№ 207/6377/24
№ 2-о/207/127/24
04 грудня 2024 року м.Кам'янське
Суддя Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області Бушанська О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, в якій просить визнати фізичну особу ОСОБА_2 недієздатною.
Вказана заява мотивована тим, що заявник є племінником ОСОБА_2 та після смерті рідної сестри, мами та батька останнього, є найближчим по спорідненості родичем. ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи по психічним захворюванням, має стійкий психічний розлад, внаслідок чого він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними і тому потребує постійного нагляду і піклування, захисту цивільних прав.
Суддя, ознайомившись з матеріалами заяви про визнання фізичної особи недієздатною, враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Окреме провадження, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до частини 3 статті 296 ЦПК України, заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч.1 ст.60 ЦК України).
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Стаття 2 СК України визначає учасників сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України.
Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (ч.4 ст.2 СК України).
Частиною 2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Отже, ознаками сім'ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї», членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім'ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.
Близькi члени родини (або близькі родичі) - законодавчий термін, що позначає родичів (членів сім'ї) особи, які мають особливі права та/або обов'язки через тісні стосунки з особою.
Законодавство України встановлено різні визначення цього та споріднених термінів.
Так, Кримінально-процесуальний кодекс України визначає поняття близькі родичі та члени сім'ї: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Кодексом законів про працю України передбачено, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя.
Відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» визначає, що близькі родичі - батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.
Закон України «Про запобігання корупції» визначає, що:
- члени сім'ї - чоловік (дружина) та діти до досягнення ними повноліття; а також усі особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;
- близькі особи - члени сім'ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням суб'єкта.
З урахуванням наведеного, член сім'ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв'язок із сім'єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов'язків, передбачених сімейним законодавством.
Статтею 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом ІV ЦПК України
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Зміст заяви про визнання фізичної особи недієздатною свідчить про те, що заявник ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що заявник не є членом сім'ї ОСОБА_2 чи його близьким родичем, а тому не входить до суб'єктного складу осіб, визначеного ч.3 ст.296 ЦПК України, яким законом надано право на звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною, вважаю, що позовна заява підлягає поверненню заявнику.
Згідно з ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись п.1 ч.4 ст. 185, ст. ст. 260, 294, 296, 354, 355 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В Бушанська