справа № 361/5252/23
провадження № 1-кп/361/591/24
05.12.2024 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участі : секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023111130001847 від 30.05.2023 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, утриманців не має, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, -
Згідно обвинувального акту 30.05.2023 приблизно о 01 годині 42 хвилин, ОСОБА_4 , проходячи повз приміщення магазину «АТБ-маркет», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вирішив проникнути до приміщення вказаного магазину та вчинити таємне викрадення чужого майна, реалізуючи свій злочинний умисел, підійшов до автоматичних вхідних дверей зазначеного магазину «АТБ-маркет» та з використанням фізичної сили власних рук відчинив автоматичні вхідні двері до магазину, проникнувши таким чином до його приміщення. Після чого, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину «АТБ-маркет», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , діючи в умовах воєнного стану відповідно до Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє до цього часу, переконавшись у відсутності охорони та інших осіб, які могли б спостерігати за його діями, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, взяв до рук поліетиленовий пакет та помістив до нього (беручи з торгових полиць) різних товарів всього на загальну суму 1809,09 грн. В подальшому ОСОБА_4 , з вказаним товаром розпочав свій рух в напрямку виходу з магазину, однак з причин, що не залежали від його волі, не довів свій злочинний протиправний умисел до завершення та не виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме не залишив місце вчинення кримінального правопорушення та не розпорядився викраденим майном, так як його дії були викриті та він був зупинений працівниками ТОВ «Альфа Безпека» в приміщенні магазину «АТБ-маркет».
У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про закриття даного кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України з підстав втрати чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння, так як 09.08.2024 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», згідно якого дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому дії ОСОБА_4 не можуть кваліфікуватись за ст. 185 КК України, що виключає подальше притягнення його до кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника та не заперечує щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, наслідки закриття кримінального провадження йому роз'яснені і зрозумілі.
Прокурор не заперечує проти задоволення заявленого захисником клопотання, посилаючись на наявність відповідних правових підстав для його задоволення, при цьому зазначила, що в даному випадку відсутні підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 1 ст. 162 КК України з огляду на те, що потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК України, може бути тільки фізична особа, а в даному кримінальному провадженні потерпілою особою являється Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», а порушення встановленого законом порядку проникнення до приміщення, яке належить на праві власності юридичній особі, не утворює склад злочину, передбачений ст. 162 КК України.
Представник потерпілого про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлений належним чином, до суду не з'явився, причини неявки не повідомляв, в матеріалах справи наявна його заява про розгляд справи без його участі (а.с.38).
Суд, заслухавши позицію учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Так, 09.08.2024 набрав законної сили Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Зокрема цим законом викладено нову редакцію статті 51 КУпАП, де частинами 1, 2 визначено, що дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яке передбачене адміністративне стягнення, вважається крадіжка, вартість майна якої на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Аналізуючи наведені положення законів слід дійти висновку, що відбулась втрата чинності закону, шляхом прийняття нового закону і відповідно визначення нових меж між адміністративним правопорушенням (дрібної крадіжки) та кримінальним правопорушенням (крадіжки). Бо наразі не є кримінально карним діянням - викрадення чужого майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ураховуючи положення ст. 5 КК України.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» становив 2684 гривні, 50 відсотків його розміру становили 1342 гривні.
Отже, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого наставала кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2684 грн. (1342х2=2684 грн.).
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
Згідно з частинами 1, 3 ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Із змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинений в умовах воєнного стану, згідно обвинувального акту дане кримінальне правопорушення вчинене 30.05.2023 та намагався заподіяти матеріальну шкоду потерпілій особі у розмірі 1809,09 грн., отже ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме в 2023 році - 2684,00 грн., тому суд вважає, що дії останнього не можуть кваліфікуватись за ст. 185 КК України, що виключає подальше притягнення його до кримінальної відповідальності, відповідно обвинувачений ОСОБА_4 підпадає під дію Закону України № 3886-IX, яким фактично декриміналізовано його кримінальну відповідальність.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 278/1566/21 (постанова від 07.10.2024) дійшла висновку, що питання, які виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886 IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
З цих підстав, ураховуючи положення статті 5 КК України, судом має бути прийнято рішення в порядку, передбаченому п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України, так як вартість викраденого майна (згідно обвинувального акту) менша, ніж верхня межа для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому суд погоджується з позицією прокурора про те, що порушення встановленого законом порядку проникнення до приміщення, яке належить на праві власності юридичній особі, не утворює склад злочину, передбачений ст.162 КК України виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту ст. 162 КК України, законодавцем встановлена кримінально-правова охорона житла та іншого володіння особи від передбачених диспозицією статті дій, проте виходячи зі змісту відповідних понять у їх кримінально-правовому значенні, суд вважає, що предметом вказаного злочинного посягання є таке нерухоме майно, що належить на праві власності чи іншому правовому титулі саме фізичним особам, а не юридичним особам.
На обмеження кола осіб, що підлягають правовому захисту згідно ст. 162 КК України, вказує також назва Розділу V КК України, в межах якого розміщена зазначена норма, а саме: «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», у зв'язку з чим простежується відсилка до родового об'єкту злочинів, передбачених цим розділом, - права і свободи людини. Потерпілим від цього злочину може бути тільки фізична особа громадянин України, особа без громадянства або іноземець.
Таким чином, враховуючи клопотання захисника, згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження та позицію прокурора, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності Законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні цивільний позов не пред'являвся, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням експертизи у даному кримінальному провадженні відсутні. Речові докази відсутні.
Слід урахувати, що закриття кримінального провадження з підстав, які передбачені п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, за своїм змістом не є підставами, які реабілітують особу, а отже і відсутні підстави для роз'яснення обвинуваченому положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Керуючись статтями 5, 7-9, 100, 284, 350, 369-372, 376, 395, 479-2 КПК України, суд
Кримінальне провадження № 12023111130001847 від 30.05.2023 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України з підстав втрати чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.
Ухвала може бути оскарженою до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1