печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55747/23-ц
пр. 2-4738/24
15 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
У грудні 2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позивачка також просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 11615,95 грн, з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича 2030,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не переконався у безспірності заборгованості перед фінансовою установою, заборгованість, яка значиться у виконавчому написі не дає можливості зробити висновок щодо правомірності її нарахування.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2023 відкрито провадження у цивільній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2023 задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі та зупинено стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 27.01.2022 відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., № 24434 від 23.12.2021, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості 82972,82 грн.
19.02.2024 до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович про стягнення заборгованості.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2024 здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін у цивільній справі.
В судовому засіданні 23.09.2024 протокольною ухвалою суду відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернуто її Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».
В судове засідання 15.11.2024 з'явився представник позивача, просив задовольнити позов з мотивів викладених у позовній заяві.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Інші учасники в засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 23.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №24434, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бізнес Позика» загальну суму заборгованості, яка складає 82332,82 грн.
27.01.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д. В., винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого напису № 24434 виданого 23.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О.
Позивачка вважає, що дії нотаріуса є незаконними, а виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням діючого законодавства, зокрема, документи, які надані для вчинення виконавчого напису не свідчать про безспірність суми заборгованості.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).
Згідно із ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до ст. 88 зазначеного закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Таким чином нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку №1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.
Аналогічну позицію викладено в ухвалі колегії суддів судової палати цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2017 р. № 201/1662/16-ц.
З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена судом, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача.
В роз'ясненнях, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014 року № 2, у 10 пункті зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII.
Враховуючи те, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням норм чинного законодавства, не перевіривши факт безспірності заборгованості, тому наявні підстави для задоволення позову в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з приватного виконавця Кудряшова Д.В. виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Відповідно до частини 1статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин.
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Позивачкою заявлено позовну вимогу до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. про стягнення з нього виконавчого збору/основної винагородив в розмірі 2030,59 грн.
Згідно положень ч. 1ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно із статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
При цьому, в силу положень частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
У відповідності до положень п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Абзац 1 частини 1 статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає наступні наслідки закінчення виконавчого провадження: арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
З наведених вище норм вбачається, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження це збори, які були стягнуті з позивача у зв'язку із процедурою здійснення приватним виконавцем примусового виконання спірного виконавчого напису. Їхнє стягнення відбувається в порядку і на підставі, визначених нормами ЗУ «Про виконавче провадження», та не обумовлене наявністю чи відсутністю договірних/ зобов'язальних/ цивільних відносин між позивачем і Фінансовою компанією. Підставою стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження було не саме по собі вчинення/існування/чинність виконавчого напису чи кредитного договору, а відкриття виконавчого провадження з примусового виконання такого напису та здійснення виконавчих дій. У зв'язку із чим, до таких правовідносин неможливо застосувати ст. 1212 ЦК України.
За змістом ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду у порядку, передбаченому законом.
Отже, імперативною нормою ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справах №921/16/14-г/15 (провадження №12-93гс18) та №127/9870/16-ц (провадження №14-166цс18), від 28.11.2018 у справі №2-01575/11 (провадження №14-425цс18), від 13.03.2019 у справі №545/2246/15-ц (провадження №14-639цс18), від 03.04.2019 у справах №370/1288/15 (провадження №14-612цс18) та 10.04.2019 у справі №766/740/17-ц (провадження №14-664цс18).
Наведене свідчить про те, що питання про повернення боржнику стягнутої приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Дмитром Вячеславовичем винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження має вирішуватися не в порядку стягнення безпідставно набутих коштів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі № 296/7644/17.
Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.
Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається на особу, яка зверталася за виконавчим написом та його примусовим виконанням. Приватний виконавець може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18 (провадження № 61-10311св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 474/106/18 (провадження № 61-13847св19) та від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17 (провадження № 61-18790св19).
Ураховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. безпідставно набутих коштів в розмірі 2030,59 грн (виконавчий збір) задоволенню не підлягають, оскільки приватний виконавець не є належним відповідачем за позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а позов про стягнення з цього відповідача грошових коштів в розмірі 2030,59 грн пред'явлено безпідставно.
Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 12, 81, 83, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 268, 280-282, 352 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича від 23.12.2021, що зареєстрований в реєстрі за номером 24434, про стягнення з боржника ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості в розмірі 82972,82 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в сумі 11615,95 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору у розмірі 1610,80 грн.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю. Г. Головко