Справа № 2-10286/10
02 вересня 2010 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова в складі
головуючого судді Сугачової О.О.,
за участю секретаря Нечаєвої К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі УПФ) стосовно відмови в проведені перерахунку пенсії згідно ч.4 ст. ст. 50, 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за інвалідністю згідно ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком, розмір якої визначається ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та забезпечити її виплату, починаючи з 01.11.2006р. у зв'язку із збільшенням розміру мінімальної пенсії за віком та стягнути з УПФ в Московському районі м. Харкова заборгованість з виплати належної позивачу державної пенсії в мінімальному розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду. Заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальних пенсії за віком, виходячи із визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати, у зв'язку з переглядом їх призначень та нарахувань з 01.11.2006р. по 19.05.2009р.
Обґрунтовуючи свої доводи позивач зазначив, що має ІІІ групу інвалідності, причиною якої є професійне захворювання, отримане внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок ЧАЕС та перебуває на обліку, отримуючи пенсію за інвалідністю в УПФ Московського району м. Харкова. Відповідачем виплачувалася позивачу основна пенсія та додаткова пенсія в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки розмір отриманої пенсії значно нижчий. Позивач звертався до відповідача про здійснення перерахунку пенсії, однак відповіддю від 29.03.2010р. у перерахунку пенсії відмовлено.
Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити.
Сторони звернулися до суду із клопотанням про розгляд справи у їх відсутності, в зв'язку з чим, суд вирішив розглянути справу на підставі наданих доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи та надані суду докази надійшов до наступного.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з на обліку в УПФ Московського району м. Харкова та отримує пенсію по 3 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відноситься до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Такі обставини підтверджуються довідкою про інвалідність позивача, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсійним посвідченням (а.с. 8,9).
Позивач звернувся до УПФ Московського району м. Харкова із заявою про перерахунок пенсії 22.03.2010р., отримавши листа № 68/І-3 від 29.04.2010р., яким останньому відмовлено в призначені та перерахунку основної та додаткової пенсії (а.с. 6,7).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам 1 групи - 100% мінімальної пенсії за віком; - інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком; - інвалідам 3 групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 54 ЗУ України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: - по 1 групи інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; - по 2 групи інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; - по 3 групи - 6 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії для позивача є мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначається у ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім того, який передбачає ця норма Закону.
Таким чином, суд вважає, що при призначені позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідач повинен керуватись не Постановою Кабінету Міністрів України, які повинні передбачати лише порядок обчислення пенсії, не змінюючи при цьому їх розміру, встановленого Законом, а вимогами ст.ст. 50 та 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», беручи при цьому для розрахунку
мінімальну пенсію за віком, розмір якої визначається у ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, судом встановлено, що позивачу з 01.11.2006р. пенсія по інвалідності та додаткова пенсія призначаються та виплачуються відповідачем у розмірі меншому ніж це передбачено у ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28.02.1991р., за виключенням періоду з 01.01.2008р. до 22.05.2008р., коли дії відповідачів відповідають чинному законодавству, оскільки до ЗУ «Про держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в ст. ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 були внесені зміни в частині розміру пенсій та зменшений розмір пенсійних гарантій. Вказані зміни визнані неконституційними за рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р.
Далі, оскільки у відповідності до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним судом, тому відповідач з 22.05.2008р. під час обчислення пенсії позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції ЗУ від 06.06.1996р. та ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції ЗУ від 05.10.2006р.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача в частині визначення розміру пенсії по інвалідності та додаткової пенсії в розмірі меншому ніж передбачено законом, та в частині зобов'язання відповідача здійснити такий перерахунок розміру пенсії з 01.11.2006р. до 01.01.2008р. та з 22.05.2008р. до дати визначеної позивачем, тобто до 19.05.2009р.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленому законом.
Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключено законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Щодо заяви відповідача про відмову в позові через пропущення строків, передбачених ст.ст. 99,100 КАС України для звернення до адміністративного суду, то суд вважає, вказані заперечення необґрунтованими, оскільки, у відповідності до положень ч.2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Керуючись ст.ст. 4,10,11,27,60,88,209,212-215 ЦПК України, ст..ст.15,16 ЦК України -
19, 46, 92, 152 Конституції України, ст.ст. 50, 54 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008рік-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова щодо визначення розміру пенсії по інвалідності та додаткової пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2006р. по 01.01.2008р. та з 22.05.2008р. по 19.05.2009р. в розмірі меншому ніж передбачено законом протиправними.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати з 01.11.2006р. по 01.01.2008р. та з 22.05.2008р. по 19.05.2009р.
В іншої частині в задоволені позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі протягом десяти днів з дня оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отамання копії цього рішення.
Суддя