Провадження № 22-ц/803/9099/24 Справа № 203/2893/24 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
03 грудня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2024 року у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В червні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 03.04.2017 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 21.05.2024 року має заборгованість в сумі 129 716,39 грн., з яких: 72 972,33 грн. - заборгованість за кредитом; 56 744,06 грн. - заборгованість.
Просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 03.04.2017 року у розмірі 129 716,39 грн. та судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «А-Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача, розгляд справи здійснювати за відсутності представника банку.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зазначає, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої відповідачу надано кредит в обумовленому розмірі. Відповідач при підписанні Анкети-заяви погодився з умовами кредитного договору, зокрема й процентами за користування кредитними коштами, та зобов'язувався в подальшому самостійно ознайомлюватись зі змінами до них на сайті банку. Крім того відповідач отримав кредитну картку та користувався кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку, тобто погодився на умови договору, які діяли на момент зняття таких коштів. Навіть якщо суд вважає безпідставними вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом, погоджених сторонами у договорі, він все одно має стягнути відсотки у розмірі облікової ставки НБУ. Крім того вважає, що суд першої інстанції застосовуючи до спірних правовідносин позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 року по справі№342/180/17 повинен був стягнути на користь банку заборгованість по тілу кредиту, а не відмовляти у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку повістки до Електронного кабінету позивача та конверт, який повернувся з відміткою АТ «Укрпошта» про причини не вручення судової повістки на ім'я ОСОБА_1 «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того матеріали справи містять довідку про доставку судової повістки ОСОБА_1 у вигляд смс ( а.с. 63 зворот, 64,65). Від представника позивача надійшла заява про слухання справи у його відсутність.
Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.13 ст.128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено,що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Із матеріалів справи вбачається, що 03.04.2017 року АТ «А-Банк» було укладено кредитний договір із ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви без номеру про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
При цьому в заяві вказано, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами використання, основними умовами надання послуг та кредитування, що містяться в рекламному буклеті, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, буде їх дотримуватись та самостійно ознайомлюватись із змінами до них на офіційному сайті банку (а.с.7).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «А-Банк», а також Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна GOLD» не підписані ОСОБА_1 (а.с.21-28)
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 21.05.2024 року становить 129 716,39 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 72 972,33 грн., заборгованість за процентами у розмірі - 56 744,06 грн.; штраф - 1 950 грн..
Згідно із наданими позивачем довідками ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до липня 2026 року, № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_4 строком дії до серпня 2020 року та встановлювались наступні ліміти 03.04.2017 року - у розмірі 12 200 грн.; 21.09.2017 року - 15 000 грн.; 12.03.2018 року - 25 000 грн., 12.03.2018 року - у розмірі 25 000 грн., 10.05.2018 року - у розмірі 49 000 грн., 10.05.2018 року - у розмірі 49 000 грн., 06.09.2019 року - у розмірі 64 000 грн., 25,09.2020 року - у розмірі 100 000 грн., 01.03.2022 року - у розмірі 82 412 грн., 29.08.2023 року - у розмірі 72 972,33 грн., 23.11.2023 року - у розмірі 73 000 грн.(а.с.18- 19).
Також матеріали справи містять банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається наявність заборгованості станом на 21.05.2024 року у розмірі 129 716,39 грн..
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що банком належними та допустимими доказами не доведено факту передачі відповідачеві кредитних коштів та погодження сторонами розміру відсотків за їх користуванням.
Проте такий висновок не в повній мірі відповідає встановленим обставинам по справі та нормам матеріального і процесуального права .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03 квітня 2017 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В підтвердження укладання договору позивачем надано копію Анкети-заяви від 03.04.2017 року з підписом клієнта, де зазначено його особисті дані; розрахунок заборгованості за договором від 03.04.2017 року та виписку по картковому рахунку з яких вбачається наявність заборгованості за кредитом станом на 21.05.2024 року у розмірі 129 716,39 грн. до якої входять фактично отримані боржником кредитні кошти та відсотки за користування кредитом.
Так зокрема доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Із наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та здійснював повернення кредитних коштів позивачу в касі банку. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними з частковим поверненням. Надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами апеляційний суд вважає належними та допустимими.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 72 972,33 грн., оскільки укладення кредитного договору між сторонами та користування відповідачем кредитними коштами підтверджується в сукупності належними доказами.
Щодо вимог банку по процентах за користування кредитом, то їх розмір та порядок сплати не було погоджено сторонами.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює АТ «А-Банк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону №1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти, та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви, про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки, Умови та правила надання банківських послуг, це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує, як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17-ц.
Посилання позивача на те, що відповідачем було підписано анкету-заяву у 2017 році позичальника, якою засвідчено, що він ознайомлений з умовами і правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку, достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому є не обґрунтованими.
Оскільки без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вбачається, що анкета-заява містить лише анкетні дані позичальника, при цьому в ній взагалі відсутні дані про розмір відсоткової ставки.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві від 03.04.2017 року домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Посилання апелянта на те, що відсотки підлягають стягненню хоча б у розмірі облікової ставки НБУ не заслуговують на увагу, оскільки при пред'явленні позову банк заявляв вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками у відповідності до умов договору.
Таким чином позивачем доведено наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 03.04.2017 року у розмірі 72 972,33 грн. (тіло кредиту), яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1ст. 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а відтак апеляційна скарга банку підлягає частковому задоволенню.
Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи наведене у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь банку підлягають пропорційному стягненню (56,26%) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 703,55 грн., та 2 555,33 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 4 258,88 грн.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 129 716,39 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382 ,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором від 03.04.2017 року (тілом кредиту) станом на 21.05.2024 року у сумі 72 972,33 грн. (сімдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві гривні тридцять три копійки).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 4 258,88 грн. (чотири тисяча двісті п'ятдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок)
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: