< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
17 листопада 2010 р. Справа № 2а-21704/10/0570
Нарадча кімната
м.Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Ушенка С.В.,
суддів Стойки В.В., Бойка М.І.,
при секретарі Кутафіній К.Ю.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),
представника відповідача Носовського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України у справах національностей та релігій про скасування Рішення суб”єкта владних повноважень та зобов”язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного муду з позовом до Державного комітету України у справах національностей та релігій про скасування рішення про відмову у наданні статусу біженця від 05.08.2010р. № 292-10 та зобов'язання прийняти рішення про надання статусу біженця в Україні.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірну відмову відповідача у наданні йому статусу біженця при наявності для цього встановлених законом умов.
Представник відповідача у письмових запереченнях та під час розгляду справи проти позовних вимог заперечував, вважає, що рішення відповідачем прийняте обґрунтовано, з урахуванням вимог Закону України «Про біженців».
У судовому засіданні представник позивача надав письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправним Рішення відповідача від 05.08.2010р. № 292-10 та зобов”язати його повторно розглянути заяву про надання позивачу статусу біженця з урахуванням обставин, які стали підставою для скасування судом Рішення від 05.08.2010р. № 292-10. Представник позивача підтримав позов з урахуванням уточнень, надав пояснення, аналогічні викладеним в ньому, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні посилався на правомірність прийнятого рішення щодо відмови позивачеві у наданні статусу біженця за відсутності на те законних підстав. Просить у задоволенні позову, з урахуванням уточнень, відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи і перевіривши їх наявними в ній доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Правовий статус біженця в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, державні гарантії захисту біженців визначає Закон України «Про біженців» від 21 червня 2001 року № 2557-III із змінами та доповненнями (надалі Закон).
Відповідно до абзацу 2 статті 1 зазначеного Закону біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Державний комітет України у справах національностей та релігій є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 201.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про біженців» органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах міграції. До компетенції цих органів, зокрема, належить прийняття заяв від іноземців та осіб без громадянства про надання їм статусу біженця у порядку, передбаченому цим Законом.
Судом встановлено, що 02.02.2010р. позивачем до сектору міграційної служби у Донецькій області була подана заява про надання статусу біженця. Позивач є громадянином Республіки Бангладеш, за національністю - бенгалець, за віросповіданням - православний християнин. 18.11.2008р. прийняв православне християнство та 26.11.2008р. обвінчаний з дружиною у храмі Пресвятого Сергія Радонежського у с. Богородичне за православно-християнськими традиціями. Причиною необхідності отримання статусу біженця позивач визначає побоювання стати жертвою через релігійні переконання.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус біженців» розгляд заяви про надання статусу біженця здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. У разі потреби строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більше ніж до трьох місяців. Працівником органу міграційної служби проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, повідомленої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів орган міграційної служби має право звертатися з відповідними запитами до органів внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника відповідача, з позивачем були проведені співбесіди, результати яких викладені у відповідних протоколах.
Згідно зі статтею 13 вищезазначеного Закону документи, отримані або підготовлені органом міграційної служби під час розгляду заяви, долучаються до особової справи заявника. Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про надання їй статусу біженця, орган міграційної служби готує письмовий висновок щодо надання або відмови у наданні статусу біженця. Особова справа заявника разом з письмовим висновком органу міграційної служби, який розглядав заяву, надсилається до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції для прийняття остаточного рішення за заявою.
За результатами співбесіди та вивчення наданих позивачем доказів, сектором міграційної служби в Донецькій області в порядку повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про біженців», зроблений висновок щодо доцільності прийняття рішення про надання статусу біженця громадянину Республіки Бангладеш ОСОБА_2, після чого особова справа позивача була направлена відповідачеві для прийняття остаточного рішення.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про біженців» рішення за заявою про надання статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції може вимагати додаткової інформації від органу міграційної служби, який здійснював розгляд заяви. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, потреби у встановленні справжності і дійсності документів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, особова справа якої розглядається.
Рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій від 5 серпня 2010 року № 292-10 позивачеві відмовлено в наданні статусу біженця згідно абзацу п”ятого статті 10 Закону України «Про біженців», як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні.
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону, особі може бути наданий статус біженця у разі побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Умови, за яких статус біженця не надається, встановлені статтею 10 Закону, відповідно до якої статус біженця не надається особі:
- яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;
- яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;
- яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;
- стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні;
- яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;
- яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).
Будь-яка із зазначених умов під час вирішення питання щодо надання статусу біженця позивачеві відповідачем не була встановлено, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.
Судом встановлено, що спірне рішення прийнято відповідачем на підставі висновку заступника директора Департаменту у справах біженців та притулку Державного комітету України у справах національностей та релігій без номеру і дати.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, спірне рішення було прийнято з урахуванням того, що в повідомлених позивачем обставинах є певні протиріччя.
Суд вважає, що наявність даного висновку в особовій справі особи, яка подала заяву про надання їй статусу біженця, не передбачена Законом України «Про біженців», внаслідок чого даний висновок не може бути прийнятий судом до уваги як обґрунтування підстав для відмови позивачу у наданні йому статусу біженця.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про біженців» до заяви про надання статусу біженця додаються документи і матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття такого статусу.
Зазначеною нормою не встановлено обов'язковості подання таких документів; крім того, суд враховує, що надання таких документів може бути взагалі неможливо в силу обставин, які склались у особи, яка шукає притулку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що основним критерієм у визначенні статусу біженця є обґрунтоване побоювання особи стати жертвою переслідувань.
За даними Всесвітньої мережі Інтернет щодо умов перебування і релігійної обстановки у Республіці Бангладеш, у країні мають місце кроваві злочини проти християн, акції насильства та озброєні напади, що не розголошується керівництвом країни і засобами масової інформації.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що побоювання позивача стати жертвою переслідувань по релігійним мотивам в Республіці Бангладеш обґрунтовані, а відповідач не довів неможливості переслідування позивача з боку осіб, які не контролюються органами державної влади Республіки Бангладеш.
Приймаючи до уваги, що згідно положень Закону України «Про біженців» не має значення, чи склалися обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за однією з вищенаведених умов чи за декількома, суд приходить до висновку, що належність позивача до певного віросповідання (православний християнин), може бути обґрунтованою умовою побоювання стати жертвою переслідування за релігійними переконаннями.
Таким чином, враховуючи позитивний висновок сектору міграційної служби, наданий в межах компетенції та повноважень, визначених Законом України «Про біженців», суд вважає, що спірне рішення відповідачем прийнято необґрунтовано.
Встановивши обставини справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити, скасувати рішення Державного комітету у справах національностей та релігій від 5 серпня 2010 року № 292-10 про відмову у наданні статусу біженця громадянинові Республіки Бангладеш ОСОБА_2 та зобов”язати Державний комітет у справах національностей та релігій повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_2 статусу біженця в Україні з урахуванням обставин, які стали підставою для скасування судом Рішення від 05.08.2010р. № 292-10.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державного комітету України у справах національностей та релігій про визнання протиправним рішення суб”єкта владних повноважень та зобов”язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним Рішення Державного комітету у справах національностей та релігій від 5 серпня 2010 року № 292-10 про відмову у наданні статусу біженця громадянинові Республіки Бангладеш ОСОБА_2.
Зобов”язати Державний комітет у справах національностей та релігій повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_2 статусу біженця в Україні з урахуванням обставин, які стали підставою для скасування судом Рішення від 05.08.2010р. № 292-10.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 17 листопада 2010 року в присутності представників сторін.
Постанову у повному обсязі складено 22 листопада 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя Ушенко С. В.
Судді Стойка В. В. Бойко М.І.