Провадження № 11-кп/803/3397/24 Справа № 190/1221/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 листопада 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року про відмову у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання,
Обставини, встановлені рішенням суду та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від від 19 червня 2024 року відмовлено у задоволенні подання Державної установи «П'ятихатська виправна колонія № 122» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України засудженого ОСОБА_7 .
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 засуджений вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року та невідбуту частину покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року, та остаточно призначено покарання у вигляді 4 роки 2 місяця позбавлення волі, за час відбування покарання має 3 заохочення та одне стягнення, яке погашене в установленому законом порядку, ОСОБА_7 є особою раніше неодноразово судимою, при цьому вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року ОСОБА_7 було звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку, однак останній довіру суду не виправдав та в період іспитового строку вчинив новий злочин, тобто відповідних висновків для себе не зробив і продовжував після застосування до нього положень ст. 75, 76 КК України свою злочинну діяльність, що свідчить про те, що засуджений усвідомлено не бажає ставати на шлях виправлення і умовно-дострокове звільнення засудженого буде суперечити досягненню мети покарання, а відтак суд дійшов висновку, що поведінка засудженого під час відбування покарання не є зразковою та не свідчить про його повне виправлення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений просить застосувати до нього положення ст. 81 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд дійшов помилкових висновків щодо відмови у задоволенні подання установи та не надав належної уваги тому, що за час відбування покарання з 26.12.221 року він має одне стягнення, яке погашене та 3 заохочення, працевлаштований, провину визнав, а тому вважає, що своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а тому до нього можливо застосувати положення ст. 81 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, вважав ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою у зв'язку з чим, просив апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Засуджений підтримав апеляційну скаргу та просив ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі, а тому, на думку апеляційного суду, рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, виходячи з наступного.
Відмовляючи в застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженому ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив з того, що останній засуджений вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2021 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року та невідбуту частину покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року, та остаточно призначено покарання у вигляді 4 роки 2 місяця позбавлення волі. При цьому, вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року ОСОБА_7 було звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку, однак останній довіру суду не виправдав та в період іспитового строку вчинив новий злочин, тобто відповідних висновків для себе не зробив і продовжував після застосування до нього положень ст. 75, 76 КК України свою злочинну діяльність, що свідчить про те, що засуджений усвідомлено не бажає ставати на шлях виправлення і умовно-дострокове звільнення засудженого буде суперечити досягненню мети покарання.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд, оскільки, як видно з матеріалів справи засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання з 04.08.2021, за весь час відбуття покарання має лише 3 заохочення, які отримав 28.06.2022, 05.10.2023 та 01.04.2024 та мав одне стягнення у вигляді суворої догани за вживання наркотичних речовин, яке у встановленому законом порядку було погашене 27.06.2023.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги засудженого, який вважає, що своєю поведінкою та ставленням до праці заслуговує на застосування до нього умовно-дострокового звільнення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, судом першої інстанції було надано об'єктивну оцінку поведінці засудженого за весь період відбуття ним покарання, та правильно зроблено висновок про те, що на цей час ОСОБА_7 усвідомлено не бажає ставати на шлях виправлення.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Відповідно до ч. 3 ст. 107 КВК України, засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Таким чином, доводи засудженого ОСОБА_7 про наявність заохочень та сумлінне ставлення до праці є неприйнятними, оскільки дотримання належної поведінки є його прямим обов'язком під час відбуття покарання та не свідчить про виконання мети призначеного покарання та безумовне виправлення засудженого.
При цьому, ОСОБА_7 раніше неодноразово засуджений, зокрема за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року його було звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку, однак останній довіру суду не виправдав та в період іспитового строку вчинив новий злочин, тобто відповідних висновків для себе не зробив і продовжував після застосування до нього положень ст. 75, 76 КК України свою злочинну діяльність.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачаться із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року № 2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Таким чином, обов'язковою умовою для застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбуття покарання є встановлення судом факту, що особа довела своє виправлення. У даному випадку, колегія суддів вважає, що позитивні зміни у поведінці засудженого хоча і почали відбуватися, однак на цей час вказані обставини свідчать лише про те, що ОСОБА_9 на шлях виправлення не став та не довів його, тому колегія суддів не вбачає законних підстав для застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення.
З огляду на викладене, апеляційна скарга засудженого має бути залишена без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року про відмову у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4