Справа № 344/21373/24
Провадження № 2-о/344/576/24
04 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Домбровської Г.В.,
секретаря с/з Стефанюк Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
ОСОБА_1 звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , яким просить визначити строком на 6 місяців наступні тимчасові обмеженням прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов'язків:
заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання ОСОБА_1 строком на 6 місяців;
заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання ОСОБА_1 строком на 6 місяців;
заборонити ОСОБА_2 вести з ОСОБА_1 листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців;
заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_2 , який є колишнім чоловіком ОСОБА_1 , регулярно перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, вчиняє психологічне та економічне насильство щодо неї, ОСОБА_1 , ображає словесно, погрожує їй фізичною розправою, принижує та залякує, що становить небезпеку для її життя і здоров'я. Поведінка кривдника є неадекватною, він постійно перебуває у агресивному стані.
Відповідно до приписів ч. ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Заявник на адресу суду подала заяву, в якій підтримала її у повному обсязі, просила задовольнити.
Представник заінтересованої особа ОСОБА_2 в поданій до суду заяві просив застосувати мінімальні обмеження прав ОСОБА_2 , посилаючись на те, що заінтересована особа бажає примиритися із заявницею.
Проаналізувавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є колишнім подружжям, шлюб між якими розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2024 року у справі № 344/15588/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122108977).
Від шлюбу у них є двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У поданій до суду заяві заявник посилається на те, що незважаючи на розірвання шлюбу між заявницею та заінтересованою особою, останній чинить різні форми домашнього насильства, зокрема, психологічне та економічне, щодо заявниці, поводить себе агресивно.
У зв'язку із застосуванням ОСОБА_5 домашнього насильства стосовно нього неодноразово виносилися термінові заборонні приписи стосовно кривдника.
Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно ч 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Згідно пункту 14 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року винесеній у справі №754/6995/19 зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як наголошує ч.2 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 відповідає критерію особи, яка зазнала домашнього насильства.
Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, терміновими заборонними приписами, які виносилися стосовно ОСОБА_5 (від 08.02.2024 року, 17.05.2024 року, 22.06.2024 року, 31.08.2024 року), постановою ГБВ №171584 від 30 березня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення.
Такж заявницею додано до заяви скріншоти переписки ОСОБА_2 в мобільному месенджері, зі змісту якого вбачається агресивний характер спілкування ОСОБА_2 .
Зважаючи на все зазначене вище, Суд знаходить підстав для часткового задоволення заяви, у зв'язку з частковою доведеністю заявником обставин, викладених у змісті поданої нею заяви та доведеність того, що ОСОБА_2 підпадає під ознаку кривдника відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
В ході розгляду справи Судом встановлено правові підстав для видачі обмежувального припису, оскільки заявником наведено конкретні обставини та надано докази на підтвердження вчинення заінтересованою особою систематичного домашнього насильства у розумінні вищевказаних положень закону, що має наслідком задоволення заяви про видачу обмежувального припису в частині вимог про зобов'язання ОСОБА_2 вести з ОСОБА_1 листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборони ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
В частині вимог про заборону ОСОБА_2 перебувати в місці проживання ОСОБА_1 та наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання ОСОБА_1 Суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки зазначене у заяві місце проживання заявниці - квартира по АДРЕСА_1 - згідно інформації з Державного реєстру речових прав придбана у 2011 році, тобто в період укладеного шлюбу, а тому на даному етапі Суд не вбачає підстав для обмеження права власності ОСОБА_2 щодо його власності.
Таким чином, вимоги заявниці щодо покладення на кривдника зазначених у прохальній частині її заяви обов'язків заборони листування та розшукування є підставними; заявник обґрунтовано звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису в цій частині, і її права мають бути захищенні судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, однак строком на 3 місяці, чого, на думку Суду буде достатньо для усунення відповідних ризиків.
На підставі досліджених доказів, які підтверджують факт застосування психологічного насильства, та свідчать що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними, у відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оцінюючи сам вид насильства (психологічне та фізичне), ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд приходить до висновку про задоволення заяви про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 строком на 3 місяці, якого, на думку Суду, є достатньо для того, щоб змінити поведінку кривдника за конкретних обставин.
Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 350-1, 350-6 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким строком на 3 місяці визначити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, а саме:
заборонити ОСОБА_2 вести з ОСОБА_1 листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб строком на 3 місяці;
заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 3 місяці.
В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 06.12.2024 року.
Суддя Домбровська Г.В.