Справа № 404/6881/24
Номер провадження 3/404/2482/24
12 листопада 2024 року суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Галаган Олексій Валерійович, розглянувши в режимі відеоконфенецзв'язку, матеріали справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - не встановлено, громадянина України, ФОП, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
До Кіровського районного суду міста Кіровограда надійшли матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда справи, які надійшли з вказаними протоколами про адміністративне правопорушення об'єднані в одне провадження, на підставі ст. 36 КУпАП.
Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП:
- серії ВАД № 016561 від 24.07.2024 року: 10.07.2024 року близько 12-05 год. ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , яка перебувала за адресою: АДРЕСА_2 , та отримала смс-повідомлення від ОСОБА_1 образливого характеру та погрозах, чим принижував честь та гідність ОСОБА_2 , та могла отримати шкоду психічному здоров'ю;
- серії НОМЕР_1 від 24.07.2024 року: 18.07.2024 року близько 18-50 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав та погрожував, що могло завдати шкоди її психічному здоров'ю.
В судовому засіданні ОСОБА_1 категорично заперечив вину у вчиненні адміністративних правопорушень. Вказав, що його колишня дружина ОСОБА_2 завжди маніпулює та створює конфліктні ситуації.
З приводу листування зазначив, що усе листування з останньою направлено лише для можливості спілкуватися з дітьми, дізнатися про стан їхнього здоров'я, тому що інших засобів комунікації у нього з дітьми немає, враховуючи, що вони проживають в іншому місті. Жодних образ на її адресу у листуванні, яке долучено до матеріалів справи, він не висловлював. Можливо і були образливі слова, але не на адресу ОСОБА_2 , а цей вислів стосувався усіх жінок. Направлення до представника заявниці великої кількості фотознімків у месенджері, з яких вбачається його спілкування з дітьми, він пояснює тим, що хотів довести про належне ним виховання своїх дітей.
З приводу подій, які відбулись 18.07.2024 року пояснив, що дружина, разом із дітьми, на той час проживала у м. Кропивницькому, як внутрішньо-переміщена особа, а він проживає у Львівській області. Він заздалегідь попередив телефоном дружину, що бажає приїхати у м. Кропивницький та провести час з дітьми без її участі, щоб не провокувати сварки, на що остання категорично заперечувала. Приїхавши до м. Кропивницький остання сама спровокувала конфлікту ситуацію. Він нічого їй не робив, ніяких погроз, ніяких різких рухів з його сторони не було. Фізичного насильства жодного не було, так як він намагався дуже обережно допомогти ОСОБА_2 вийти з автомобіля, взявши її за руку, а прибирав її ногу, так як вона впиралася і не бажала покидати салон автомобіля. Мобільний телефон ОСОБА_2 , який постійно перебував у її руках біля його обличчя, він розбив у зв'язку з тим, що йому здалося про намір останньої цим телефоном його вдарити.
Дійсно останнім часом він мало спілкувався з дітьми, так як посварився з ОСОБА_2 та вона фактично намагалася його усунути від спілкування з дітьми. Аліменти він сплачував, виконуючи рішення суду. Коли дізнався, що у нього виникла заборгованість по аліментам, відразу її погасив. Ця заборгованість виникла через те, що рішення суду було прийнято про сплату аліментів не з моменту винесення рішення, а з дати подання позову ОСОБА_2 .
Адвокат потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Вказав, що з 26.10.2012 року по 17.02.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого народилося двоє синів. У період шлюбу ОСОБА_1 поступово став мінятися та здійснювати щодо заявниці психологічне насильство, ступінь застосування якого з часом зростала. Крім того, ОСОБА_1 два рази застосував до неї фізичне насильство, що змусило останню припинити з останнім фактичні шлюбні відносини, змінити разом з дітьми місце проживання та офіційно розірвати шлюб.
Проте, 09.07.2024 року ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 укласти договір і віддати йому на виховання одного з синів, мотивувавши це бажанням отримати відстрочку від призову на військову службу, на що ОСОБА_2 відмовила йому. Після цього, у період з 10.07.2024 року по 18.07.2024 року останній здійснив психологічний тиск на неї чисельними повідомленнями в месенджерах. Проте, що цей номер телефону належить ОСОБА_1 надав роздруківку з сайту Мінюсту, де вказано номер зареєстрований за ОСОБА_1 , як ФОП.
18.07.2024 року ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 та дітям повідомив, що завітає до них. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заздалегідь погодили, що зустріч буде відбуватися тільки у присутності останньої у м. Кропивницькому, де вона тимчасово проживала разом із дітьми, як внутрішньо переміщена особа. В цей день привела дітей на зустріч із батьком та вони усі разом їхали в автомобілі і спокійно розмовляли. Проте, згодом у останнього різко змінився настрій, він зупинив автомобіль біля магазину «АТБ» і почав силоміць витягати її з машини, вимагаючи залишити його наодинці з дітьми. Оскільки заявниця намагалася викликати поліцію, ОСОБА_1 застосовуючи силу, вихопив у неї мобільний телефон та щосили жбурнув його на бетонну плитку. Після цього заявниці вдалося визволити дітей з машини, які перебували в наляканому агресивною поведінкою батька стані. Зазначив, що його поведінка викликає у ОСОБА_2 страх за свою та дітей безпеку, емоційну невпевненість, відчуття незахищеності, сильне психологічне пригнічення та виснаження.
Тому відразу після початку насильства вона звернулась до поліції з відповідними заявами (про застосування домашнього насильства) від 12.07.2024 року та 18.07.2024 року.
Крім того, незважаючи на те, що ОСОБА_1 є забезпеченою особою, за останні двадцять місяців сплачував щомісяця в середньому лише 1425 грн. аліментів на одну дитину, у зв'язку з чим державний виконавець 25.07.2024 року нарахував йому борг за аліментами на двох дітей у розмірі 44 848,08 грн.
Також, ОСОБА_1 вважає свою поведінку нормальною, не визнає самого факту насильства, вказує на те, що конфлікт відбувся фактично через ненадання ОСОБА_2 права на спілкування з дітьми без її участі. Коли він почав через смс-повідомлення намагатися вплинути на неї та писав їй образливі вислови, заявниця попередила його про звернення до правоохоронних органів у разі продовження такої поведінки. Коли ОСОБА_1 почав йому особисто надсилати смс-повідомлення у месенждері, то він також його попередив про можливе притягнення до відповідальності за таку поведінку. Але навіть такі попередження не зупинили ОСОБА_1 , який після цього застосував фізичне насильство до ОСОБА_2 .
Крім того, просив стягнути із ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 4999 грн., завдану внаслідок розбиття особистого телефону ОСОБА_2 та направити останнього на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство.
Дослідивши письмові матеріали справи судом встановлено наступне.
Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, вчинені особою за одне з вище перелічених порушень.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Вина ОСОБА_1 по подіям, що відбулись 10.07.2024 року близько 12-05 год. підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 016561 від 24.07.2024 року:
- довідкою про результати проведеної перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_2 , відповідно до якої 12.07.2024 року до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , яка вказала, що починаючи з 10.07.2024 року близько о 12-05 год., її колишній чоловік ОСОБА_1 почав надсилати їй смс повідомлення образливого характеру, які принижували честь та гідність заявниці, та в подальшому при листуванні почав надсилати погрози, в ході вказаних дій остання відчуває емоційне хвилювання, відчуття незахищеності. При спілкуванні з ОСОБА_1 останній повідомив, що наміру образити та погрожувати своїй колишній дружині не мав. Відносно останнього 24.07.2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення, а також з ним було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення домашнього насильства в майбутньому;
- повідомленням начальника СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про те, що у зв'язку з тим, що в матеріалах зареєстрованих в ІТС ІПНП (журналу ЄО) Кропивницького РУП за № 30837 на даний час недостатньо підстав для внесення відомостей в ЄРДР та повернуто матеріали для доопрацювання;
- письмовими заявою про вчинення домашнього насильство та поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , яка просить вжити усіх можливих законних засобів задля убезпечення її від насильства ОСОБА_1 . Вказала, що 10.07.2024 року близько 12-05 год. вона перебувала за адресою: АДРЕСА_4 , та їй зателефонував її колишній чоловік ОСОБА_1 з пропозицією заключити договір опіки над їхніми спільними дітьми з метою отримання відстрочки від служби у ЗСУ. Після відмови він почав її тероризувати смс-повідомленнями, чинити на неї психологічний тиск, ображати її честь та гідність, погрожувати, внаслідок чого вона отримала емоційне хвилювання, відчуття незахищеності, постраждала її особиста безпека, отримала психологічний дискомфорт;
- письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , який вказав, що він переписується зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 виключно з приводу дітей та можливість спілкуватись з їхніми дітьми, проте прямого умислу образити ОСОБА_2 він не мав та не ображав її. Він лише пропонував їй проводити час з дітьми без її участі від декілька годин до декількох днів, та на її відмову повідомив, що буде вимушений звернутись до відповідних органів та служб, оскільки таким чином вона порушує його права;
- копією свідоцтва про шлюб, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26.10.2012 року зареєстрували шлюб;
- копіями свідоцтв про народження дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- копією рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2022 року, відповідно до якого шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвано і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дітей;
- копією свідоцтва про зміну імені, відповідно до якого ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_2 ;
- роздруківкою скріншотів смс-повідомлень, з яких вбачається, що смс-повідомлення від ОСОБА_1 адресовані ОСОБА_2 .
Аналіз направлених смс-повідомлень свідчить, про наявність в них словесних образ та приниження: «…для того і заводила дітей, щоб качати права і відчувати себе в небезпеці», «…що ти можеш по суті кому запропонувати: вірність чи працелюбність, може повагу чи чесність», «…в безпеці та комфорті як люди жила, строїла своє життя, не як Обуза», «ти не краща.. за матір от чесно! Ні в одному плані. Гуляща та не путьова, терпів батько напевно, але виховав таку ж!»;
- роздруківкою із сайту мінюсту де зазначено, що номер телефону НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_1 , як ФОП;
- довідкою «ІПС АРМОР», відповідно до якої ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство) протягом останнього року не притягувався.
Вина ОСОБА_1 по подіям, що відбулись 18.07.2024 року близько 18-50 год. підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 270692 від 24.07.2024 року:
- письмовими заявою та поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , яка просить притягнути до відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який 18.07.2024 року близько 18-50 год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме словесно ображав грубою нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою в присутності їхніх неповнолітніх дітей;
- письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , який вказав, що дійсно 18.07.2024 року приблизно о 19-00 год. він проїжджаючи м. Кропивницький вирішив провідати своїх дітей, які проживають разом із колишньою дружиною ОСОБА_2 . Під'їхавши до будинку він зателефонував останній, на що вона повідомила, що незабаром вийде разом із дітьми та у її присутності він зможе провести з дітьми час. Вийшовши з будинку вона розпочала конфлікт, так як він забажав взяти дітей та поїхати до парку без неї. Під час конфлікту він випадково вийняв її телефон, яким вона махала поблизу його обличчя та незабаром до неї під'їхала поліція та конфлікт було закінчено;
- довідкою «ІПС АРМОР», відповідно до якої ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство) протягом останнього року не притягувався.
Також, на підтвердження факту домашнього насильства, адвокатом ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надано для перегляду відеозапис подій від 18.07.2024 року.
Аналіз вказаних відеозаписів свідчить про те, що ОСОБА_1 агресивно себе поводив відносно ОСОБА_2 : хапав та штовхав заявницю; намагався насильно, проти її волі вивести із салону автомобіля, після чого вихопив у неї з рук мобільний телефон та кинув його на дорогу, таким чином повністю пошкодивши пристрій.
Крім того, адвокатом потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було надано до суду копію заяви про видачу обмежувального припису з додатками до неї, в якій описуються події, які відбулись між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10.07.2024 року та 18.07.2024 року, з якою він звертався до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2024 року (справа № 333/6704/24, провадження №2-о/333/448/24) заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), заінтересована особа: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) про видачу обмежувального припису задоволено частково. Видано обмежувальний припис строком на два місяці, яким:
- заборонено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати ближче 100 (ста) метрів від місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_5 ;
- заборонено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань 10 (десяти) метрів до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- заборонено ОСОБА_1 , 24.08.1987, вести листування з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В іншій частині вимог заяви - відмовлено.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесено на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити ВП №4 ГУНП в Запорізькій області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис ( ОСОБА_3 ) на профілактичний облік, а також районну адміністрацію по Комунарському району Запорізької міської ради.
Як встановлено з Єдиного реєстру судових рішень - рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2024 року, ухвалене в справі № 333/6704/24 (провадження №2-о/333/448/24) сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 12.09.2024 року.
Суд прийшов до такого рішення, оцінивши, як листування, відеозаписи, так і інші докази, які також були предметом розгляду під час розгляду даних справ про адміністративні правопорушення, надав їм оцінку, встановив, що наявна вина ОСОБА_1 по кожному епізоду.
Таким чином, обставини викладені у рішенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2024 року, є преюдиційним фактом.
Преюдиція - це встановлене процесуальним законом правило (нетиповий нормативний припис) звільнення від доказування обставин, встановлених в мотивувальній частині рішення суду у цивільній, господарській, адміністративній справі, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини або постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, вироком, іншим кримінально-процесуальним актом, коли в силу закону завершення провадження по кримінальній справі не може бути закінчене постановленням вироку про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої їх ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно або неповно, та не має права їх тлумачити на власний розсуд.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому, будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази під час провадження у справі відсутні і не встановлені.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є доведеною.
Підстав для застосування положень ст. 39-1 КУпАП, а саме для направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, з урахуванням наявних матеріалів справи, її фактичних обставин, судом не встановлено.
Проте, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП стягнення за справами, підвідомчими суду, може бути накладено не пізніш як через 3 місяці з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому - не пізніше 3 місяців з дня його виявлення.
Як встановлено судом, події описані в протоколах про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП мали місце 10.07.2024 року та 18.07.2024 року, проте із незалежних від суду підстав справа не була своєчасно розглянута, в зв'язку з чим сплили строки визначені ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному права на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно з п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП.
За викладених обставин провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю відповідно до п. 7 ст. 247, п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Вирішуючи питання про відшкодування шкоди заподіяної адміністративним правопорушенням, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 40 КУпАП, якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Відшкодування шкоди відбувається в порядку, передбаченому главою 82 Цивільного кодексу України.
Відшкодування майнової шкоди в порядку цивільного судочинства вирішується за правилами статті 22 ЦК України, відповідно до яких особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
В даному випадку розмір майнової шкоди має доводитися з дотриманням принципів цивільного судочинства, які КУпАП не містить, а тому відповідно до частини 3 статті 40 КУпАП питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, а також того, що вирішення питання про відшкодування винним майнової шкоди є правом суду, а не обов'язком, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо вирішення питання про відшкодування шкоди заподіяної ОСОБА_2 в межах розгляду даної справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи зазначене, суд при розгляді даної справи не вбачає підстав вирішення питання про матеріальні збитки та роз'яснює право ОСОБА_2 , в разі їх наявності звернення з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 38, 39-1, 40, ст. 173-2, 212-213, 227, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови, - без змін, чи зміні постанови.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда О. В. Галаган