Ухвала від 02.12.2024 по справі 295/17668/24

Справа №295/17668/24

1-кс/295/7519/24

УХВАЛА

щодо накладення арешту на майно

02.12.2024 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3

слідчого Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4

представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна, подане слідчим СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12024060400003658 від 24.11.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть клопотання

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на автомобіль марки «Opel», моделі «Movano» у кузові білого кольору 2017 року, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , в багажному відділенні якого знаходяться 22 картонні коробки з наявними всередині тютюновими виробами, в кожній картонній коробці 50 блоків (500 пачок) тютюнових виробів, загальна кількість 1100 блоків (11 000 пачок цигарок).

Мотивуючи клопотання, слідчий вказав, що СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024060400003658, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.

Згідно клопотання 23.11.2024 працівниками патрульної поліції поблизу магазину «Полісся» за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 45, зупинено автомобіль марки «Opel» під керування Рассохіна, під час огляду якого у багажнику виявлені зазначені вище тютюнові вироби, які керманич перевозив з метою збуту, не маючи при цьому будь-яких дозвільних документів.

Слідчий вказує, що в під час огляду виявлено пачки цигарок марки «Маршал», на яких зазначений рік виготовлення "2024", однак, переглядаючи марки акцизного податку на пачках, установлено, що вони виготовлені в 2021, що може свідчити про їх підробку.

За результатами проведення огляду місця події 23.11.2024 був вилучений зазначений вище транспортний засіб з наявними в ньому тютюновими виробами, які згідно з постановою слідчого Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 визнані речовими доказами в цьому кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на майно, слідчий посилається на потребу в збереженні речових доказів.

ІІ Процедура та позиції сторін

В судовому засіданні прокурор Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила його задоволити. Додатково вказала, що під час огляду були вилучені цигарки, які належать до підакцизних товарів, а наявні на них акцизні марки містять сліди їх підробки, зокрема, в даті їх виготовлення, а відтак в органу досудового розслідування виникла необхідність в проведенні відповідних експертиз. Крім того, вважає за необхідне накласти арешт на автомобіль, оскільки транспортний засіб використовувався для перевезення вказаних товарів, тобто є засобом вчинення кримінального правопорушення. Посилалась на те, що достовірно встановити, хто є власником тютюнових виробів на цій стадії досудового розслідування не є можливим, оскільки автомобіль належить ОСОБА_9 , проте під час зупинки транспортного засобу і проведення огляду ним керував ОСОБА_10 . Для встановлення власника необхідне проведення певних слідчих дій.

В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 , який входить до групи слідчих , які здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024060400003658, клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому. Звернув увагу слідчого судді, що в клопотанні наявні помилки, допущені слідчим під час його складання, зокрема, помилково зазначено, що транспортним засобом керував ОСОБА_5 . В той час як матеріалами підтверджується, що автомобілем керував ОСОБА_10 , а власником автомобіля є ОСОБА_5 , що підтверджується, зокрема, змістом протоколу огляду місця події. Загалом слідчий клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив накласти арешт на вилучене під час огляду майно. Зазначив, що існує достатньо підстав вважати, що тютюнові вироби, які були вилучені, перебувають в обігу незаконно, акцизні марки, які були наявні на них, містять ознаки підробки, що утворює склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 204 КК України, а тому з метою забезпечення речових доказів просить накласти арешт на коробки з цигарками та транспортний засіб, в якому їх перевозили.

Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просив відмовити в задоволенні клопотання. Письмові заперечення приєднані до матеріалів справи (а.с. 32-36). Адвокат зазначив, що зміст клопотання містить маніпулятивні помилки, зокрема, зазначено, що транспортний засіб в момент зупинки перебував під керуванням його довірителя ОСОБА_5 , водночас, ОСОБА_5 не керував транспортним засобом, автомобіль перебував в користуванні його сина - ОСОБА_11 , хоча власником транпортного засобу дійсно є ОСОБА_5 . Вказує в прохальній частині клопотання слідчий просить накласти арешт на транспортний засіб, в багажному відділенні якого знаходяться 22 картонні коробки з тютюновими виробами, тобто фактично два види майна подані як неподільна річ. На переконання адвоката клопотання не містить обґрунтування необхідності накладання арешту на транспортний засіб, натомість містить обґрунтування лише в частині тютюнових виробів. Зазначає, що тютюнові вироби не належать його довірителю, про їх походження йому нічого невідомо.

Адвокат зауважує, що його довіритель є пенсіонером за віком, використовує автомобіль виключно для власних потреб для пересування містом, а відтак вважає, що застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є неспівмірним в межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 204 КК України, яка передбачає міру відповідальності за скоєне у вигляді штрафу від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є неспівмірним з вартістю транспортного засобу.

Також представник власника майна посилається на те, що слідчим в клопотанні не наведено, яка необхідність в накладенні арешту на транспортний засіб, не зазначено, які слідчі дії планується проводити з використанням транспортного засобу, відсутнє посилання на існування обставин, які б підтверджували, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту автомобіля, може зашкодити кримінальному провадженню, спричинити втрату речового доказу або його псування чи пошкодження. Зазначає, що системний аналіз норм КПК України дає підстави вважати, що сам по собі факт визнання майна речовим доказом, не вимагає накладення на нього арешту та утримання його органом досудового розслідування.

ОСОБА_12 , який про час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, в судове засідання не з'явився, причини неможливості з'явитися не повідомив, що відповідно до положень ст. 172 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду.

ІІІ Кримінально-процесуальне законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою.

ІV. Обставини, встановлені слідчим суддею, їх оцінка та висновки

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024060400003658, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КПК України, по факту незаконного транспортування з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 23.11.2024 в цей же день був проведений огляд автомобіля марки «Opel», моделі «Movano» у кузові білого кольору 2017 року, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував під керуванням, а відтак у володінні ОСОБА_12 , в якому виявлені 22 картонні коробки з наявними всередині тютюновими виробами, в кожній картонній коробці 50 блоків (500 пачок) тютюнових виробів, за результатами проведеного огляду тютюнові вироби і власне автомобіль були вилучені працівниками поліції (а.с.10-12).

Зі змісту постанови слідчого ОСОБА_7 , яка ухвалена в кримінальному провадженні №12024060400003658, транспортний засіб та тютюнові вироби визнані речовими доказами (а.с. 20).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль марки «Opel», моделі «Movano» у кузові білого кольору 2017 року, державний номерний знак НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_5 (а.с.14).

Отже, на підставі долучених доказів, слідчим суддею встановлено, що під час огляду транспортного засобу за його кермом перебував ОСОБА_12 , а тому наявність друкарських помилок в клопотанні, на які посилався адвокат ОСОБА_6 і які є цілком слушними, не може бути самостійною і єдиною підставою для відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту за умови доведеності інших обставин, які є підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту.

Дослідивши клопотання та долучені до нього копії з матеріалів кримінального провадження, заслухавши пояснення слідчого, думку прокурора, заперечення представника власника майна, беручи до уваги мету та підстави застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучене під час проведення огляду майно - а саме тютюнові вироби, які є підакцизними товарами, можуть бути предметами вчинення кримінального правопорушення, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, отже зазначене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, є необхідність в проведенні судових експертиз, а тому існує потреба в забезпеченні його збереження, тобто, на переконання слідчого судді, підтверджені підстави, передбачені ст.ст. 170, 171, 173 КПК України, для задоволення клопотання у частині накладення арешту на тютюнові вироби.

Що стосується вимог клопотання про накладення арешту на автомобіль марки «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , слідчий суддя зазначає таке.

Положеннями статей 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 4 ст. 173 КПК України у разі застосування заходу забезпечення у вигляді арешту слідчий суддя повинен застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

При вирішенні питання про наявність достатніх підстав вважати, чи існує потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту транспортного засобу, слідчий суддя має враховувати підстави, визначені ст.ст. 170, 173 КПК України. Зокрема, слідчий суддя повинен брати до уваги необхідність такого арешту з огляду на завдання кримінального провадження, наслідки арешту для особи, відносно майна якої застосовується відповідний арешт.

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, які підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

КПК України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт "обґрунтованої підозри", переконання (доведення) "поза розумним сумнівом" та стандарти "достатніх підстав (доказів)" тощо. Стандарти "достатніх підстав (доказів)" використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для ухвалення процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

Для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів КПК України передбачено дотримання стандарту "достатніх підстав" вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (частина 3 статті 170 КПК).

Стандарт "достатніх підстав (доказів)" для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу причетність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (пункт 2 частини 3 статті 132 КПК).

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частина 1 статті 7 КПК). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 КПК).

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати "справедливий баланс" між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).

Вивчивши доводи сторони обвинувачення щодо необхідності накладення арешту на транспортний засіб, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором не надано достатніх та переконливих доказів необхідності накладення арешту на транспортний засіб, не доведено, якому з критерії речового доказу він відповідає, які обставини кримінального провадження можуть бути встановлені з використанням вилученого майна, не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи на володіння своїм майном; не доведено, які потреби досудового розслідування виправловують утримання транспортного засобу на штрафмайданчику.

В судовому засіданні слідчий і прокурор зазначали, що транспортний засіб використовувався для перевезення незаконно виготовлених тютюнових виробів. Разом з тим, зазначена обставина зафіксована в протоколі огляду місця події. В судовому засіданні стороною обвинувачення не наведено, які слідчі дії в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні, досудовое розслідування в якому здійснюєсться за ст.204 КК України, планується проводити з використанням транспортного засобу, і доказом яких обставин, які підлягають встановленню під час досудового розслідування, може бути транспортний засіб.

На переконання слічого судді органом досудового розслідування не доведено, що таке втручання є співрозмірним із завданням кримінального провадження.

З огляду на те, що слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують подальше утримання транспортного засобу, а відтак слідчий суддя відмовляє в накладенні арешту на автомобіль.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити частково.

Накласти арешт на майно - 22 картонні коробки з наявними тютюновими виробами в кожній коробці 50 блоків (500 пачок) тютюнових виробів, загальна кількість 1100 блоків (11000 пачок цигарок), які були вилучені під час проведення огляду місця події 23.11.2024 в транспортному засобі марки "Opel", моделі "Movano", державний номерний знак НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , який перебував у володінні та під керуванням ОСОБА_11 , заборонивши будь-яким особам володіння, користування та розпорядження ними.

В задоволенні клопотання про накладення арешту на транспортний засіб марки "Opel", моделі "Movano", державний номерний знак НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , - відмовити.

Зобов'язати слідчого, який уповноважений здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024060400003658 від 24.11.2024, повернути транспортний засіб марки "Opel", моделі "Movano", державний номерний знак НОМЕР_3 , власнику - ОСОБА_5 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 04.12.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Попередній документ
123568869
Наступний документ
123568871
Інформація про рішення:
№ рішення: 123568870
№ справи: 295/17668/24
Дата рішення: 02.12.2024
Дата публікації: 09.12.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Богунський районний суд м. Житомира
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (02.12.2024)
Дата надходження: 25.11.2024
Предмет позову: -
Розклад засідань:
27.11.2024 15:30 Богунський районний суд м. Житомира
Учасники справи:
головуючий суддя:
СТРІЛЕЦЬКА ОКСАНА ВАСИЛІВНА
суддя-доповідач:
СТРІЛЕЦЬКА ОКСАНА ВАСИЛІВНА