Справа № 369/3853/23
Провадження № 2/369/961/24
(про передачу справи за підсудністю)
24.05.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі судового засідання Херенкової К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу №369/3853/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Попереднім договором купівлі-продажу, -
У березні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_2 317823 гривень боргу за Попереднім договором на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 три проценти річних за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 27809,51 гривень на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 інфляційні витрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 132532,19 гривень, на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5318,45 гривень судових зборів, що і є розрахунком суми судових витрат, які позивачі понесли чи планують понести, на користь ОСОБА_1 .
28 серпня 2023 року позивачем ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» до суду подано клопотання про передачу цивільної справи №3693853/23 за підсудністю до Господарського суду Київської області, у зв'язку з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 № 910/10936/2.
19 січня 2024 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тарасенко Р.В. про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки у разі коли судом першої інстанції встановлено, що спір у справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд у порядку статей 186, 255 ЦПК України відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо воно було відкрите. До аналогічного висновку прийшов Київський апеляційний суд у свої постанові від 15.01.2024 року у справі № 369/5940/23 скасовуючи ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.07.2023 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства , а тому справу слід передати за підсудністю.
Судом встановлено, що 11.07.2023 року Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі №910/10936/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_2 про неплатоспроможність. Дану заяву було прийнято до розгляду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.07.2023 року відкрито провадження у справі № 910/10936/23 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно положень пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).
Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Таким чином, спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що відповідають ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.
До аналогічних висновків дійшов Київський апеляційний суду м. Києва у справі № 369/13065/19 скасовуючи рішення першої інстанції та передаючи справу на розгляд до господарського суду.
На підставі вказаного, враховуючи те, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/10936/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_2 про неплатоспроможність суд приходить до висновку, що справу №369/3853/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Попереднім договором купівлі-продажу, слід передати до Господарського суду міста Києва .
На підставі викладеного та керуючись ст. 353-355 ЦПК України, п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд,-
Матеріали цивільної справи №369/3853/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Попереднім договором купівлі-продажу, - передати на розгляд до Господарського суду міста Києва (вулиця Богдана Хмельницького, 44В, Київ, 01054) на розгляді якого перебуває справа № 910/10936/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_2 про неплатоспроможність.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Повний текст ухвали буде складено протягом 5 (п'яти) днів.
Суддя Інна ФІНАГЕЄВА