Справа № 286/4391/24
05 грудня 2024 року
Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Гришковець А. Л. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання арештованого майна таким, що належить їй , -
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання арештованого майна таким, що належить їй.
Вирішуючи питання відкриття провадження встановлено, що зазначена позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України.
Так, позовна заява повинна містити серед інших відомостей і зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а також перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригінала письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
В своїй позовній заяві позивач просить ухвалити рішення, яким арештоване постановою про опис та арешт майна боржника від 13.06.2023 майно: торцувальний станок б/в у кількості 2, долбьожний станок, СВПГ - 1Р, б/в у кількості 1, деревообробний станок Ц6-2К-01, б/в у кількості 1, деревообробний станок (фрезерний), ФСШ-1А, б/в у кількості 2, стрічковий станок, б/в у кількості 2, продольний станок, б/в у кількості 1, рейспус, б/в у кількості 1, електричний подовжувач, б/в у кількості 1, станок шліфувальний для обробки дошки, б/в у кількості 1, деревообробний станок СФ4-1К, б/в у кількості 1, визнати такими, що належить їй.
Тобто, наразі предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання майна, що належить їй. Відтак, подано позов майнового характеру.
Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача. Ціна позову визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку. Ціну позову визначає позивач у позовній заяві.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна..
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
За ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).
За приписами абз. 3 п. 2 розділу ІV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України 17.05.2018 № 658, строк дії звіту про оцінку не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, що зазначається в такому звіті.
Позивач в позовній заяві зазначила ціну позову 4700 грн., але не обгрунтувала наведену нею оцінку. Як свідчить накладна №01 від 27.01.2023 ФОП ОСОБА_1 було відпущено ФОП ОСОБА_3 майно на загальну суму 5200 грн.. Згідно ж накладної №56 від 20.08.2004 ОСОБА_3 було одержано від ВАТ «Райагропостач» майно на суму 64 800 грн.. При цьому, слід зазначити, що станом на 2004 рік вартість, наприклад, деревообробного (фрезерного) станка ФСШ-1А становила 12000 грн. за один, станом же на січень 2023 року вартість вказаного станка становить 400 грн.. Тобто, вказана вартість не є обгрунтованою на час подачі позову.
Відповідно позивач в позовній заяві має уточнити ціну позову, яка відповідає фактичній (ринковій) вартості спірного майна на день звернення до суду, зазначивши в позовній заяві докази, (звіт про оцінку нерухомого майна) та при необхідності доплатити судовий збір.
Також, слід відмітити що в ст. 16 ЦК України законодавець способами захисту цивільних прав та інтересів судом визначив:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з положеннями даної норми суд може захистити цивільне право або інтерес і іншим способом, що встановлений договором або законом, а також може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно обраний позивачем спосіб захисту, а саме: арештоване постановою про опис та арешт майна боржника від 13.06.2023 майно: торцувальний станок б/в у кількості 2, долбьожний станок, СВПГ - 1Р, б/в у кількості 1, деревообробний станок Ц6-2К-01, б/в у кількості 1, деревообробний станок (фрезерний), ФСШ-1А, б/в у кількості 2, стрічковий станок, б/в у кількості 2, продольний станок, б/в у кількості 1, рейспус, б/в у кількості 1, електричний подовжувач, б/в у кількості 1, станок шліфувальний для обробки дошки, б/в у кількості 1, деревообробний станок СФ4-1К, б/в у кількості 1, визнати такими, що належить їй, не узгоджується з вимогами вказаних правових норм та не вказує на порушення, не визнання чи оспорювання цивільного права позивача, на захист якого вона має право на підставі ст. 15 ЦК України.
Крім того, слід звернути увагу, що положеннями ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до змісту вказаної правової норми під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно.
Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах.
Поряд з цим, вимоги ж про зняття арешту з майна позовна заява не містить, хоча позивач просить визнати саме арештоване майно, таким, що належить їй (а не визнати право власності на нього); відповідачем зазначено лише боржника, стягувач же відсутній.
Водночас, слід зауважити, що відповідно до положень ч. 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
За встановлених обставин, позовну заяву слід залишити без руху до виправлення вказаних недоліків шляхом приведення позовної заяви у відповідність з вимогами зазначених правових норм.
Керуючись ст.185 ЦПК України суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання арештованого майна таким, що належить їй, залишити без руху і надати позивачу строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ : А. Л. Гришковець