Справа № 309/5305/24
Провадження № 1-кс/309/823/24
06 грудня 2024 року м. Хуст
Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024071050000654 від 29.11.2024 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України про арешт тимчасово вилученого майна,-
Слідчий слідчого відділення Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024071050000654 від 29.11.2024 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України звернувся в суд з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
У клопотанні зазначено, що 29.11.2024 приблизно о 03.30 годин невідома, особа знаходячись біля приміщення відділення обслуговування громадян №7 Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке розташоване у АДРЕСА_1 розбила каменем вікно, після чого через отвір у розбитому склі залила легкозаймисту суміш, яку підпалила. Внаслідок пожежі, відбулось незначне пошкодження пластикового профілю вікна та сміттєвого баку, який знаходився в середині приміщення будівлі.
03.12.2024 в ході огляду місця події, який проводився в АДРЕСА_1 у приміщенні номеру 4 готелю «Ластівочка» у будівлі автовокзалу, де у період часу із 28.11.2024 по 29.11.2024 проживали особи, які можуть бути причетними до вчинення даного злочину було виявлено та вилучено: слідові таблиці із папілярними лініями пальців рук та матерії №1, АДРЕСА_2 , дві ковдри та дві подушки із правого та лівого ліжка, упаковано у чотири окремі поліетиленовому пакети, прозору пляшку із рідиною та написом «МОРШИНСЬКА», упаковано у спеціальний пакет № WAR1755732, дві шкарпетки чорного кольору упаковані у паперовий конверт, пластикову тарілку білого кольору упаковану у паперовий конверт.
Посилаючись на те, що вилучені речі є речовими доказами у кримінальному провадженні, із якими необхідно провести ряд слідчих дій, експертиз, та згідно п.4 ст. 2 ст. 167 КПК України відповідають критеріям тимчасово вилученого майна, однак в разі не накладення арешту їх необхідно негайно повернути, згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, особі у якої вилучено, що може привести до втрати чи знищення речових доказів, то просить накласти на дані речі арешт.
В судове засідання слідчий слідчого відділення Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_3 не з'явився, розгляд справи просить здійснювати без його участі.
В судове засідання представник готелю «Ластівочка» не з'явився, будучи належним чином повідомленим про місце і час судового засідання за допомогою надіслання повістки на електронну адресу.
На підставі ст. 172 ч.1 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання у відсутності учасників кримінального провадження, які не з'явилися.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу.
При цьому, слідчим суддею шляхом дослідження матеріалів провадження у порядку ст. 94 КПК України встановлено, що таке майно дійсно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно зберегло на собі його сліди.
Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
Враховуючи, що речі про які йде мова у клопотанні, відповідають критеріям, які визначені в ст. 98 КПК України, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, є речовими доказами у справі, відповідають критеріям тимчасово вилученого майна, то наявні підстави для накладання на них арешту.
Керуючись ст.ст. 132, 170-173,175, 309 КПК України слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого відділення Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024071050000654 від 29.11.2024 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України про арешт тимчасово вилученого майна - задоволити.
Накласти арешт на: слідові таблиці із папілярними лініями пальців рук та матерії АДРЕСА_3 , дві ковдри та дві подушки із правого та лівого ліжка, упаковано у чотири окремі поліетиленовому пакети, прозору пляшку із рідиною та написом «МОРШИНСЬКА», упаковано у спеціальний пакет № WAR1755732, дві шкарпетки чорного кольору упаковані у паперовий конверт, пластикову тарілку білого кольору упаковану у паперовий конверт.
В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого слідчого відділення Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 та прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Повний текст ухвали виготовлено 06 грудня 2024 р.
Слідчий суддя
Хустського районного суду: ОСОБА_1