Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10160/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/668/24
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
27 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 та прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 листопада 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 з визначенням розміру застави,
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 листопада 2024 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 з визначенням розміру застави в розмірі в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
Слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, а в матеріалах кримінального провадження містяться фактичні дані, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частинні покладення обов'язків на ОСОБА_6 та постановити в цій частині нову ухвалу, якою покласти наступні обов'язки, а саме утримуватися від спілкування щодо обставин даного кримінального правопорушення зі свідками, зокрема співробітниками Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, депутатами Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, працівниками комунальних підприємств, засновником яких є Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, в тому числі із ОСОБА_10 , який сприяв викриттю особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, в тому числі з його родичами, а також з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Вказує, що незважаючи на те, що діяльність ОСОБА_6 як депутата місцевої ради не підлягає достроковому припиненню, суд першої інстанції покладеними обов'язками позбавив ОСОБА_6 права здійснювати депутатську діяльність, оскільки заборонив йому спілкуватися будь-яким способом з співробітниками Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, депутатами Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, працівниками комунальних підприємств, засновником яких є Олїївська сільська рада Житомирського району Житомирської області.
Стверджує, що в даний спосіб суд не тільки втручається в діяльність органу місцевого самоврядування Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, а і перешкоджає його діяльності, а тому суд першої інстанції мав би конкретизувати обов'язки, вказавши на заборону спілкування не в цілому, а щодо обставин даного кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою змінити розмір застави та збільшити її до 355 (триста п'ятдесят п'яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 074 940 гривень. В решті просить ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Зазначає, що враховуючи початкову стадію досудового розслідування лише застава в розмірі 1 074 940 грн. може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили щодо доводів прокурора, заперечення прокурора, щодо апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника, пояснення прокурора в підтримку своєї апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Санкцією ч. 4 ст. 368 КК України передбачено покарання позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Згідно положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, застосовуючи щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, дотримався вказаних вимог кримінального-процесуального закону.
Як убачається з матеріалів провадження №296/10160/24, СУ ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024060000000062 від 11.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_6 , переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок одержання неправомірної вигоди, у точно невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 30.09.2024 вступив у попередню змову з начальником відділу житлово-комунального господарства апарату Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_14 та депутатом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_15 , направлену на вимагання та отримання неправомірної вигоди від директора КП «Агропромислове» ОСОБА_10 .
В період часу з 01.10.2024 по 02.10.2024 неподалік села Лісовщина Житомирського району Житомирської області ОСОБА_14 спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , діючи протиправно з корисливих мотивів і з метою власного незаконного збагачення, використовуючи авторитет займаної посади ОСОБА_14 та статус депутатів органу місцевого самоврядування ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , висловили ОСОБА_10 вимогу щодо передачі грошових коштів, які він отримає від реалізації врожаю сої, який вирощено на орендованих землях КП «Агропромислове», які останній мав сплатити за невчинення відносно нього заходів щодо його звільнення із займаної посади, а також за не створення йому іншого роду проблем. При цьому, вимога надання неправомірної вигоди супроводжувалась погрозами вжиття заходів щодо проведення додаткових та позапланових перевірок діяльності КП «Агропромислове» з подальшим звільненням ОСОБА_10 з посади директора.
В подальшому, близько 10 год. 23.10.2024 ОСОБА_14 з метою досягнення спільного злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди, діючи спільно з одним із учасників групи - ОСОБА_15 , в ході зустрічі, яка відбулась в приміщенні Оліївської сілької ради за адресою: АДРЕСА_1 , повторно висловили вимогу ОСОБА_10 про необхідність надання неправомірної вигоди учасникам групи у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 за не створення проблем для ОСОБА_10 .
Приблизно о 13 год. 26.10.2024 в ході зустрічі, що відбулась у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 в, ОСОБА_14 , діючи в межах спільного злочинного умислу з ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , отримав від ОСОБА_10 частину неправомірної вигоди у сумі 6500 доларів США, що становить 268 209, 50 грн, які останній надав за одну реалізовану машину врожаю сої, зібраного з полів КП «Агропромислове».
В ході вказаної зустрічі ОСОБА_14 з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, усвідомлюючи факт того, що ОСОБА_10 підкоряється вимогам ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та ОСОБА_15 щодо необхідності надання неправомірної вигоди за невчинення в інтересах ОСОБА_10 дій з використанням їх службового становища та повноважень депутатів Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, висловив вимогу щодо продовження передачі грошових коштів, одержаних від реалізації урожаю сої.
Приблизно о 16 год. 30 хв. 29.10.2024 ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_14 , перебуваючи на автомобільній парковці Оліївської сільської ради в ході розмови з ОСОБА_10 , висловили вимогу про надання неправомірної вигоди в еквіваленті вантажу трьох машин врожаю сої, які останній мав передати до 17 год. 00 хв. 30.10.2024 одному із учасників групи, а саме: ОСОБА_14 , тим самим продовжуючи вказувати на реальність погроз, що у разі ненадання грошових коштів від діяльності підприємства ними буде вжито заходів із вчинення перешкод в діяльності ОСОБА_10 .
Наступного дня, 30.10.2024 близько 15 год. 25 хв., перебуваючи у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 в, ОСОБА_10 на виконання попередньо спільно висунутої ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та ОСОБА_15 вимоги, надав ОСОБА_14 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 19500 доларів США, що становить 806 906,10 грн.
Таким чином ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у період часу з 30.09.2024 по 30.10.2024 отримали від ОСОБА_10 неправомірну вигоду за невчинення в інтересах ОСОБА_10 дій з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням такої вигоди, у загальному розмірі 1075115,6 грн., що відповідно до примітки до ст. 368 КК України є особливо великим розміром.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій, з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі.
Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено 31 жовтня 2024 року.
01.11.2024 начальник СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 звернувся слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
04.11.2024 за ОСОБА_6 було внесено заставу в розмірі 908400 грн, а тому відповідно до ухвали суду першої інстанції вважається, що до останнього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України з чим погоджується і апеляційний суд.
Апеляційний суд вважає, що при застосуванні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею враховано фактичні обставини його вчинення. Не залишено поза увагою слідчого судді і дані характеризуючі особу підозрюваного, зокрема, його вік, наявність постійного місця проживання, тривалу депутатську та громадську діяльність, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків можливого переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, впливу на свідків, як і можливості останнього знищити, спотворити речі та документи, що можуть мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також, слідчим суддею враховано і те, що злочин у якому підозрюється ОСОБА_6 відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким корупційним злочином та санкцією ч. 4 ст. 368 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави достатньої для забезпечення підозрюваним виконувати свої обов'язки.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції покладеними обов'язками позбавив ОСОБА_6 права здійснювати депутатську діяльність, оскільки заборонив йому спілкуватися будь-яким способом з співробітниками Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, депутатами Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, працівниками комунальних підприємств, засновником яких є Олїївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки метою застосування запобіжного заходу є унеможливлення впливу підозрюваного на інших підозрюваних та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню, а тому саме це є головним пріоритетом при застосуванні запобіжного заходу, а не як вважає захист - забезпечення виконання депутатом своїх обов'язків.
При цьому, колегія суддів враховує тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , який є особливо тяжким корупційним злочином пов'язаним зі зловживанням депутатськими повноваженнями відповідно до підозри, що в своїй сукупності свідчить про те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому підстав для зміни обов'язків які покладені на ОСОБА_6 на думку апеляційного суду не має, оскільки це зможе зашкодити досудовому розслідуванню на даному етапі.
Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність встановлення розміру застави в більшому розмірі колегія суддів вважає необґрунтованими.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За змістом ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка є максимальною для даної категорії кримінальних правопорушень, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить. За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 та прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 листопада 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 з визначенням розміру застави- без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: