 500 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 травня 2024 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "УкрКредитФінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» заборгованість за кредитним договором № 1089-9266 від 23.09.2022 року в розмірі 8 235 грн. та у повернення сплаченого судового збору 654 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.
ОСОБА_2 отримуючи кредит 23.09.2022 року, повинен був повернути його 06.10.2022 року (активний), згідно довідки позивача про укладений договір, відповідно до якого, надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту станом на 23.09.2022 однак, позивач, нараховуючи заборгованість за процентами, виходив з іншого строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Починаючи з 06.10.2022 року у кредитодавця відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором. Натомість, позивач нарахував проценти відповідачу станом на 08.01.2024 року у розмірі 51 911 грн.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «УкрКредитФінанс», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд належним чином не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів, які просив стягнути позивач, що базовий період протягом якого боржник (позичальник) бажає сплачувати саме процент за користування кредитом (в даному випадку 14 днів), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів, а строк кредитування на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися (в даному випадку 300 днів до 20.07.2023 року). Станом на 08.01.2024 (що є розрахунком заборгованості) ТОВ «УкрКредитФінанс» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.6. кредитного договору ) в строк договору (згідно п. 4.8. Договору), що погоджений між сторонами. Також, з даного розрахунку вбачається, що усвідомлюючи факт виникнення фінансових зобов'язань, ОСОБА_1 було здійснено часткову оплату у розмірі 2 135 грн. які першочергово враховано на погашення відсотків за кредитним договором. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття умов укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов'язки, частину з яких було реалізовано. Це відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.12.2020 року у справі №127/23910/14-ц, а саме, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Зазначає, що вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах. Щодо правового тлумачення норми закону, а саме, ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» згідно актуальної судової практики, зокрема, постанов Верховного Суду, статті 42 Конституції України та статті 625 ЦК України, то п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УкрКредитФінанс» вбачається, що Товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак, і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Згідно наданого розрахунку заборгованості, Товариство здійснює лише нарахування по процентам (згідно п. 4.6. договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.8. договору), що погоджений між сторонами.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 23.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УкрКредитФінанс», був укладений кредитний договір №1089-9266, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Відповідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А754 для підписання кредитного договору №1089-9266 від 23.09.2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів (п. 3.2, 3.8 договору).
Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачеві кредит в сумі 6100,00 грн. на особисті потреби (п. 2.2, 2.3), базовий період користування кредитом 14 календарних днів, строк кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (п. 4.8, 4.4).
Відсоткова ставка стандартна - 3% за кожен день користування кредитом (п. 4.6), пільгова процентна ставка 2,5 %.
Видача кредитних коштів в сумі 6 100,00 грн. ОСОБА_1 згідно з кредитним договором №1089-9266 від 23.09.2022 підтверджена витягом з реєстрів банків АТ КБ «ПриватБанк» .
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Таким чином, ТОВ «УкрКредитФінанс» надало належні і допустимі докази укладення із ОСОБА_1 кредитного договору №1089-9266 від 23.09.2022 року та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 6 100,00 грн.
Відповідач використав кредитні кошти, однак, умов договору не виконав і не погасив борг.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості станом на 08.01.2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «УкрКредитФінанс» за кредитним договором №1089-9266 від 23.09.2022 року становить 58011,00 грн.
Дана сума складається з простроченої заборгованості за кредитом 6 100,00 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами 51911,00 грн.
Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме: часткового списання заборгованості позичальнику за умови погашення позичальником решти заборгованості у розмірі 30500 грн.
Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача не повну суму заборгованості, а лише її частину, а саме, прострочену заборгованість за кредитом 6 100,00 грн., прострочену заборгованості за нарахованими процентами 24 400,00 грн.
Суд першої інстанції погодився, що до стягнення підлягає сума простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 6 100,00 грн.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 24 400,00 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення лише 2135 грн. як прострочену заборгованість за нарахованими відсотками. (пільгова ставка 2,5% - 14 днів).
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту,вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що несу перечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець,виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.
Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналізуючи указані норми, місцевий суд дійшов висновку про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим.
Так, судом першої інстанції встановлено, що заборгованість відповідача за кредитом становить 6 100,00 грн. При цьому, заборгованість за відсотками позивач просить стягнути у розмірі 24 400,00 грн., яка значно перевищує розмір боргу.
Суд першої інстанції визнав, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 24 400,00 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів.
Враховуючи наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції визнав за необхідне задовольнити вимоги позивача частково, а саме: стягнути заборгованість за кредитним договором, яка складається з наступного:-6100,00 грн. - заборгованість за кредитом; та 2135,00 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову є стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1089-9266 від 23.09.2022 року у розмірі 30 500,00 грн., з яких: 6 100 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 24400 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1089-9266 від 23.09.2022 року, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані ОСОБА_1 .
Так, згідно матеріалів справи встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1089-9266 від 23.09.2022 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора А754 з дотриманням ч.ч.6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір №1089-9266 від 23.09.2022 року на суму кредиту 6 100 грн., отримано кредитні кошти у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок, зареєстрований позичальником в особистому кабінеті. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору у розмірі 24400 грн.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 свої обов'язки за кредитним договором №1089-9266 від 23.09.2022 року не виконав, допустив заборгованість за кредитом, який згідно наданого позивачем розрахунку становить 30 500 грн, із них: 6 100 грн. - заборгованість за кредитом; 24 400 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Згідно умов кредитного договору №1089-9266 від 23.09.2022 року позичальника було повідомлено, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов'язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомився та без будь-яких заперечень підписав в електронному вигляді.
При цьому, вказаним договором встановлено, що заявлений строк кредитування складає 14 календарних днів з дня отримання кредиту, заявлений строк це обраний позичальником в момент укладення цього договору строк користування правом отримання зниженої процентної ставки у розмірі 2,5% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредиту. При цьому, стандартна ставка відсотків складає 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом, яка має діяти в послідуючому до 300 днів.
Таким чином, ОСОБА_1 був повідомлений про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою у кредит.
Отже, ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір, усвідомлював, що сума отриманого кредиту складає 6 100 грн., вказані кошти він отримує строком на 14 календарних днів, під час вказаного строку діє знижена процентна ставка в розмірі 2,5% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредиту, тобто у разі внесення коштів з метою погашення заборгованості за тілом кредиту, розмір коштів, які підлягатимуть сплаті як відсотки, порівняно зменшуватиметься. При цьому, повідомлено, що у разі непогашення заборгованості у строк, встановлений в договорі, тобто протягом 14 днів, розмір відсотків перераховуватиметься з процентної ставки 3% від суми заборгованості. Разом з тим, умови договору та правила надання кредиту не позбавляють позичальника права на дострокове повернення кредиту зі сплатою процентів за фактичний час користування кредитом.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений та погодився з умовами надання кредиту, на підставі чого 23.09.2022 року між сторонами укладено кредитний договір №1089-9266, в якому відображені умови надання кредиту, останній з відповідним договором погодився, про що свідчить його електронний підпис.
Не дивлячись на своє гарантоване право (п.6.9) на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, шляхом погашення кредиту користувався коштами відповідача, і надалі, та до відповідача із відповідною заявою не звертався.
За змістом статей 6, 626, 627, 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з позивачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, натомість, погодився зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.
Колегія суддів не вбачає підстав вважати текст кредитного договору незрозумілим та/або таким, що вводить в оману споживача, зокрема, в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитом.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо судових витрат
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з матеріалів справи позивач ТОВ «УкрФінансКредит» при зверненні до суду першої інстанції сплатило 2 422,40 грн. судового збору (а.с.13), до суду апеляційної інстанції 3633,60 грн. (а.с. 45).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «УкрФінансКредит» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 056 грн.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ТОВ «УкрКредитФінанс» задовольнити частково.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 травня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УкрКредитФінанс» заборгованості за відсотками та розподілу судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ТОВ «УкрКредитФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УкрКредитФінанс» заборгованість за відсотками за кредитним договором №1089-9266 від 23.09.2022 року у розмірі 24 400 грн. та судовий збір у розмірі 6056 грн.
В іншій частині рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді О.Ю. Кузнєцова
Т.В. Одринська