Справа № 308/16309/24
03 грудня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024070000000293 від 05.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України про накладення арешту на майно,-
Прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024070000000293 від 05.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обгрунтування вимог клопотання прокурор посилається на те, що СУ ГУНП Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024070000000293 від 0 5.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240 КК України.
У слідчому управлінні Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження №12024070000000293, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 Кримінального кодексу України.
У ході досудового розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_4 за попередньою змовою в групі з іншими невстановленими на даний час особами, на території Закарпатської області здійснюють незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, без спеціального на те дозволу.
В подальшому на виконання доручення по даному кримінальному провадженні, працівниками УКР ГУНП в Закарпатській області отримано інформацію, що до вчинення даного кримінального правопорушення, причетна група осіб з числа мешканців Закарпатської області, до складу якої входять: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_6 , за попередньою змовою у групі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованим та фактично проживаючим за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживаючим за адресою: АДРЕСА_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючим АДРЕСА_5 , який являється засновником та директором ТОВ «ОПТИМАЛ БУД» код ЄРДПОУ 42744556, АДРЕСА_6 , організували незаконний видобуток корисних копалин загально-державного значення, а саме піщано-гравійної суміші із русла річки Тиса на території Руськополівської сельської ради, Тячівського району, Закарпатської області, на місцевості з наступними координатами: 48.026904, 23.511060; 48.026614, 23.511596; 48.026512, 23.510958;48.026461, 23.510014; НОМЕР_1 , 23.509070; НОМЕР_2 , 23.507947; НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 , НОМЕР_12 ; НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ; НОМЕР_15 , НОМЕР_16 ; НОМЕР_17 , НОМЕР_18 ; НОМЕР_19 , НОМЕР_20 .
Зокрема встановлено, що вище вказані особи облаштували неподалік місця незаконного видобутку корисних копалин, місце зберігання переробки, фрахтування та подальшого збуту на земельних ділянках з кадастровими номерами 2124486200:03:003:0177 та 2124486200:03:003:0178, які на праві власності належить матері організатора - гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в свою чергу 13.05.2021 укладає договір оренди з ТОВ «ОПТИМАЛ - РЕСУРС» код ЄРДПОУ: 43642102 засновником та директором якого являється довірена особа її сина, а саме: гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець Донецької області, м. Макіївка, та являється засновником і директором ТОВ «ОПТИМАЛ - РЕСУРС» код ЄРДПОУ: 43642102.
Прокурор зазначає, що 19.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.10.2024 №308/16750/24 1-кс/308/6165/24 проведено обшук за місцем проживання громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою АДРЕСА_5 в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «Sigma» ІМЕІ 1: НОМЕР_21 ІМЕІ 2: НОМЕР_22 із СІМ картою НОМЕР_23 , яким користується ОСОБА_4 ;
- грошові кошти в сумі 400 Євро ( 1 купюра номіналом 200 Євро, 4 купюри номіналом по 50 Євро) та 200 доларів США ( 2 купюри номіналом по 100 доларів США).
Зазначене тимчасово вилучене майно, саме по собі та в сукупності з іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а саме для з'ясування всіх обставин щодо права видобування корисних копалин загальнодержавного значення та наявності передбачених на те дозволів, а тому, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, як тимчасово вилучення майна та його арешт.
19.10.2024 у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання речовими доказами вилученого під час проведення обшуків та оглядів майна.
Прокурор зазначає, що накладення арешту на вказане майно викликано необхідністю запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, у тому числі як речових доказів.
Прокурор зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені під час обшуку речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та містять на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень.
Прокурор зазначає, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, а тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене майно.
На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (вони є матеріальні об'єкти, які могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). У зв'язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
Позиція сторін :
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив таке задовольнити з підстав та мотивів, викладених у клопотанні. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.
Власник майна ОСОБА_4 , в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що він не є підозрюваним в даному кримінальному провадженні, просив відмовити в задоволенні клопотання. Грошові кошти це його з дружиною заощадження. Пароль доступу до мобільного телефону він надав.
Перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши доводи сторін, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 05.06.2024 року внесені до ЄРДР за №12024070000000293, попередня правова кваліфікація ч.3 ст.240 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.10.2024 у справі №308/16750/24 надано дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_5 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , та який являється фактичним місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою відшукання та вилучення документів щодо видобування та перевезення піщано-гравійної суміші чи річкових наносів.
Слідчим суддею встановлено, що 19.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_5 в ході якого виявлено та вилучено, а саме: мобільний телефон марки «Sigma» ІМЕІ 1: НОМЕР_21 ІМЕІ 2: НОМЕР_22 із СІМ картою НОМЕР_23 , яким користується ОСОБА_4 ; грошові кошти в сумі 400 Євро ( 1 купюра номіналом 200 Євро, 4 купюри номіналом по 50 Євро) та 200 доларів США ( 2 купюри номіналом по 100 доларів США).
Як вбачається з протоколу обшуку від 19.10.2024 року, такий був проведений за участю понятих, копія протоколу вручена ОСОБА_4 .
Постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів в сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Закарпатській області від 19.10.2024 року ОСОБА_11 , який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, мобільний телефон марки «Sigma» ІМЕІ 1: НОМЕР_21 ІМЕІ 2: НОМЕР_22 із СІМ картою НОМЕР_23 , яким користується ОСОБА_4 ; грошові кошти в сумі 400 Євро ( 1 купюра номіналом 200 Євро, 4 купюри номіналом по 50 Євро) та 200 доларів США ( 2 купюри номіналом по 100 доларів США), які було виявлено та вилучено 19.10.2024, під час проведення обшуку, визнано речовим доказом.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається зі змісту клопотання, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 05.06.2024 року внесені до ЄРДР за №12024070000000293, попередня правова кваліфікація ч.3 ст.240 КК України.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на : мобільний телефон марки «Sigma» ІМЕІ 1: НОМЕР_21 ІМЕІ 2: НОМЕР_22 із СІМ картою НОМЕР_23 , яким користується ОСОБА_4 , який було вилучено, слід відмовити, оскільки прокурором у клопотанні необґрунтовано необхідність накладення арешту на вказану річ, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту.
За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах, копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
З матеріалів справи вбачається, що на проведення даного обшуку постановлялась ухвала слідчого судді, згідно якої було надано дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_5 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , та який являється фактичним місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою відшукання та вилучення документів щодо видобування та перевезення піщано-гравійної суміші чи річкових наносів.
Згідно із протоколом обшуку від 19.10.2024 під час проведення цієї слідчої дії - обшуку за адресою: АДРЕСА_5 було виявлено та вилучено, а саме: мобільний телефон марки «Sigma» ІМЕІ 1: НОМЕР_21 ІМЕІ 2: НОМЕР_22 із СІМ картою НОМЕР_23 , яким користується ОСОБА_4 .
Згідно з абз.2-4 ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду
Матеріалами провадження стверджується, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.10.2024 у справі №308/16750/24 надано дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_5 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , та який являється фактичним місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою відшукання та вилучення документів щодо видобування та перевезення піщано-гравійної суміші чи річкових наносів.
Згідно протоколу обшуку від 19.10.2024 року, який було проведено за адресою АДРЕСА_5 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Sigma» ІМЕІ 1: НОМЕР_21 ІМЕІ 2: НОМЕР_22 із СІМ картою НОМЕР_23 , яким користується ОСОБА_4 .
При цьому відомості, що ОСОБА_4 відмовився надати пароль від системи логічного захисту пристрою, у протоколі відсутні. Також під час здійснення цієї слідчої дії не було залучено спеціаліста, який би зміг скопіювати наявну на пристрої інформацію без вилучення такого у власника. Тобто відсутні докази, що доступ до вказаних пристроїв обмежувався ОСОБА_4 та був пов'язаний із подоланням системи логічного захисту.
Відтак, немає підстав вважати, що вилучення мобільного телефону марки «Sigma» ІМЕІ 1: НОМЕР_21 ІМЕІ 2: НОМЕР_22 із СІМ картою НОМЕР_23 , яким користується ОСОБА_4 відбулося з дотриманням приписів КПК України.
Постановою слідчого від 19.10.2024 вилучений у ОСОБА_4 мобільний пристрій визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12024070000000293 від 05.06.2024 року. Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості про призначення судової телекомунікаційної та комп'ютерно-технічної експертизи.
З протоколу обшуку вбачається , що подальше копіювання інформації та огляд такої не проводилися.
За вказаних обставин оскільки сторона обвинувачення не оглянула мобільний пристрій та не вчинила будь-які дії для отримання копій наявних на ньому інформації, відсутні підстави вважати, що він містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Із огляду на наведене слідчий суддя приходить до висновку, що в клопотанні прокурора не доведено наявність підстав для накладення арешту на вилучений мобільний пристрій та інформацію, що міститься на вилученому мобільному телефоні.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає недоведеним висновок прокурора про те, що вилучене майно: мобільний телефон марки «Sigma» ІМЕІ 1: НОМЕР_21 ІМЕІ 2: НОМЕР_22 із СІМ картою НОМЕР_23 , яким користується ОСОБА_4 належить до речових доказів відповідно до вимог ст.98 КПК України, та про наявність підстав для накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів .
Окрім того, сслідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 400 Євро ( 1 купюра номіналом 200 Євро, 4 купюри номіналом по 50 Євро) та 200 доларів США ( 2 купюри номіналом по 100 доларів США), які було вилучено, слід відмовити, оскільки прокурором у клопотанні необґрунтовано необхідність накладення арешту на вказані речі, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту.
04.11.2024 року прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024070000000293 від 05.06.2024 року до слідчого судді подано клопотання про арешт вилученого майна, в тому числі грошових коштів: в сумі 400 Євро ( 1 купюра номіналом 200 Євро, 4 купюри номіналом по 50 Євро) та 200 доларів США ( 2 купюри номіналом по 100 доларів США). В обґрунтування підстав для накладення арешту на них зазначалося, що вони мають важливе доказове значення та містять відомості, необхідні для подальшого виконання завдань кримінального провадження, перелік яких закріплений в ч.1 ст. 2 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя не погоджується з аргументами прокурора в частині накладення арешту на вилучені грошові кошти, оскільки для їх вилучення сторона обвинувачення під час проведення обшуку та у подальшому зобов'язана довести наявність визначених КПК України умов, адже інакше підстави для вилучення майна відсутні.
Стороною обвинувачення не доведено, що вилучені грошові кошти хоча би за одним із критеріїв відповідають ознакам речових доказів. Зокрема, у матеріалах провадження відсутні підстави, що вони: 1) були знаряддям вчинення злочину, 2) зберегли на собі його сліди, 3) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються, 4) були об'єктом кримінально протиправних дій, 5) набуті кримінально протиправним шляхом.
Факт проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою АДРЕСА_5 де було проведено обшук та вилучено грошові кошти, жодним чином не підтверджує, що останні набуті кримінально протиправним шляхом.
Окрім того, в судовому засіданні прокурор не зазначив, яким чином вони мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли зберегти та чи можна їх взагалі використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. Окрім того, всупереч положенням ст. ст. 98, 170 КПК України стороною обвинувачення не надано жодних доказів того, що вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок подій, які встановлюються у даному провадженні.
Відтак, орган досудового розслідування хоч і визнав своєю постановою вищезазначені грошові кошти речовим доказом, проте не зазначив, яким чином вони мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли зберегти та чи можна їх взагалі використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. Окрім того, всупереч положенням ст. ст. 98, 170 КПК України стороною обвинувачення не надано жодних доказів того, що вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок подій, які встановлюються у даному провадженні.
При цьому, визнання стороною обвинувачення вилученого майна речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього. Прокурором під час судового розгляду не було доведено необхідності накладення арешту на вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 грошові кошти з метою збереження речових доказів, оскільки не зазначено, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному провадженні, можливе їх використання. За таких обставин, застосовані обмеження права власності, а також наслідки арешту майна для його власників є неспіврозмірними із завданнями кримінального провадження.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про не підтвердження матеріалами клопотання відповідності вилучених за місцем проживання ОСОБА_4 грошових коштів критерію речових доказів, а зазначене є підставою для відмови у задоволенні клопотання .
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає недоведеним висновок прокурора про те, що вилучені грошові кошти: в сумі 400 Євро ( 1 купюра номіналом 200 Євро, 4 купюри номіналом по 50 Євро) та 200 доларів США ( 2 купюри номіналом по 100 доларів США)належать до речових доказів відповідно до вимог ст.98 КПК України, та про наявність підстав для накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів .
За вказаних обставин, слідчий суддя дійшов висновку про невідповідність вказаного вище майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК та недоцільність накладення на нього арешту.
Таким чином, клопотання прокурора не підлягає до задоволення. Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024070000000293 від 05.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України про накладення арешту на майно- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Дата оголошення повного тексту ухвали- 04.12.2024 року о 08 год. 35 хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1