Справа № 308/19076/24
05 грудня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024078030001143 від 23.11.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України про накладення арешту на майно,-
Прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024078030001143 від 23.11.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно..
В обгрунтування вимог клопотання прокурор посилається на те, що 22 листопада 2024 року, надійшло повідомлення від працівника ДОП Ужгородського РУП, про те, що за адресою АДРЕСА_1 , під час перевірки у гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено речовину подібну до наркотичної
23.11.2024 відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024078030001143 з визначенням правової кваліфікації кримінального правопорушення ч. 1 ст. 309 КК України.
В ході огляду місця події від 22.11.2024 року в чергову частину Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області надійшло повідомлення, про те, що в АДРЕСА_1 під час перевірки громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено та вилучено зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка упакована до спец пакету НПУ PSP 1470093 та зіп-пакети з трьома таблетками синього кольору, які упаковано до спец пакету НПУ PSP 1470084, мобільний телефон «Айфон» упаковано до паперового конверту НПУ, конверт з етикеткою «Нова Пошта» упаковано до паперового конверту НПУ.
23.11.2024 за адресою: м.Ужгород, вул. Карпатської України, 10 А проведено огляд транспортного засобу марки «Ауді» E-Tron д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та за допомогою, якого останні планував транспортувати отриману посилку із вмістом зіп-пакету з порошкоподібною речовиною білого кольору та зіп-пакету з трьома таблетками синього кольору. Вказаний транспортний засіб вилучене та поміщено на спецмайданчик ГУНП в Закарпатській області.
Прокурор зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що тимчасово вилучені під час огляду місця події речі, а саме: зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка упакована до спец пакету НПУ PSP 1470093 та зіп-пакети з трьома таблетками синього кольору, які упаковано до спец пакету НПУ PSP 1470084, мобільний телефон «Айфон» упаковано до паперового конверту НПУ, конверт з етикеткою «Нова Пошта» упаковано до паперового конверту НПУ та транспортний засіб марки «Ауді» E-Tron д.н.з. НОМЕР_1 відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та містять на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень.
Прокурор зазначає, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, а тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене майно.
На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (вони є матеріальні об'єкти, які могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). У зв'язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
Позиція сторін :
В судове засідання прокурор не з'явився. Подав до суду заяву відповідно до якої просить суд провести розгляд клопотання без його участі.
Дізнавач СД Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 подав рапорт, згідно якого повідомив, що ним було повідомлено власника вилученого майна про розгляд даного клопотання.
Власник майна ОСОБА_4 в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду надійшла заява від ОСОБА_6 , яка зазначила, що на даний час її син ОСОБА_4 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 , тому не може з'явитися на розгляд даного клопотання.
У відповідності до ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що сектором дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 23.11.2024 року внесені до ЄРДР за №12024078030001143, попередня правова кваліфікація ч. 1 ст. 309 КК України.
22.11.2024 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно надав зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка упакована до спец пакету НПУ PSP 1470093 та зіп-пакети з трьома таблетками синього кольору, які упаковано до спец пакету НПУ PSP 1470084, мобільний телефон «Айфон» упаковано до паперового конверту НПУ, конверт з етикеткою «Нова Пошта» упаковано до паперового конверту НПУ
23.11.2024 під час огляду місця події за адресою: м. Ужгород, вул. Карпатської України, 10 А проведено огляд транспортного засобу марки «Ауді» E-Tron д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого заборонених речей не вилучено. Транспортний засіб марки «Ауді» E-Tron д.н.з. НОМЕР_1 було вилучено.
Постановою дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 24.11.2024 року ОСОБА_7 , який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка упакована до спец пакету НПУ PSP 1470093 та зіп-пакети з трьома таблетками синього кольору, які упаковано до спец пакету НПУ PSP 1470084, мобільний телефон «Айфон» упаковано до паперового конверту НПУ, конверт з етикеткою «Нова Пошта» упаковано до паперового конверту НПУ, які було виявлено та вилучено 22.11.2024 та транспортний засіб марки «Ауді» E-Tron д.н.з. НОМЕР_1 , який було виявлено та вилучено 23.11.2024 року , під час проведення оглядів місця події визнано речовими доказами.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
Щодо відповідності майна ознакам речового доказу
Надаючи оцінку тому чи майно, на яке просить прокурор накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, слідчим суддею ураховуються зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Так, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК)
Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
За ч.7 ст.236 КПК предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Зважаючи на обставини, зазначені у клопотанні та встановлені в ході судового розгляду , слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що у вилучених в ході огляду місця події речах, а саме : зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка упакована до спец пакету НПУ PSP 1470093 та зіп-пакети з трьома таблетками синього кольору, які упаковано до спец пакету НПУ PSP 1470084, мобільний телефон «Айфон» упаковано до паперового конверту НПУ, конверт з етикеткою «Нова Пошта» упаковано до паперового конверту НПУ наявні відомості,які можуть бути використані для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність арешту майна на вилучені речі, а саме: зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка упакована до спец пакету НПУ PSP 1470093 та зіп-пакети з трьома таблетками синього кольору, які упаковано до спец пакету НПУ PSP 1470084, мобільний телефон «Айфон» упаковано до паперового конверту НПУ, конверт з етикеткою «Нова Пошта» упаковано до паперового конверту НПУ, які були вилучені в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання в цій частині підлягає до задоволення.
Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.
Одночасно, слідчий суддя вважає, що прокурором дотримано вимог ст.ст. 170,171 КПК України і в клопотанні прокурора наявне обґрунтування необхідності арешту речей в цій частині виявлених під час огляду місця події та конкретизовано підстави та мета накладення арешту на них.
Слідчим суддею встановлено, клопотанням та матеріалами доданими до клопотання доведено, що вилучені в ході огляду місця події зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка упакована до спец пакету НПУ PSP 1470093 та зіп-пакети з трьома таблетками синього кольору, які упаковано до спец пакету НПУ PSP 1470084, мобільний телефон «Айфон» упаковано до паперового конверту НПУ, конверт з етикеткою «Нова Пошта» упаковано до паперового конверту НПУ у відповідності до ст. 98 КПК України, мають значення у кримінальному провадженні як речові докази.
Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосуванні може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, окрім того вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів не втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання в цій частині обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому наявні правові підстави для арешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування .
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном. Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та ін-тереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов'язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Розяснити, що згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується з висновком, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на транспортний засібмарки «Ауді» E-Tron д.н.з. НОМЕР_1 , який було вилучено, слід відмовити, оскільки прокурором у клопотанні необґрунтовано необхідність накладення арешту на вказану річ, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту.
29.11.2024 року прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024078030001143 від 23.11.2024 року до слідчого судді подано клопотання про арешт вилученого транспортного засобу марки «Ауді» E-Tron д.н.з. НОМЕР_1 . В обґрунтування підстав для накладення арешту на нього зазначалося, що він має важливе доказове значення та містить відомості, необхідні для подальшого виконання завдань кримінального провадження, перелік яких закріплений в ч.1 ст. 2 КПК України, а ттакож прокурором зазначено, що за допомогою транспортного засобу марки «Ауді» останній планував транспортувати отриману посилку із вмістом зіп-пакету з порошкоподібною речовиною білого кольору та зіп-пакету з трьома таблетками синього кольору.
Разом з тим, слідчий суддя не погоджується з аргументами прокурора в частині накладення арешту на вилучений транспортний засіб, оскільки для його вилучення сторона обвинувачення під час проведення огляду місця події та у подальшому зобов'язана довести наявність визначених КПК України умов, адже інакше підстави для вилучення майна відсутні.
Стороною обвинувачення не доведено, що вилучений транспортний засіб хоча би за одним із критеріїв відповідаює ознакам речових доказів. Зокрема, у матеріалах провадження відсутні підстави, що він: 1) був знаряддям вчинення злочину, 2) зберіг на собі його сліди, 3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються, 4) були об'єктом кримінально протиправних дій, 5) набутий кримінально протиправним шляхом.
Факт належності даного автомобілю ОСОБА_4 жодним чином не підтверджує, що останній набутий кримінально протиправним шляхом, був знаряддям вчинення злочину, або зберіг на собі його сліди.
Окрім того, прокурор не зазначив, яким чином він має відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину міг зберегти та чи можна його взагалі використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. Окрім того, всупереч положенням ст. ст. 98, 170 КПК України стороною обвинувачення не надано жодних доказів того, що вилучений транспортний засіб міг бути набутий кримінально протиправним шляхом внаслідок подій, які встановлюються у даному провадженні.
Відтак, орган досудового розслідування хоч і визнав своєю постановою вищезазначений транспортний засіб речовим доказом, проте не зазначив, яким чином він має відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину міг зберегти та чи можна його взагалі використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.
При цьому, визнання стороною обвинувачення вилученого майна речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього. Прокурором під час судового розгляду не було доведено необхідності накладення арешту на вилучений транпортний засіб з метою збереження речових доказів, оскільки не зазначено, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному провадженні, можливе його використання. За таких обставин, застосовані обмеження права власності, а також наслідки арешту майна для його власників є неспіврозмірними із завданнями кримінального провадження.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про не підтвердження матеріалами клопотання відповідності вилученого транспортного засобу критерію речових доказів, а зазначене є підставою для відмови у задоволенні клопотання в даній частині.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає недоведеним висновок прокурора про те, що вилучений транспортний засіб марки «Ауді» E-Tron д.н.з. НОМЕР_1 належить до речових доказів відповідно до вимог ст.98 КПК України, та про наявність підстав для накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів .
За вказаних обставин, слідчий суддя дійшов висновку про невідповідність вказаного вище майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК та недоцільність накладення на нього арешту .
Таким чином, клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024078030001143 від 23.11.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України про накладення арешту на майно - задовольнити частково.
Накласти арешт на речі вилучені 22.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка упакована до спец пакету НПУ PSP 1470093 та зіп-пакети з трьома таблетками синього кольору, які упаковано до спец пакету НПУ PSP 1470084, мобільний телефон «Айфон» упаковано до паперового конверту НПУ, конверт з етикеткою «Нова Пошта» упаковано до паперового конверту НПУ - шляхом тимчасового обмеження права на відчуження, користування та розпорядження.
В решті вимог клопотання - відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1