Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4079/24
02.12.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Леньо В.В. при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Виноградівської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно,
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Виноградівської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно.
Вимоги позову обґрунтувані тим, що Між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб 15.11.1969.
За час спільного подружжя вони побудували житловий будинок по АДРЕСА_1 , отже кожний із подружжя володів по ? частині вказаного майна.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ).
У померлої ОСОБА_5 залишились чоловік Позивач - ОСОБА_1 та донька ОСОБА_6 . Проте, на час смерті разом із ОСОБА_5 проживала тільки дочка ОСОБА_7 , а тому належна 1/2 частка будинку була передана по спадщині ОСОБА_6 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У померлої ОСОБА_6 залишились спадкоємці, які проживали з нею на час смерті: Позивач-2 (чоловік померлої ОСОБА_6 ) - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); син ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); дочка ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Заповіт померла ОСОБА_8 залишала. Таким чином, після її смерті відкрилася спадщина на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , яка розподілена між чоловіком та двома дітьми порівну (по 1/6 кожний).
Відповідно до довідки старости Великоком'ятівського старостинського округу № 20.4-07-217 від 20.03.2024, на день смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час смерті була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 , разом з нею проживали і були зареєстрована: дочка - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Підстава: погосподарська книга №24 за 2016-2023 рр, особовий рахунок - НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки старости Великоком'ятівського старостинського округу №20.4-07-388 від 09.05.2024, на день смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживала у АДРЕСА_2 . Разом з нею проживали: чоловік - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), дочка - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), син - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Підстава: погосподарська книга №2 за 2016-2023 рр, особовий рахунок - НОМЕР_3 .
За таких обставин, станом по сьогодні співвласниками житлового будинку є наступні особи:
1) ОСОБА_1 , 3/6 частки
2) ОСОБА_2 , 1/6 частки
3) ОСОБА_4 , 1/6 частки
4) ОСОБА_3 , 1/6 частки.
У зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_5 не зверталася ся ні до сільської ради, ні в бюро технічної інвентаризації з метою оформлення права власності на належне їй нерухоме майно, у позивачів виникла необхідність визнати за ними право власності на зазначене спадкове майно в судовому порядку.
В судове засідання на судовий розгляд справи сторони не з'явилися, будучи належним чином та своєчасно повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання.
Позивачі подали до суду письмову заяву, у якій просила розгляд справи провести без її участі.
Представник відповідача - Виноградівської міської ради подав до суду письмову заяву, у якій просить розглянути справу без його участі.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за Дослідивши подані позивачами докази, судом встановлено юридичні факти, які є підставами виникнення відносин права спільної сумісної власності та спадкових відносин.
Так, суд встановив, що Між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб 15.11.1969 року.
За час спільного подружжя вони побудували житловий будинок по АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного паспорту, будинок побудовано в 1971 році.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
Відповідно до вимог статті 22 КпШС УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до п.3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 при вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно судам слід звертати увагу на зміну редакції ч. 4 ст. 331 і ч. 4 ст. 334 ЦК та інших норм цивільного законодавства і застосовувати закон, який діяв на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини. В Інформаційному листі вказано, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07 грудня 1990 року № 553-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.
За змістом зазначених нормативних актів момент виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права, а до 1992 року і від прийняття в експлуатацію.
Відтак, встановленим фактом є набуття подружжям Онисько права власності (спільна сумісна власність) на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , з рівними частками у разі необхідності поділу майна.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 - дружина позивача - ОСОБА_1 (ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ).
Останнім місцем її проживання було АДРЕСА_1 .
До складу спадщини, що відкрилася на день смерті ОСОБА_5 ввійшла, зокрема, її частка у праві спільної власності подружжя на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , яка становить 1/2.
Заповіту ОСОБА_5 за життя не залишала.
Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до довідки старости Великоком'ятівського старостинського округу № 20.4-07-217 від 20.03.2024, на день смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час смерті була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 , разом з нею проживали і були зареєстрована: дочка - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Підстава: погосподарська книга №24 за 2016-2023 рр, особовий рахунок - НОМЕР_2 .
Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла її донька ОСОБА_6 , яка успадкувала право власності на ? частину вказаного нерухомого майна, що належала ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до положення статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно статті 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
У разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.2 ст. 370, ч.2 ст. 372 ЦК України).
ОСОБА_6 за життя спадкові права на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 не оформила.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 09.03.2022 року.
У померлої ОСОБА_6 залишились спадкоємці, які проживали з нею на час смерті, а саме: Позивач-2 (чоловік померлої ОСОБА_6 ) - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), син ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та донька ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Відповідно до довідки старости Великоком'ятівського старостинського округу № 20.4-07-388 від 09.05.2024, на день смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживала у АДРЕСА_2 . Разом з нею проживали: чоловік - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), дочка - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), син - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Підстава: погосподарська книга №2 за 2016-2023 рр, особовий рахунок - НОМЕР_3 .
Заповіт померла ОСОБА_8 не залишала. Таким чином, після її смерті відкрилася спадщина на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , яка розподілена між чоловіком та двома дітьми порівну (по 1/6 кожний).
За таких обставин, станом по сьогодні співвласниками житлового будинку є наступні особи: ОСОБА_1 - 3/6 частки, ОСОБА_2 - 1/6 частки, ОСОБА_4 - 1/6 частки, та ОСОБА_3 - 1/6 частки.
У зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_5 не зверталася ся ні до сільської ради, ні в бюро технічної інвентаризації з метою оформлення права власності на належне їй нерухоме майно, у позивачів виникла необхідність визнати за ними право власності на зазначене спадкове майно в судовому порядку.
Належність спадкового будинку ОСОБА_1 (позивачу-1) стверджується записами в погосподарській книзі та довідкою, виданою старостою Великоком'ятівського старостинського округу - Марією Горбалюк.
Відповідно до довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 07.05.2024 за № 452, зазначається, що згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 правовстановлюючих документів на житловий будинок не оформлено.
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно. Таке ж положення продубльоване у новому Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме у статті 19.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
З роз'яснень наданих державною архітектурно-будівельною інспекцією України в листі № 40-12-2409 від 01.09.2011 року «Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 05.08.1992 року» вбачається, що 05.08.1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва. Постановою КМУ від 05.08.1992 року № 449, тобто до 05.08.1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. З аналізу положень Конституції України та ЦК України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05.08.1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти.
В свою чергу, в листі ВССУ № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» викладено наступну правову позицію: « Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим Законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення».
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачами вимог та на підставі наданих доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, правомірними вимоги позивачів про визнання за ними права власності на частки спірного житлового будинку в порядку спадкування за законом, з урахуванням рівності часток спадкоємців у спадщині за законом.
Позивачами на законних підставах набуто право власності на вказане у позові спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ч. 6 ст. 259 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на 3/6 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80,3 кв.м., житлова площа 48,6 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 право власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80,3 кв.м., житлова площа 48,6 кв.м.
Визнати за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_6 право власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80,3 кв.м., житлова площа 48,6 кв.м.
Визнати за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_7 право власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80,3 кв.м., житлова площа 48,6 кв.м.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 02.12.2024 року. Повний текст рішення виготовлено 06.12.2024 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо