Справа №295/17426/24
Категорія 387
1-кп/295/1105/24
06.12.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024240020002325 від 25.06.2024, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шпанів, Рівненського району, Рівненської області, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, обіймаючи посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія протитанкового відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200, 256 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 16.05.2024 о 06 год. 00 хв. не з'явився до місця служби НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, що дислокувався у АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, перебуваючи поза межами військової частини та не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків до обрання відносно нього Богунським районним судом м. Житомира обрано запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто до 11.11.2024.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні вину в інкримінованому йому діянні визнав повністю та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам кримінального правопорушення, у вчиненому розкаявся.
Показав, що 23.03.2023 він був призваний на військову службу під час мобілізації та підтвердив, що 16.05.2024 він дійсно не з'явився до місця служби 9 прикордонного загону ДПСУ, що дислокувався у м. Житомирі та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, пояснюючи це відмовою у переведенні до іншої військової частини, про що він писав відповідні рапорти. У вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що усвідомлює неправомірність своїх дій, просив суд суворо його не карати.
Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, запропонував обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням окремих письмових доказів, що характеризують особу ОСОБА_5 .
Обвинувачений підтримав думку прокурора.
Зважаючи на те, що фактичні обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав їх встановленими у судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням окремих письмових документів, які характеризують особу ОСОБА_5 .
При цьому суд переконався у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено про позбавлення права на оскарження в апеляційному порядку визнаних ними фактичних обставини справи.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши надані прокурором документи, що характеризують особу ОСОБА_5 , суд вважає, що вина останнього у вчиненні ікримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його умисні дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби військовослубовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер, обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК є умисним тяжким військовим злочином, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, неодружений, неповнолітніх дітей немає, непрацюючий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Враховуючи наведене та зважаючи на безальтернативний характер санкції ч. 5 ст. 407 КК України щодо виду покарання, беручи до уваги відсутність обтяжуючих та наявність однієї пом'якшуючої покарання обставини, дані про особу обвинуваченого, зважаючи на позицію прокурора, суд вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого достатнім буде покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України у мінімальному розмірі.
Звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є неможливим, оскільки таке прямо виключається положеннями ст. ст. 69, 75 КК України у випадку засудження особи за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 11.11.2024 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовуються щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
З огляду на наведене, у строк покарання обвинуваченого слід зарахувати його попереднє ув'язнення з 11.11.2024 до набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні, цивільний позов не заявлено.
Враховуючи призначене покарання, а також те, що обвинувачений під час судового провадження перебував у розшуку, суд вважає, що продовжує існувати ризик його переховування, та з огляду на положення ч. 8 ст. 176 КПК України щодо неможливості застосування інших, ніж тримання під вартою запобіжних заходів, продовжує дію раніше обраного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, але не довше ніж на 60 днів із дня ухвалення вироку суду.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання попереднє ув'язнення ОСОБА_5 з 11.11.2024 до дня набрання вирокої законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили залишити стосовно ОСОБА_5 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовживши його дію до набрання вироком суду законної сили, але не довше ніж на 60 днів із дня ухвалення вироку, тобто до 02.02.2025.
На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів із дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких визнано судом недоцільним.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя