Справа № 522/19360/24
Провадження №2-о/523/645/24
"15" листопада 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17, матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про видачу обмежувального припису.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04.11.2024 року матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, передані Суворовському районному суду м.Одеси за підсудністю.
Поданою заявою, ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис, яким вжити заходи тимчасового обмеження прав стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк шість місяців та покласти на нього наступні тимчасові обмеження:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
3) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
4) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування заяви вказано, що вона ОСОБА_1 перебувала у стосунках зі своїм співмешканцем гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з липня 2023 року по червень 2024 року. Біля 2-ох місяців вони мешкали разом у орендованій нею квартирі, за адресою АДРЕСА_1 . Спільних дітей, майна, та інших зобов'язань один перед одним вони не мають. Під час спільного проживання гр. ОСОБА_2 почав зловживати алкогольними напоями, став агресивним по відношенню до неї, усіляко залякував, вдавався до словесних образ та принижень, яке виражалось у жестах, ігноруванні, створення відчуття штучної провини, акцентуванні уваги на її недоліках. Також гр. ОСОБА_2 , вчиняв відносно неї і фізичне насильство, а саме, завдавав її тілесних ушкоджень, в тому числі у місцях скупчення людей. Поведінка гр. ОСОБА_2 , призводила її до нервових зривів, а також сильному психічному пригніченню, що вона боялась звертатись до правоохоронних органів із письмовими заявами. 28.08.2024 року гр. ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_2 вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, у зв'язку з чим відносно гр. ОСОБА_2 , були складені матеріали про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Вказані матеріали розглядалися Приморським районним судом м. Одеси. В ході судового розгляду гр. ОСОБА_2 , був визнаний винним у вказаному правопорушенні.
Наразі, гр. ОСОБА_2 , продовжує вчиняти відносно неї психологічний тиск, а саме, постійно дзвонить та пише у месенджерах, в тому числі і погрожує. Приїжджає до місця її роботи та слідкує за нею.
Враховуючи вищевикладене, через поведінку гр. ОСОБА_2 , вона живе у постійному страху і очікуванні нових протиправних дій з його боку, що впливає на її психологічний стан.
Ухвалою суду від 14.11.2024 року провадження у справі було відкрито та призначено заяву до розгляду в порядку окремого провадження на 15.11.2024 року.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом надіслання смс повідомлення, враховуючи вимогу ч.2 ст. 350-5 ЦПК України про розгляд справи про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин. Про причини неявки суд не сповістила, будь-яких заяв або клопотань до суду не подавала.
Заінтересована особа ОСОБА_2 до суду не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб сайті суду, в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України, враховуючи вимогу ч.2 ст. 350-5 ЦПК України про розгляд справи про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин.
Згідно п.2 ч.1 ст. 350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Враховуючи належне повідомлення заявника та заінтересованої особи про дату, час та місце розгляду справи, вимоги ч.2 ст. 350-5 ЦПК України про розгляд справи про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у їх відсутність.
Відповідності до п. 1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд, дослідивши матеріали заяви про видачу обмежувального припису, дійшов наступного висновку.
Так, надіслані на адресу суду матеріали містять тільки заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису. Зі змісту наданої заяви, вбачається, що будь яких додатків до заяви заявником не надано.
В підтвердження вчинення заінтересованою особою ОСОБА_2 домашнього насильства, заявником ОСОБА_1 суду не надано.
Отже, подана заява не дає можливості достеменно встановити дійсні обставини які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів, за наслідком вчинення протиправних дій гр. ОСОБА_2 .
Вирішуючи справу суд виходить із наступного.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, провадження № 61-4830св19; від 26 вересня 2019 року у справі №452/317/19-ц, провадження № 61-12915св19; від 17 червня 2020 року у справі №509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі №753/17743/19, провадження № 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі №570/2528/20, провадження № 61-16103св20, від 03 серпня 2021 року у справі №761/27704/20.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
У даному випадку, з огляду на встановлені судом обставини, заявником ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_2 систематично домашнього насильства відносно неї.
Суд вважає за необхідне зазначити, що судом не встановлено не лише фактів, що ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насилля за ст. 173-2 КУпАП, а і фактів звернення заявника до правоохоронних органів з цього приводу.
Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
За таких обставин, враховуючи, що суду не надано достатніх, належних, допустимих та переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства заінтересованою особою відносно заявниці, настання наслідків його вчинення, суд приходить до висновку, що заява про видачу обмежувального припису не підлягає задоволенню.
В той же час, відмова у задоволення даної заяви не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду з аналогічною заявою, із доданням додаткових доказів.
За правилами ст. 350-5 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
У силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст. 1, 2, 5, 10-13, 76-80, 81, 89, 241, ст. 247, 258, 263-265, 268, 273, 293-300, 350-1, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Повний текст рішення суду складено 29.11.2024 року, у зв'язку із навчанням судді Далеко К.О. в Національній школі суддів України в період з 18.11.2024 по 22.11.2024 включно, а також у зв'язку із періодичною та тривалою відсутністю в суді світла.
Суддя К.О. Далеко