Справа № 129/3095/24
Провадження по справі № 3/129/1238/2024
05.12.2024 року м. Гайсин
Суддя Гайсинського районного суду Вінницької області Дєдов С.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності не притягувався,
в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, -
Установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №030439 від 27.09.2024 р., ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що він 27.09.2024 р. о 15:00 год. в м. Гайсин Вінницької області, по вул. Братів Семеренків, вигулюючи власну собаку породи овчарка без намордника та проводки та допустив її самовільний вигул, внаслідок чого остання покусала ОСОБА_2 , чим заподіяла шкоду її здоров'ю, чим порушив правила вигулу собак, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокат Мельник А.М. подав до суду письмове клопотання, в якому просив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.154 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, клопотання обґрунтував тим, що відповідальність за ч. 1 ст. 154 КУпАП настає за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Відповідальність за ч. 2 ст. 154 КУпАП настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року.
Відповідальність за ч. 3 ст. 154 КУпАП настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковано за ч. 2 ст. 154 КУпАП, - як дії передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року.
Будь-яких відомостей щодо притягнення протягом року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 154 КУпАП, матеріали справи не містять.
Таким чином, працівниками поліції невірно кваліфіковано дії (бездіяльність) ОСОБА_1 щодо порушення правил утримання собак, що спричинило шкоду здоров'ю людини, так як його дії можуть бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 154 КпАП України, а не за ч. 2 ст. 154 КУпАП, між тим, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 154 КУпАП, протягом року не притягувався.
Самостійно суд позбавлений права кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 КУпАП, тому провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 154 КУпАП відносно ОСОБА_1 щодо порушення правил утримання собак, що спричинило шкоду здоров'ю людини, належить закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
З урахуванням пояснень захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Мельника А.М., досліджених доказів та вимог закону визнаю за необхідне справу закрити з таких міркувань.
Відповідальність за ч. 1 ст. 154 КУпАП настає, за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Відповідальність за ч. 2 ст. 154 КУпАП, настає, за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року.
Відповідно до вимог КУпАП, одним із завдань провадження у адміністративних справах є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 КпАП.
Згідно із ст. 280 КУпАП суди при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.
Суди мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.
Відповідно до положень ст. 9 КупАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Згідно із п.1) ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, Суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти російської федерації»).
Зокрема, в даному випадку Судом враховується, що адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, мають каральний і стримуючий характер.
Досліджуючи та оцінюючи надані у справі докази суд дійшов таких висновків.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 030439 від 27.09.2024 р.:
- не зазначені конкретні дані тварини, а саме: порода собаки, її окрас, особливі прикмети, прізвисько, наявність в ветеринарного паспорту, ідентифікаційного номеру, інші дані, за якими можливо визначити (іденфікувати собаку) для подальшого визначення належності її власнику;
- не зазначено, які тілесні ушкодження отримала потерпіла ОСОБА_2 ;
- не зазначені свідки події та їх пояснення;
- відповідно до ст. 313 КУпАП, в матеріалах справи відсутня постанова про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.
До протоколу не долучено носія із фото, відеозаписом, де зафіксовані тілесні ушкодження, яка отримала потерпіла ОСОБА_2 .
Крім того, працівниками поліції невірно кваліфіковано дії (бездіяльність) ОСОБА_1 щодо порушення правил утримання собак, що спричинило шкоду здоров'ю людини, так як його дії можуть бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 154 КпАП України, а не за ч. 2 ст. 154 КУпАП, між тим, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 154 КУпАП, протягом року не притягувався.
Самі по собі та у сукупності долучені як докази до протоколу про адміністративне правопорушення документи, не є беззаперечними, достатніми і достовірними доказами про те, що ОСОБА_1 порушив правила утримання собаки.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний достатнім і належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 030439 від 27.09.2024 р. відхиляється судом як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 154 КУпАП, не визнає та заперечує свою винуватість у скоєнні ним вказаного адміністративного правопорушення, а захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокат Мельник А.М. наполягав на закритті провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 154 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, у зв'язку із недоведеністю події і складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 154 КУпАП; враховуючи те, що суд встановлює наявність чи відсутність події і складу адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи виключно на підставі доказів, а обов'язок щодо збирання доказів покладається виключно на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а матеріали справи не містять беззаперечних, достатніх, допустимих, достовірних доказів про те, що ОСОБА_1 повторно порушив правила утримання собаки, а тому за таких обставин, суд приходить до переконання про недоведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1) ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись п.1) ч. 1 ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП,
Постановив:
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.154 КУпАП на підставі п.1) ч. 1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: