Справа № 302/1732/24 Провадження № 3/302/764/24
05.12.2024 селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі судді Пухальського С. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за частиною 2 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 22.11.2024 серії ЗхРУ № 023858, 22 листопада 2024 року близько 14:00 години, встановлено, що ОСОБА_1 , спільно з громадянином України ОСОБА_2 , здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб, та був виявлений прикордонним нарядом «Контрольний пост» в межах контрольованого прикордонного району на ок. н. п. Торунь (територія Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області). Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 204-1 КУпАП.
Захисник притягуваного - адвокат Белла В. М. в судовому засіданні зауважив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками прикордонної служби грубо порушені вимоги законодавства. Обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, у матеріалах справи відсутні належні докази вчинення його підзахисним інкримінованого йому правопорушення.
Посилаючись на вказані обставини просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях притягуваного складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 204-1 КУпАП, про додатково зазначив у письмовому клопотанні.
Зауважив, що згідно пояснень ОСОБА_1 та його товаришів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вони всі втрьох їхали на автомобілі в м. Берегово Закарпатської області на відпочинок на термальні води в готельний комплекс «Жайворонок-Пачірта» і для цього ОСОБА_2 заздалегідь забронював трьохмісний номер на дві ночі (22 та 23.11.2024), в підтвердження чому надав Рахунок № 20117652 від 16.10.2024 та Акт надання послуг № 338 від 24.11.2024.
Заїжджаючи із Івано-Франківської області у Закарпатську, біля 14.00 год на блок-посту, що знаходиться на межі областей неподалік від с.Торунь Міжгірської територіальної громади Хустського району Закарпатської області, вони були зупинені для перевірки документів громадянами у військовій формі. Після перевірки документів та повідомлення особам у військовій формі цілі поїздки, їх попросили зачекати до приїзду військовослужбовців ДПСУ. Через певний час приїхав автомобіль з військовслужбовцями ДПСУ і такі примусом доставили їх в с. Яблунівку Тячівського району Закарпатської області для подальшої перевірки. При цьому ОСОБА_1 забрали в свій автомобіль прикордонники, а ОСОБА_2 із ОСОБА_3 поїхали слідом за ними в супроводі одного військовослужбовця ДПСУ, який сів з ними в автомобіль.
В с. Яблунівка їх з ОСОБА_2 завели на територію прикордонного загону, де здійснили перевірку їх телефонів й повідомили, що складають на них адміністративні протоколи за спробу незаконного перетину державного кордону, та сказали підписати чисті протоколи про адміністративне правопорушення, на що він та ОСОБА_4 відмовились. Дівчину ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на територію прикордонного загону не впустили та вона весь час чекала їх в автомобілі ОСОБА_4 , який вони залишили перед заїздом до прикордонного загону.
Після такої перевірки на протязі декількох годин їх відпустили і вони всі троє поїхали в м.Берегово, де поселились в готель «Жайворонок» та відпочивали до 24.11.2024, після чого повернулись додому.
За твердженнями ОСОБА_1 , жодної мети на перетин державного кордону України з Румунією у законний чи незаконний спосіб у нього не було, та навіть намірів наблизитись до кордону не було. До прикордонної зони в с. Яблунівку він був доставлений прикордонниками всупереч його волі шляхом примусу та постійно перебував під контролем прикордонників.
Як зауважив захисник, обвинувачення у незаконному перетині державного кордону не є логічним та спроможним навіть з тієї обставини, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку та має законні підстави перетинати в даний час державний кордон України у законний спосіб.
Зауважив захисник, що ним 03.12.2024 було надіслано адвокатський запит до Держприкордонслужби № 1-Б/2024, відповідь на який йому ще не надійшла. Однак, йому надходила така відповідь у іншій аналогічній справі на аналогічний адвокатський запит від 21.10.2024 № 1-М/2024 та Адміністрацією Держприкордонслужби листом № 02.3/71211-24-Вих. від 24.10.2024 підтверджено те, що в районі села Торунь Міжгірської територіальної громади Хустського району Закарпатської області, де розташований блок-пост, на якому був затриманий ОСОБА_1 , відсутні пункти пропуску через державний кордон України.
Окрім того, відповідно до витягів з мобільного додатку «Гугл-карти» встановлено, що «Контрольний пост» в межах контрольованого прикордонного району на блок-посту «Торунь», (територія Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області), що територіально розміщений на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей, знаходиться на відстані 113 км, від населеного пункту Яблунівка, який в свою чергу уже знаходиться в 5 кілометровій прикордонній смузі від лінії державного кордону з Румунією.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності зі статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно частини 1 статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори» та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно частин 1-3 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративна відповідальність за частиною 2 статті 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно статті 12 Закону України «Про Державний кордон України», пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України.
Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (частина 1 статті 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (частина 2 статті 251, стаття 255 КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення від 22.11.2024 вбачається, що 22 листопада 2024 року близько 14:00 години, встановлено, що ОСОБА_1 спільно з громадянином України ОСОБА_2 , здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб, чим порушив вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 204-1 КУпАП.
Суд вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог статті 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат із прив'язкою до місцевості.
Також, із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 , вчинив незаконну спробу перетину державного кордону.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_5 було затримано в межах контрольованого району на ок. н.п. Торунь (територія Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області), який разом з гр. України ОСОБА_2 , здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить опису місця й способу вчинення інкримінованого правопорушення, тобто де саме поза пунктом пропуску через державний кордон ОСОБА_1 вчинено спробу його перетину та з використанням яких засобів. При цьому з матеріалів справи та доданих письмових пояснень його захисника вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України на околиці села Торунь, яке знаходиться на відстані більше 100 км від кордону України з Румунією і на території Міжгірської селищної громади та колишнього Міжгірського району Закарпатської області не має пропускних пунктів прикордонного режиму.
Водночас, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування «Контрольного посту» відділу прикордонної служби, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, пояснення інших осіб у групі із якими, згідно протоколу притягуваний вчинив спробу незаконного перетину кордону, у справі відсутні, речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б не суб'єктивно (на розсуд суб'єкта складання протоколу), а об'єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій спрямованих на перетин кордону, що ставиться йому у провину, суду не надано. Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Довідка про результати затримання, за відсутності інших доказів, також не є належним доказом вчинення притягуваним інкримінованих дій, оскільки як вбачається з її змісту обставини зазначені в ній були встановлені в ході опитувань гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тоді як до матеріалів справи не долучено письмових пояснень вказаних осіб, які б підтверджували зазначені в ній обставини, довідка підписана лише службовими особами прикордонного загону.
До того ж, приписним свідоцтвом виданим на ім?я ОСОБА_1 підтверджується, що останній знятий (виключений) з військового обліку з 31.03.2022 за станом здоров'я.
У закордонному паспорті на ім?я ОСОБА_1 міститься відмітка про перетин ним державного кордону України на час введення обмежень на такий перетин чоловікам віком від 18 до 60 років під час дії воєнного стану, а саме 01.04.2022 та 10.05.2022.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 204-1 КУпАП за обставин, викладених у протоколі, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КпАП України.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на пункт 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Наведені вище обставини свідчать, що адміністративне обвинувачення притягуваного у цій справі, всупереч положень статті 62 Конституції України ґрунтується на припущеннях.
Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні належні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 204-1 КУпАП.
Згідно з пунктом 1частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, встановлюючи відповідно до статті 251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вважає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б указували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції частини 2 статті 204-1 КУпАП та які б підпадали під ознаки вказаного правопорушення.
Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях притягуваного складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 204-1 КУпАП
На підставі статті 62 Конституції України та керуючись статями 7, 9, 204-1, 247, 251, 280, 283, 284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за частиною 2 статті 204-1 КУпАП, закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанову може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Пухальський С. В.