Справа № 308/460/21
6/308/356/24
06 грудня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді - Логойди І.В., за участю секретаря судового засідання - Янцо М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», стягувач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної виконавчої служби у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про заміну стягувача у виконавчому провадженні,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд із заявою, де стягувач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної виконавчої служби у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Заяву мотивує тим, що в Ужгородському відділі державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 66626908, яке відкрите на підставі виконавчого документа по справі №308/460/21, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. Отже, станом на сьогоднішній день виконавче провадження №66626908 відкрито, рішення суду не виконано. 28.03.2024 року між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, укладено договір факторингу №ПК-280324, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками АТ КБ «Приватбанк», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № SAMDNWFC00028089259. На підставі наведеного, просить замінити сторону виконавчого провадження, яке відкрите на підставі виконавчого документа по справі №308/460/21 із АТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором
Заявник в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому, в прохальній частині заяви представник заявника просить провести розгляд заяви без їх участі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи подану заяву та вимоги ч.3 ст.442 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд заяви за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2021 № 308/460/21 позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт номер НОМЕР_2 , виданий 30.10.2018 органом 2123, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ: 14360570, МФО: 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 13 липня 2012 року станом на 27 жовтня 2020 року в розмірі 15971,21 грн (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна гривня 21 коп.), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1894,11 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На підставі даного рішення суду було видано виконавчий лист №308/460/21 від 24.06.2021 року.
Згідно з постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гусєва О.О. від 27.08.2021 відкрито виконавче провадження №66626908 на підставі виконавчого листа № 308/460/21 від 24.06.2021.
28.03.2024 року між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, укладено договір факторингу №ПК-280324, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо до осіб, які були боржниками АТ КБ «Приватбанк», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №SAMDNWFС00028089259, згідно з поданими суду доказами.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Крім того, частинами 1, 2 ст. 442 ЦПК України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд змінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Як вбачається із змісту ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); в) факторингу (глава 73 ЦК).
Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула в цих правовідносинах.
У відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
З урахуванням наведеного та встановивши, що до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», перейшло право вимоги за кредитним договором № б/н від 13.07.2012, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Керуючись ст. ст. 55, 258, 260, 442 ЦПК України, ст. ст. 512, 514 ЦК України, суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.
Замінити вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, ІВАN: НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), у справі №308/460/21 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 за кредитним договором № б/н від 13.07.2012.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області І.В.Логойда