Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1541/24
Провадження № 2/382/687/24
Іменем України
12 листопада 2024 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
за участю секретаря Захарук Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготині Київської області справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивачка звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовні обгрунтовано тим, що від подружнього життя сторони по справі мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, на даний час сторони спільно не проживають. За домовленістю подружжя донька залишилися проживати разом із мамою. В той же час ОСОБА_3 є інвалідом дитинства, потребує постійного медичного обстеження, реабілітації та лікарські засоби.
Як вбачається з медичного висновку №20 ОСОБА_3 має вроджений слабкість сполучної тканини, синдром ОСОБА_4 (гіперписісюз шкіри, гіпермобільність суглобів, дисплатичність, плоскостопість).
Разом з тим, з часу роздільного проживання участі у виховані дитини ОСОБА_2 не приймає, фінансово в утриманні доньки не допомагає.
Відповідач по справі є працездатною особою, однак місце його роботи невідоме.
Щодо майнового стану платника аліментів позивачка повідомляє суду, що вона з боржником має у спільні власності квартиру за АДРЕСА_1 , а також автомобіль Кіа Сееd.
При цьому, позивачка є фізичною-особою підприємцем.
Таким чином, з огляду на потребу у надані допомоги на утриманні неповнолітньої дитини, позивачка вважає за необхідне звернутися до суду з даним позовом.
Враховуючи вищевикладене просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти її користь на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.
Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задоволити, вказавши що дитині необхідно спеціальне взуття, ліки та постійний догляд оскільки дитина є інвалідом дитинства. Спільно з відповідачем не проживають, вона на праві власності має пай, що отримала у спадщину та у спільній власності сторони по справі мають квартиру та автомобіль.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила про часткове визнання позову, враховуючи вимоги СК України, та зазначила, що відповідач перебуває у ЗСУ, у спільній власності сторони по справі мають квартиру та автомобіль, інших утриманців відповідач не має. Крім цього, якщо позивачка матиме додаткові витрати та відповідні докази, то це її право звертатись з відповідним позовом, проте на даний час розглядається лише стягнення аліментів.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі від 21.09.2013 року, проте сторони не заперечували того факту в судовому засіданні, що сторони на даний час проживають окремо. Від подружнього життя сторони по справі мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до акту обстеження за адерсою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка перебуває на вихованні та утриманні ОСОБА_1 . В даному будинку також зареєстрований ОСОБА_2 . (а.с.4-10).
ОСОБА_3 є інвалідом дитинства, потребує постійного медичного обстеження, реабілітації та лікарські засоби. Як вбачається з медичного висновку №20 ОСОБА_3 має вроджений слабкість сполучної тканини, синдром Елерса Данлоса (гіперписісюз шкіри, гіпермобільність суглобів, дисплатичність, плоскостопість). (а.с.11-16)
Відповідно до ст. 180 СК України та ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи до пологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11 (стаття 5), кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ст. 180 СК України обов'язок утримувати дитину лежить на обох батьках. При цьому, будучи батьком дитини, належним чином її не утримує, хоча зобов'язаний це робити, а отже з нього на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини.
Стаття 180 СК України встановлює обов'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей, способи виконання такого обов'язку визначаються за домовленістю між ними відповідно до норми ст. 181 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до роз'яснень п.17 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Тому суд враховує те, що відповідач є працездатним, немає на утриманні інших осіб, а позивач не має можливості самостійно повноцінно утримувати дитину.
Крім того, суд бере до уваги, що позов про стягнення аліментів був поданий 29.08.2024 року, а тому за правилами ст. 191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.
Враховуючи вище зазначені обставини по справі, матеріальне становище сторін, їх стан здоров'я, наявність утриманців, та той факт, що позивачка має на своєму утриманні неповнолітньою дитину, яка є інвалідом з дитинства, а також враховуючи вимоги ст. 182 СК України, ч. 5 ст. 183 СК України та Закон України «Про державний бюджет на 2024 рік», Конвенції про права дитини, позов підлягає до часткового задоволення та на утримання неповнолітнього сина сторін, необхідно стягнути аліменти з відповідача, в розмірі частини, щомісячно, починаючи з 29 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Також, з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн., оскільки позивач була звільнена від його сплати при подачі позову відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»
Керуючись ст.ст. 258-259, 265, 268, 354, 279, 141 ЦПК України, Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.1991 р., ст.ст.180 - 183, 191 СК України, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Супоївка Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_3 , мешканця АДРЕСА_4 , перебуваючого в ЗСУ, аліменти на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_3 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 серпня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
В межах стягнення платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 05 грудня 2024 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05.12.204 року.
Суддя Кисіль О. А.