ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
29 жовтня 2010 року 11:22 № 2а-11886/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:
позивача: Дубіковського В.А.;
відповідача: не з'явились
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Літанія”
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва
проскасування податкового повідомлення-рішення
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
11 серпня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Літанія” (далі по тексту -позивач, ТОВ “Літанія”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2010 року № 0012271510/0.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-11886/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14 жовтня 2010 року.
14 жовтня 2010 року розгляд справи відкладено на 29 жовтня 2010 року.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представники відповідача в судові засідання не з'явились, хоча про день, час та місце судового розгляду, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва повідомлено належним чином.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
16 липня 2010 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0012271510/0, яким ТОВ “Літанія” за порушення абзацу “б” підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, абзацу другого пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170,00 грн., в тому числі 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 16 липня 2010 року №0012271510/0 прийнято на підставі акта від 30 червня 2010 року №4943-15/32663240 “Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності” (далі по тексту -Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем абзацу “б” підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, абзацу другого пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме не подання декларації з податку на прибуток підприємства за І-ий квартал 2010 року з граничним строком подання 10 травня 2010 року.
Позивач заперечує проти висновків Акту перевірки, посилаючись на те, що ним 09 квітня 2010 року поштою з повідомленням про вручення на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва направлена декларація з податку на прибуток підприємства за І-ий квартал 2010 року. На підтвердження факту направлення податкової звітності позивачем надано копію повідомлення від 09 квітня 2010 року за №10959071 про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 12 квітня 2010 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), -протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, -протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), -до 1 квітня року, наступного за звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Згідно абзацу другого пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.
Підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.
У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.
Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примірник податкової декларації.
Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.
Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно зазначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.
Так, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем до суду надано копії повідомлення від 09 квітня 2010 року за № 10959071 про вручення поштового відправлення посадовій особі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з відміткою про вручення 12 квітня 2010 року.
Будь-яких доказів на спростування позовних вимог підприємства окрім Акту перевірки відповідачем під час розгляду справи суду не надано.
Таким чином, на думку суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Літанія” своєчасно та у спосіб визначений чинним законодавством виконало свій обов'язок щодо направлення на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва декларації з податку на прибуток підприємства за І-ий квартал 2010 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2010 року № 0012271510/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Літанія” підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Літанія” задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 16 липня 2010 року №0012271510/0.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Літанія” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко
Постанову складено в повному обсязі та підписано 08 листопада 2010 року.