Справа № 216/8393/24
провадження №2/216/3155/24
02 грудня 2024 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Бутенко М.В.
за участю:
секретаря судового засідання Кравець А.С.
без участі сторін та без застосування технічного запису
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав малолітньої дитини, третя особа: служба у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради міста Кривий Ріг , -
До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав малолітньої дитини, третя особа: служба у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради міста Кривий Ріг.
Просить суд постановити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.11.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій просить суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, та просить задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, суду предоставлено нотаріально завірену заяву від імені ОСОБА_2 про розгляд справи без подання нею відзиву на позовну заяву, доповнень та додаткових пояснень, за наявними у справі матеріалами. В заяві стороною відповідача надані письмові пояснення щодо суті позовних вимог.
Представник третьої особи - начальник служби у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної у місті ради Костя Р.З. в судове засідання не з'явився, надав до матеріалів справи заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, та додатково надав суду висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 17.06.2015 року рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу у справі №211/3248/15-ц було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 04.08.2012 року Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №430, що підтверджується копією рішення суду.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася спільна донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 01 серпня 2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про народження, яка мешкає разом із Позивачем, самостійно ним виховується та повністю перебуває на його утриманні.
Мати дитини, ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні та утриманні спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка з січня 2015 року проживає окремо від позивача та дитини. Останнє відоме позивачу місце проживання відповідачки: АДРЕСА_1 .
Починаючи з жовтня 2020 року позивач взяв на себе всі батьківські зобов'язання, самостійно виховує та утримує малолітню доньку, яка на даний час проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач не судимий, не зловживає алкоголем та тютюном, не вживає наркотики, веде моральний та здоровий спосіб життя. У позивача нормований робочий день. З роботодавцем у нього укладений трудовий договір, який передбачає своєчасну виплату заробітної плати.
Позивач любить свою доньку і спроможний забезпечити її всім необхідним. Дитина відвідує школу, облікована в медичних установах, забезпечена харчуванням, ліками, одягом, позивач піклується про стан її здоров'я, водить її на медичні обстеження, займається її навчанням та розвитком, як духовним так і фізичним. Позивач постійно слідкує за станом здоров'я дитини, її психічним, соціальним та фізичним розвитком, виховує та піклується про неї, у них із донькою стійкий психологічний контакт, прив'язаність один до одного.
На сьогоднішній час пройшло більше 4 років з того часу, як мати, ОСОБА_3 , перестала приймати будь-яку участь в житті та вихованні доньки, не турбується про неї, не цікавиться її станом здоров'я, матеріальну допомогу не надає. Відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не піклується про її здоров'я, фізичний та духовний розвиток, не спілкується з нею взагалі. За останньою інформацією в найближчий час збирається переїжджати жити за кордон на постійне місце проживання.
Відповідачка, як мати, фактично самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, не бере участі у матеріальному утриманні дитини. Відповідачка живе своїм життям, останні 4 роки не приймає в житті дитини ніякої участі, спілкується з нею лише іноді. Позивач вважає, що Відповідачка надає дитині материнського тепла та турботи, не приділяє їй стільки уваги, скільки вона потребує. Поведінка Відповідачки свідчить про її байдужість до дитини.
Як визначено статтею 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з положеннями статей 150, 151, 155, 157 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частиною 1 статті 164 Сімейного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.
Зокрема згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За змістом роз'яснень, викладених у п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідачка ОСОБА_2 , не виконує свої батьківські обов'язки по вихованню та утриманню дитини, починаючи з жовтня 2020 року. Дитиною повністю опікується позивач. Мати спілкується з дитиною дуже рідко і тільки коли сама цього бажає. З жовтня 2020 року Відповідачка не вчинила будь-яких дій, які б свідчили про її прагнення зберегти свої батьківські права, змінити своє ставлення до дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі частиною першою статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сімейним кодексом України визначено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до ст. 181 СК України.
Відповідно до ст. ст. 181, 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 у редакції Законів № 2901-IV від 22 вересня 2005 року, № 2037-VIII від 17 травня 2017 року).
Частинами першою та другою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно роз'яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною 3 статті 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, сукупністю усіх доказів у справі, суд приходить до переконання, що відповідачка не цікавиться вихованням своєї дитини та її духовним розвитком, не надає належного матеріального забезпечення, яке б забезпечувало дитині належне утримання, не бере участь у вихованні дитини, що свідчить про втрату інтересу відповідачки до її дитини, суд вважає доцільним позбавити відповідачку батьківських прав, та стягнути аліменти на утримання дитини, оскільки законних підстав для звільнення відповідачки від обов'язку утримання неповнолітньої дитини судом не встановлено.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином виходячи з обов'язку батьків утримувати дітей, конституційного права особи на прожитковий мінімум, суд вважає, що є підстави для призначення аліментів в заявленому стороною позивача розмірі з дати пред'явлення позову згідно вимог ч. 1 ст. 191 СК України.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Датою подачі позову є 29.11.2024 року, і саме з цієї дати підлягають стягненню аліменти на утримання дитини.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць згідно із положеннями статті 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Таким чином, позивач є звільненим від сплати судового збору що до вимоги, що стосується стягнення аліментів .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1211,20 грн. по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1211,20 грн. по сплаті судового збору за подання ним позову про позбавлення батьківських прав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 133,141,263, 265, 430, 354-356 ЦПК України, керуючись ст. 51 Конституції України,ст. ст. 19, 105, 110, 112, 113, 141, 150, 152, 155, 161, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав малолітньої дитини, третя особа: служба у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради міста Кривий Ріг - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу) Відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову (з 29.11.2024 року) і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду про стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Дніпровський Апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя: (підпис) М.В. БУТЕНКО
З оригіналом згідно. Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної
справи № 216/8393/24. Станом на ______________ року, рішення не набрало чинності.
Копія рішення видана ______________ року.
Суддя: М. В. БУТЕНКО
Секретар: