Справа № 199/4354/24
(2/199/2328/24)
04.12.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки,-
У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Макаренко О.А. надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв'язку із несплатою судового збору.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що клопотання адвоката Макаренка О.А. підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Звертаючись із позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» просить:
?визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю ФК «Дніпрофінансгруп» право іпотекодержателя за Договором №291/1-Н від 03.02.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петренко К.В., реєстровий №407, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» (право вимоги за яким перейшло до ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі договору про відступлення прав вимоги №GL48N718070_І_3 від 17.07.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстровий №509) щодо іпотечного майна - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
?звернути стягнення на предмет іпотеки на домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №8/2006/840-К/291-Н від 03.02.2006 року, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем - ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп».
Предметом позову у цій справі є звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №8/2006/840-К/291-Н від 03 лютого 2006 року.
У постанові від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17 (провадження №12-76гс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Тобто, вимога про визнання права іпотекодержателя має майновий характер.
До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 (провадження №12-36гс20) та у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі №758/5118/21.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України "Про іпотеку").
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина четверта статті 33 Закону України "Про іпотеку").
За змістом статей 36-38 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто задовольнити свої майнові вимоги, забезпечені іпотекою, шляхом позасудового врегулювання. Таке позасудове врегулювання може бути вчинене у формі передачі іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Поряд із цим статтями 39 та 41 Закону України "Про іпотеку" врегульовано порядок реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, за рішенням суду.
Отже, на підставі договору іпотеки іпотекодержатель має право ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку з посиланням на обставини щодо невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання або в позасудовому порядку, внаслідок чого право власності іпотекодавця на майно може припинитися в порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".
Тобто, задоволення судом позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя надає позивачу можливість у майбутньому в разі порушення боржником основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою, звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому або позасудовому порядку, а наслідком такого звернення буде набуття іпотекодержателем майна - самого предмета іпотеки у разі передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або грошових коштів у разі реалізації предмета іпотеки.
З метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного обороту, насамперед інтересів кредитора, глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, шляхом застави майна.
Вказаний інститут цивільного права спрямований, зокрема, на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору.
Звідси іпотека як окремий вид застави гарантує саме майнові інтереси боржника та кредитора за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
Тобто вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов'язана з майновим інтересом, що свідчить про її майновий характер.
Отже, позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі №906/1026/22, провадження №12-33гс23.
У постанові від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов».
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становила 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 (провадження №12-36гс20) зазначила, що «порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір».
У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Судовий збір із позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17, провадження №12-76гс18)» (пункти 49-56 постанови).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17 (провадження №12-76гс18) вказано: «За пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
За статтею 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців; у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки; у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки; у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік; у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов» (пункти 8.11-8.13 постанови).
У вказаній позовній заяві, позивач визначив ціну позову у розмірі 309878,00 грн., що становить вартість предмета іпотеки - домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , відповідно до договору іпотеки №291/1-Н від 03.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петренко К.В., реєстровий №407.
Водночас, відповідно до витягу з додатку №1 до договору №GL48N718070_І_3 від 17.07.2020 року, сума заборгованості за договором кредиту №8/2006/840-К/291-Н від 03 лютого 2006 року станом на 17 липня 2020 року становить 73 326,83 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 1 999 901,30 грн..
При цьому, позивач звернувся до суду, у тому числі з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме домоволодіння АДРЕСА_2 , у рахунок погашення зазначеної вище суми кредитної заборгованості.
У постанові Верховного Суду від 21.08.2024 року по справі №203/2807/22 зазначено, що у справах про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок кредитної заборгованості судовий збір обраховується із суми заборгованості, в рахунок якої позивач просить звернути стягнення.
Таким чином, позивачу необхідно визначитися із ціною позову та доплатити суму судового збору за дві позовні вимоги майнового характеру, яку необхідно внести на відповідний рахунок судового збору, за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/АНД р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувачаUA748999980313101206000004627; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська (назва суду, де розглядається справа).
З урахуванням вищевказаного, вважаю необхідним залишити дану позовну заяву без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків, з метою приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. ст. 175-177 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175,177,185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки, залишити без руху та надати строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до ч.13 ст.187 ЦПК України, у випадку не усунення зазначених недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Якименко Л.Г.