Справа № 204/2504/24
Провадження № 2/204/2023/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
(повний текст)
22 листопада 2024року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Чудопалової С.В.
за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Російська Федерація в особі уряду Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Маккеєв В.Ф. звернувся до суду з позовом до Держави Російська Федерація в особі уряду Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, в якій просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 4 600 800 грн. В обґрунтування вимог зазначив, що на момент початку повномасштабного вторгнення окупаційних військ рф на територію України 24 лютого 2022 року позивач разом зі своєю родиною проживали у с. Верхня Покровка Старобільського району Луганської області Україна. 28.03.2022 до с. Верхня Покровка Старобільського району Луганської області увійшли Російські окупаційні війська. 24.11.2022 приблизно о 05:00 год. до нього додому приїхали військові у балаклавах та забрали до Старобільського слідчого ізолятору в якому його тримали до 15.12.2022 , внаслідок чого його було неправомірно позбавлено волі та піддано тортурам. 08.01.2023 через неприйнятність для себе жити на окупованій території ОСОБА_1 втік на територію підконтрольну владі України, де за його заявою СБУ України було відкрито кримінальне провадження № 22023130000000275 від 08.04.2023 , в рамках якого проведено психологічну експертизу. Згідно висновку експерта ситуація, яка є предметом розслідування кримінального провадження є психотравмувальною для ОСОБА_1 і такою, що викликала у нього психічні страждання на моральному рівні в наслідок його незаконного утримання, побиття, катування та застосування тортур у період з 24.11.2022 по 15.12.2022. Також експерт зазначив, що за умов визнання в судовому порядку факту заподіяння моральної шкоди внаслідок ситуації, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні, орієнтовний еквівалент розміру грошової компенсації ОСОБА_1 за завдані йому страждання складатиме 648 мінімальних заробітних плат (із розрахунку на момент винесення рішення суду). В наслідок його незаконного утримання, побиття, катування та застосування тортур у період з 24.11.2022 по 15.12.2022 та вимушеного переселення з с. Верхня Покровка Старобільського району Луганської області, позивач зазнав моральних страждань. З огляду на наведене, враховуючи характер та обсяг завданих моральних страждань, істотних порушень конституційних прав, умисного характеру дій російської федерації, позивач вважає справедливим розмір компенсації за заподіяну йому моральну шкоду 4 600 800 грн., що відповідає станом на день подачі позову 648 МЗП.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судової влади України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 статті 263 ЦПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Так, у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Отже, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.2022 таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією.
З огляду на наведене, керуючись положеннями частини 8 статті 178, частини 4 статті 223, частини 1 статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Верхня Покровка Старобільського району Луганської області, з 12.06.2001 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1
На момент подання позову, позивач є внутрішньо переміщеною особою і фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з довідки переселенця №1203-5002509835 від 16.01.2023 року.
08.04.2023 за заявою позивача було відкрито кримінальне провадження № 22023130000000275 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, в ході досудового розслідування з протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 від 01.05.2023 року вбачається, що у період часу з 24.11.2022 по 15.12.2022 невстановлені особи з числа представників збройних формувань російської федерації, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, незаконно утримували громадянина України ОСОБА_1 , при цьому застосовували побиття, катування та тортури, тобто вчиняли дії, які пригнічують честь та гідність останнього.
Згідно висновку експерта № 3614-23, складеного 05.12.2023 за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 22023130000000275, ситуація, що є предметом розслідування кримінального провадження є психотравмувальною для ОСОБА_1 і такою, що викликала у нього психічні страждання на моральному рівні. За умов визнання в судовому порядку факту заподіяння моральної шкоди внаслідок ситуації, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні, орієнтовний еквівалент розміру грошової компенсації ОСОБА_1 за завдані йому страждання складатиме 648 мінімальних заробітних плат.
Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач просив стягнути з російської федерації в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4 600 800 грн., посилаючись на те, що російська федерація порушила його основоположні права і свободи, зокрема право на мирне життя та право на свободу від тортур, катування і нелюдського поводження, чим завдала йому моральних страждань.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Статтею 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.
Відповідно до статті 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19.12.2016, кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку.
Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України. 24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв'язку із чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Силові дії російської федерації, що тривають з 20.02.2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974 року.
Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.
Наслідком саме збройної агресії російської федерації відносно України стала окупація частини території України.
Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Таким чином, російська федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Як вбачається із матеріалів справи, до початку повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України позивач проживав у с. Верхня Покровка Старобільського району Луганської області.
Після окупації російською федерацією Луганської області, зокрема с. Верхня Покровка, представники збройних формувань російської федерації вчиняли дії, які пригнічують честь та гідність останнього, у зв'язку із чим, з метою уникнення загрози життю, здоров'ю та свободі, позивач змушений був залишити місце свого проживання, виїхавши до м. Дніпро.
Суд вважає, що незаконне утримання, застосування побиття, катування та тортур відносно позивача представниками збройних формувань російської федерації, безумовно спричинило останьому моральну шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд з'ясував, що факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань, втрат немайнового характеру підтверджений належними, допустимими, достовірними доказами, з'ясовано, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінив заподіяну йому шкоду та мотиви, з яких він при цьому виходить.
Визначаючи розмір компенсації за спричинену моральну шкоду суд враховує практику Європейського суду з прав людини та пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. В даному випадку, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, множинність порушень конституційних прав останнього, умисний характер дій російської федерації, а також висновок експерта № 3614-23, складений 05.12.2023 за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 22023130000000275, суд вважає достатнім та справедливим розмір компенсації позивачу за заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 2000000 грн., з огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з пунктом 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
За правилами ч. 6ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13420,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.11,15,16,23,1167 ЦК України, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352-354ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Російська Федерація в особі уряду Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково .
Стягнути з Держави Російська Федерація в особі уряду Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000000 ( два мільйони) грн.
Стягнути з Держави Російська Федерація в особі уряду Російської Федерації на користь держави Україна судовий збір у розмірі 20000(двадцять тисяч) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
Позивач - ОСОБА_1 , (адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Держава Російська Федерація в особі уряду Російської Федерації, (адреса: Російська Федерація, м. Москва, вул. Червонопресненська Набережна, буд. 2, кв. 3, ).
Суддя С.В.Чудопалова